Ухвала суду № 3220521, 07.02.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-31533/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                        07 лютого 2008 року                                                            м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Міненко О.М.,

за участю:

представника відповідача – Шишлакова Б.П.,

представника Генеральної прокуратури України – Кудінова Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2006 року

та ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 року

у справі№ А 27/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод цирконових вогнетривів»

доВерхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області,

за участюпрокуратури Дніпропетровської області,

про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень та акту перевірки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2006 року ТОВ «Завод цирконових вогнетривів» звернулось до суду з позовом до Верхньодніпровської ОДПІ Дніпропетровської області про визнання недійсними податкового повідомлення – рішення від 14 жовтня 2005 року № 000401/2300/2 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 31548, 00 грн., а також штрафних санкцій в сумі 15774, 00 грн., податкового повідомлення – рішення від 14 жовтня 2005 року № 000398/2300/2, а також частково акту планової перевірки від 05 липня 2005 року № 286/230-31240890.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточняв позовні вимоги та остаточно просив визнати недійсними податкові повідомлення – рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 20 грудня 2005 року № 000972/2300/0 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 23452, 00 грн., а також штрафних санкцій в сумі 11726, 00 грн., від 20 грудня 2005 року № 000398/2300/3 в частині податку на прибуток іноземних осіб в сумі 161975, 00 грн., а також штрафних санкцій в сумі 323950, 00 грн., акт планової перевірки від 05 липня 2005 року № 286/230-31240890 в частині завищення валових витрат в сумі 289029, 00 грн., а саме: в ІІІ кварталі 2003 року на суму 171755, 00 грн., в ІV кварталі 2003 року на суму 117274, 00 грн. та в частині заниження валового доходу в сумі 856515, 00 грн., а саме: в І кварталі 2004 року на суму 631525, 00 грн., в ІV кварталі 2003 року на суму 107731, 00 грн., в ІІІ кварталі 2003 року на суму 87571, 00 грн., в ІV кварталі 2003 року на суму 29688, 00 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2006 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення Верхньодніпровської ОДПІ Дніпропетровської області від 20 грудня 2005 року № 000398/2300/3.

Відмовлено в задоволенні позову щодо визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 20 грудня 2005 року № 000972/2300/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 35178, 00 грн. в тому числі: 23452, 00 грн. - основний платіж і 11726, 00 грн. - штрафні санкції.

Закрито провадження у справі щодо визнання недійсним акту планової перевірки від 05 липня 2005 року № 286/230-31240890 в частині завищення товариством валових витрат на 289029, 00 грн., в тому числі в ІІІ кварталі 2003 року на суму 171755, 00 грн., ІV кварталі 2003 року на 117274, 00 грн., а також заниження валового доходу в сумі 856515, 00 грн., а саме: в І кварталі 2004 року на 631525, 00 грн., в ІІ кварталі 2004 року – 107731, 00 грн., в ІІІ кварталі 2004 року – 87 571, 00 грн., ІV кварталі 2004 року – 29688, 00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «Завод цирконових вогнетривів» 3, 40 грн. витрат по сплаті державного мита.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 року постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Верхньодніпровська ОДПІ Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 року повністю, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2006 року скасувати в частині визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 20 грудня 2005 року № 000398/2300/3.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача та представника Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Верхньодніпровська ОДПІ Дніпропетровської області прийняла податкове повідомлення – рішення № 000398/2300/3 від 20 грудня 2005 року.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення – рішення став висновок акту перевірки «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Завод цирконових вогнетривів» за період з 01 липня 2003 року по 31 грудня 2004 року» від 05 липня 2005 року № 286/230-31240890, зокрема, про порушення позивачем підпункту 11.3.6 п. 11.3 ст. 11, п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що мало вираз в несплаті податку на доходи нерезидентів в розмірі 161974, 58 грн. при перерахуванні коштів фірмі «Romtex Co Ltd» (Кіпр) і компанії «World Wide Chemicals Inc» (США).

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ «Завод цирконових вогнетривів» були укладені кредитні договори від 23 лютого 2001 року з фірмою «Stork Handelsqes. m.b.H.» (Австрія) на суму 986000 дол. США (з додатковою угодою №1 від 07 лютого 2002 року) та від 24 лютого 2001 року з компанією «World Wide Chemicals Inc» (США) на суму 486000 дол. США.

20 травня 2003 року між фірмою «Stork Handelsqes. m.b.H.» (Австрія), фірмою «Romtex Co Ltd» (Кіпр) та ТОВ «Завод цирконових вогнетривів» був укладений договір про уступку на користь нового кредитора права вимоги до ТОВ «Завод цирконових вогнетривів» за кредитним договором від 23 лютого 2001 року.

Позивач здійснював повернення кредитних коштів, що підтверджується копіями платіжних доручень № 23 від 01 липня 2003 року (183300, 00 дол. США), № 16 від 09 червня 2003 року (112000,00 дол. США), № 8 від 14 травня 2003 року (150000,00 дол. США), № 3 від 25 березня 2003 року (10000, 00 дол. США), № 2 від 04 березня 2003 року (10000, 00 дол. США), № 18 від 11 червня 2003 року (30000, 00 дол. США), № 24 від 01 липня 2003 року (20000, 00 дол. США), № 32 від 06 серпня 2003 року (10000, 00 дол. США), № 36 від 23 жовтня 2003 року (15000, 00 дол. США).

Станом на 01 липня 2003 року за позивачем рахується заборгованість 956000, 00 дол. США кредиту за угодою від 23 лютого 2001 року та 183300, 00 дол. США за угодою від 24 лютого 2001 року.

Суд першої інстанції, визнаючинедійсним податкове повідомлення – рішення Верхньодніпровської ОДПІ Дніпропетровської області від 20 грудня 2005 року № 000398/2300/3, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки акту перевірки про порушення позивачем підпункту 11.3.6 п. 11.3 ст. 11, п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставними, оскільки в підпункті 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 цього Закону мова йде про розподіл коштів, які отримує кредитор, а не про кошти, які переховуються дебітором, і положення п. 13.2 ст. 13 цього ж Закону також не розповсюджуються на позивача з урахуванням того, що позивачем перераховувались нерезидентами не проценти, а сума основної заборгованості за такими кредитами.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором. У разі коли сума отриманих від боржника (дебітора) процентів (комісійних) перевищує їх нараховану суму (дострокове погашення зобов’язань по сплаті процентів (комісійних), валовий доход кредитора збільшується на суму фактично отриманих протягом податкового періоду процентів (комісійних), а валові витрати дебітора збільшуються на таку ж суму в податковому періоді такого перерахування.

У разі коли дебітор затримує сплату процентів (комісійних), кредитор має право застосувати механізм врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості, визначений пунктом 12.1 статті 12 цього Закону. При цьому метод нарахувань для визначення податкових зобов’язань кредитора за таким кредитом (депозитом) не застосовується до повного погашення дебітором заборгованості або списання боргу чи його частини на збитки кредитора у порядку, встановленому цим Законом.

При наявності простроченої заборгованості по процентах при надходженні від дебітора коштів на погашення заборгованості за кредитом у першу чергу погашається заборгованість по процентах.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що вищевикладені положення підпункту 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) стосується саме кредитора в кредитно-депозитних операцій, а тому висновок акту перевірки про порушення позивачем підпункту 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 цього Закону є безпідставним з урахуванням того, що ТОВ «Завод цирконових вогнетривів» в кредитних договорах від 23 лютого 2001 року з фірмою «Stork Handelsqes. m.b.H.» (Австрія) та від 24 лютого 2001 року з фірмою «Romtex Co Ltd» (Кіпр) виступає дебітором.

Крім того, в акті перевірки було зроблено висновок про порушення п. 13.2 ст. 13 вищезгаданого Закону.

Згідно з п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до положень п. 13.1 ст. 13 вищезазначеного Закону для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

В той же час, в п. 13.1 до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, не віднесено суму основної заборгованості, сплаченої на користь нерезидента резидентом.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем на користь нерезидентів були перераховані суми основної заборгованості за кредитними договорами.

Таким чином, висновок акту перевірки про порушення позивачем п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення – рішення № 000398/2300/3 від 20 грудня 2005 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Верхньодніпровської ОДПІ Дніпропетровської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2006 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, ч. 1 ст. 224, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 30 березня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                                  Головуючий: ________ Л.І. Бившева

                                Судді:               ________ М.І. Костенко

                                                          ________ Н.Є. Маринчак

                                                          ________ Є.А. Усенко

                                                          ________ Т.М. Шипуліна