Ухвала суду № 3220586, 26.02.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“26” лютого 2008 року                                                                                      Справа № 25/171-А

                                                                                                                                   к/с № К-34743/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:          Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 року

та постановуГосподарського суду м. Києва від 01.08.2006 року

по справі№ 25/171-А

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "УкрАріан" 

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрАріан"(далі – позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва(далі – відповідач, скаржник), про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003392309/0 від 26.04.2006р.

Постановою господарського суду міста Києва від 01.08.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 року позовні вимоги задоволено: визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення.

Судові рішення вмотивовані підтвердженням правомірності визначення позивачем суми зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2003 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення пп.6.1.1 п.6.1 ст.6; абз.12 пп.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі – Закон №168/97), ст.86, ч. 1, ч.3 ст.108, ст.159 КАС України.

Порушення норм процесуального права, на думку скаржника, полягає в тому, що суд першої інстанції, в порушення ч. 1, ч. 3 ст.108 КАС України не залишив позовну заяву без руху та не повернув її позивачеві виявивши, що вказана позовна заява подана без дотримання вимог ч. 3 ст.106 КАС України, а суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст.159 КАС України виніс рішення без всебічного та повного з'ясування обставин у справі.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.04.2006р.по 12.04.2006р. співробітниками відповідача було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку з питання правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість ТОВ "УкрАріан" за жовтень 2003 року.

За результатами перевірки складено акт №160/23-9/31169698 від 12.04.2006р. На підставі вказаного акту відповідач податковим повідомленням-рішенням від 26.04.2006р. №0003392309/0 визначив суму податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 1051967,00 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "УкрАріан" експортовано на користь компанії "R.S.N. & F. LLC" в жовтні 2003 року 4267,00 кг. труби нержавіючої.

В акті перевірки вказано, що Управлінням СБУ в м. Києві листом №51/2/1/1-90243 від 19.01.2006р. надано інформацію до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про те, що за матеріалами, отриманими від Національного Центру Бюро Інтерполу в Україні компанія "R.S.N. & F. LLC" станом на 01.01.2003р. припинила своє існування.

У зв'язку із наведеним, підтвердити фактичне переміщення товару через митний кордон України неможливо, через відсутність нерезидента, і тому ДПІ у Шевченківському районі м. Києва зроблено висновок, що операції здійснені за угодами з таким нерезидентом не можуть вважатися експортом товарів та ТОВ "УкрАріан" невірно визначено суму зобов'язань з ПДВ по розрахунках з бюджетом за жовтень 2003 року.

4 серпня 2003 року між позивачем та ЗАТ "Завод нестандартного обладнання" було укладено договір комісії №2/08, відповідно до умов якого ЗАТ "Завод нестандартного обладнання" зобов'язане знайти покупця на відповідну продукцію, укласти з покупцем договір купівлі – продажу цієї продукції, надати звіт про виконану роботу.

На виконання договору комісії №2/08 ЗАТ „Завод нестандартного обладнання" уклав контракт №53/09 від 01.09.2003р. з компанією "R.S.N. & F. LLC" (США).

Відповідно до умов цього контракту ЗАТ "Завод нестандартного обладнання" передає у власність компанії "R.S.N. & F. LLC" (США), а остання зобов'язується прийняти та оплатити товар, згідно специфікації на загальну суму 657656,24 дол. США.

Згідно специфікації №1 до контракту ЗАТ "Завод нестандартного обладнання" було реалізовано 13232,52 погонних метри труб нержавіючої труби.

На підтвердження перетину товаром митного кордону України позивач надав вантажно – митну декларацію №70301/3/104521 від 31.10.2003р.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону №168/97 визначено, що товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Судами попередніх інстанцій було встановлено факт належного оформлення ВМД, та взято її до уваги, як доказ перетину товаром митного кордону України.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що лист Маріупольської митниці від 05.06.2006р. № 11-15/19/3066, перша та друга частини якого по суті протирічать одна одній, містить неоднозначну  та неповну інформацію щодо предмету доказування. Окрім того, лист підписаний виконуючим обов'язки начальника регіональної митниці, повноважень якого на момент підписання даного листа судами не встановлювалось.

Також судами залишилось нез'ясованим, чи мали операції із придбання та реалізації реальний товарний характер, яким чином перевозився і зберігався товар (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, чи сплачувались податки продавцями, від кого з нерезидентів надійшла оплата за отриманий товар.

Щодо порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права, то колегія суддів підтримує позицію судів щодо необґрунтованості посилання скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень з тих підстав, що такі порушення не могли призвести до неправильного вирішення судами спору по суті.

Таким чином, господарські суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києвазадовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2006 року та постанову Господарського суду м. Києва від 01.08.2006 року по справі № 25/171-Аскасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)Голубєва Г.К.Судді

(підпис)Брайко А.І.

(підпис)Карась О.В.

(підпис)Рибченко А.О.

(підпис)Федоров М.О.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                                      В.Б. Ликова