Ухвала суду № 32204159, 26.06.2013, Підволочиський районний суд Тернопільської області

2/604/295/13

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2013 року

Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сидорак Г.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Одночасно з вказаною позовною заявою позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, згідно якої остання просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та на інше майно та грошові кошти, що належить ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_2

Заявлену вимогу мотивує тим, 23 серпня 2010 року нею був укладений договір позики, згідно якого вона передала останньому грошові кошти у сумі 55 тис. доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ у день подачі заяви 439 615 (чотириста тридцять дев'ять тисяч шістсот п'ятнадцять) гривень з умовою їх повернення до 23 серпня 2011 року. Договір укладено у письмовій формі та підтверджено розпискою. Зобов'язання по договору позики позивачем виконано у повному обсязі. Відповідач, всупереч ст. 526 ЦК України, не виконав належним чином своє зобов'язання, добровільну сплату боргу ігнорує, що порушує право позивача. Згідно ст. 625, 1050 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо за законом або договором не встановлений інший розмір процентів. У зв'язку з вищенаведеним позивач просить стягнути з відповідача в її користь борг за договором позики з урахуванням індексу інфляції у розмірі 459 376, 53 грн., три проценти річних з простроченої суми, що становить 23 079, 78 грн. та судові витрати.

У зв'язку із тим, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від повернення даного боргу на протязі двох років та може вжити заходів щодо відчуження належного йому майна, позивач вважає, що є підстави для забезпечення поданої позовної заяви шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та на інше майно та грошові кошти, що належить ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ознайомившись із змістом даної заяви, суд вважає, що вона подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, оскільки:

- всупереч п. 1 ч. 2 ст. 151 ЦПК України не зазначено причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, тобто тих обставин, які б указували на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду;

- зазначаючи вид забезпечення позову, який позивач просить суд застосувати, в порушення вимог п. 2 ч 2 ст. 151 ЦПК України, не обгрунтовано необхідності застосування саме цих видів забезпечення позову;

- позивачем не конкретизовано майно відповідача, на яке слід накласти арешт, а саме не зазначено банківські установи та їх реквізити, в яких відповідач має свої рахунки, а також номери рахунків, на яких можуть знаходитись грошові кошти відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинні бути зазначені відомості потрібні для забезпечення позову.

Відсутність зазначених відомостей позбавляє суд дійти висновку про наявність того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, заявником не сплачено судовий збір, відповідно до ставок, передбачених у статті 4 Закону України «Про судовий збір», що становить 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

На підставі вище наведеного, враховуючи те, що заява про забезпечення позову подано без додержання вимог чинного законодавства приходжу до висновку, що вказана заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення та підлягає поверненню заявнику, як це передбачено частиною 8 статті 153 ЦПК України.

Керуючись п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, ст.ст. 151, 153 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И Л А:

Заяву ОСОБА_1, про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, - повернути заявнику.

Повернення заяви про забезпечення позову, не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які є підставою повернення заяви.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя