Ухвала суду № 3220587, 26.02.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“26” лютого 2008 року                                                                      Справа № 25/428-06-10846А

                                                                                                                               к/с № К-38808/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:          Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційні скарги  Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області

на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. та від 13.12.2006р.

та постановуГосподарського суду Одеської області від 08.11.2006р.

по справі№ 25/428-06-10846А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунальщик"

доМиколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунальщик"(далі – позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (далі – відповідач, скаржник), про скасування повністю податкового повідомлення-рішення від 29.09.2006р. №0000462301/0, яким визначено позивачу до сплати 1 729 321,02 грн. ПДВ, (в т. ч. 1 152 880,68 грн. основного платежу та 576 440,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій)

Постановою Господарського суду Одеської області від 08.11.2006р.позов задоволено повністю.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. апеляційну скаргу ТОВ "Комунальник" задоволено частково. Резолютивну частину постанови господарського суду Одеської області від 08.11.2006р. по справі № 25/428-06-10846А залишено без змін та доповнено мотивувальну частину зазначеної постанови висновками та аналізом законодавства стосовно припинення діяльності ТОВ ТФ "Сфера" та наслідків такого припинення. .

30.11.2006р. Миколаївською МДПІ була подана апеляційна скарга до місцевого господарського суду у встановленому Законом порядку та заявлено клопотання про відкладення розгляду справи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції під час розгляду по суті апеляційної скарги позивача. Зазначене клопотання було відхилене судом з мотивів пропущення встановлених Законом строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та недопустимості доказів направлення апеляційної скарги до суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2006р. було відмовлено у відкритті апеляційного провадження по вказаній апеляційній скарзі з вище зазначених підстав.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій Миколаївської МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких просить рішення місцевого та апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97), ст.ст. 72, 109, 186, 188 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Миколаївською МДПІ перевірки позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000462301/0 від 29.09.2006р. згідно акту позапланової документальної перевірки № 257/23-104/24761459 від 29.09.06р. "Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ „Комунальщик" за жовтень - грудень 2005 р.", в ході якої було встановлено завищення позивачем в порушення п.п 7.4.5. п.7.4. ст.7, ст.9 Закону № 168/97, податкового кредиту по податку на додану вартість за жовтень-грудень 2005 р. на суму – 1152880,68 грн., нараховано штрафних санкцій в сумі 576440,34 грн.

Такі висновки відповідачем були зроблені на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21.04.2006р. про визнання недійсними з моменту реєстрації статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ ТФ "Сфера", у зв'язку з чим податковим органом встановлено порушення ТОВ "Комунальщик" п.п.7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону № 168/97, яким передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку визначеному ст. 9 цього Закону, пунктів 2 та 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р., зареєстрованого в Мін’юсті України 23.06.97 р. № 233/2037.

На підтвердження господарських взаємовідносин, за результатами яких підприємством була віднесена до податкового кредиту спірна сума ПДВ, позивач подав до суду першої інстанції частину належним чином затверджених копій первинних документів та документів бухгалтерського та податкового обліку, пояснивши при цьому неможливість подання оригіналів та всіх копій документів їх втратою 08.09.2006 р., про що свідчать талон-повідомлення датований цією ж датою та довідка слідчого СВ Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ м. Одеси.

Законодавець визначає неможливість включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку саме з підстав викладених в пп.7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" із змісту якого вбачається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6. цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим пунктом документами.

Судами при вирішенні спору слушно зазначалось, що висновок податкового органу щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту і як наслідок до завищення суми податкового кредиту з ПДВ в розмірі 1152880,68 грн. є безпідставним, оскільки до податкових декларацій з ПДВ з жовтень, листопад, грудень 2005 року ТОВ "Комунальщик" відніс суми податкового кредиту по ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ ТФ "Сфера" згідно договорів субпідряду, договору підряду, договорів будівельного підряду, укладених між останнім та позивачем, які у встановленому чинним законодавством порядку недійсними визнані не були. Дані податкові накладні, видані ТОВ ТФ "Сфера", яке до моменту прийняття Солом'янським районним судом м. Києва рішення від 21.04.06 р. по справі № 2-1702 2006 було зареєстровано як платник податку на додану вартість, тому твердження відповідача щодо завищення суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 1152880,68 грн. не підтвердженого податковими накладними, є неправомірним.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судами залишено поза увагою та не надано належної правової оцінки поясненням директора ТОВ "Комунальщик" щодо невизнання ним підписання первинних, податкових документів, актів виконаних робіт по спірним господарським взаємовідносинам. Судами не вживались заходів щодо встановлення належності, або неналежності підписів особі директора на зазначених документах, що ставить під сумнів їх легітимність.

Окрім того, суди не маючи в повній мірі документальних доказів на підтвердження позивачем фінансово-господарських правовідносин з контрагентом з причини їх втрати ТОВ "Комунальщик", не розглянули питання про доцільність призначення процедури їх поновлення в установленому законодавством порядку.

Таким чином, господарські суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської областізадовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. та від 13.12.2006р. та постанову Господарського суду Одеської області від 08.11.2006р. по справі №25/428-06-10846Аскасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)Голубєва Г.К.Судді

(підпис)Брайко А.І.

(підпис)Карась О.В.

(підпис)Рибченко А.О.

(підпис)Федоров М.О.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                                      В.Б. Ликова