Ухвала суду № 3220156, 28.02.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-28672/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2008 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Коваль Є.В., Ільченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у місті Львові

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2006р.

у справі № 5/1960-19/362 (5/255-25/22)господарського суду Львівської області

за позовом відкритого акціонерного товариства «Західенерго»

до Державної податкової інспекції у місті Львові

за участю третіх осіб: 1. Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова,

2. Тростянецької обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області,

3. Камянко-Бузької міжрайонної державної податкової інспекції,

4. Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Львівської області від 14.12.2005 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р., позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові від 21.07.2003 р. № 342320/0/12490 про визначення ВАТ «Західенерго» податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість в сумі 5488928,27 грн., в тому числі 3567548,48 грн. основний платіж та 1921379,79 грн. штрафні санкції; від 21.07.2003 р. № 332320/0/12491 про визначення позивачу податкового зобовязання за платежем з податку на прибуток у сумі 983550,00 грн., в тому числі 655700,00 грн. основний платіж та 327850,00 грн. штрафні санкції; від 21.07.2003 р. № 352320/0/12492 про визначення позивачу податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій, у сумі 268638,21 грн., накладених на підставі пунктів 2.10, 2.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72, ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95; від 26.01.2004 р. № 12320/0/1419 про визначення позивачу податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій по податку на прибуток у сумі 327850,00 грн., накладених на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність з боку позивача порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок включення до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 85566,05 грн., сплачено / нарахованого / у звязку з придбанням послуг, що підтверджується актами про надання послуг; відповідність дій позивача по коригування у бік зменшення на 200000,00 грн. суми податкових зобовязань за січень 2000 року в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2002 року пунктам 11.6, 11.11 ст. 11 вказаного Закону, оскільки операції з продажу електроенергії до 01.01.2000 р. оподатковувалися за нульовою ставкою, а датою виникнення податкових зобовязань з таких операцій до 01.01.2001 р. була дата зарахування коштів на банківський рахунок або в касу платника податку; про відсутність законних підстав для зменшення податкового кредиту на 2538227,00 грн. у звязку з поверненням Ладижанською ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, палива до державного резерву; про відповідність дій позивача по зменшення валових доходів за ІІ квартал 2002 року від діяльності Добротвірської ТЕС на 6129,30 тис. грн. у звязку із зверненням до суду про визнання ОП «Комунальник» банкрутом підпункту 12.1.5 пункту 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; не підтвердження документами первинного обліку наявності у позивача кредиторської заборгованості в сумі 2622,50 тис. грн. від діяльності Бурштинської ТЕС, щодо стягнення якої минув строк позовної давності; про правомірність дій позивача по коригуванню у бік зменшення валових доходів на 7802967,00 грн. та на 8683935,00 грн. у звязку з поверненням до державного резерву в грудні 2002 року 150690,00 тонн вугілля та 2837,80 тонни мазуту, оскільки при отриманні пального в зазначеній кількості позивач збільшив валові доходи на його вартість; про відповідність дій позивача по врахуванню балансової вартості пального в сумі 9669,20 тис. грн., яке було повернуто до державного резерву Ладижинською ТЕС, при визначенні приросту / убутку / балансової вартості запасів матеріальних активів пункту 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; про зв'язок з господарською діяльністю позивача його витрат в сумі 3021,80 тис. грн. на транспортування вугілля з метою повернення до державного резерву; про правомірне віднесення позивачем до валових витрат за ІІ квартал 2002 року 99496,10 тис. грн. у звязку із збільшенням договірної ціни газу, придбаного позивачем у ДК «Газ України» в 1998 та 1999 роках; про використання за призначенням готівки в загальній сумі 175843,16 грн., отриманої структурними підрозділами позивача «Львівенергоавтотранс», «Західенергопостач», «Галременерго» та «Львівенергоспецремонт» на виплати, повязані з оплатою праці, а саме на виплату допомоги по соціальному страхуванню на випадок хвороби, у звязку з вагітністю та пологами, та про невідповідність Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» пункту 22 ст. 92 Конституції України.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Львові просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмов в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема пункту 4.5 ст. 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктам 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 4.1 ст. 4, пункту 5.9 ст. 5. підпунктам 12.1.1, 12.1.5 пункту 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», пунктів 2.10, 2.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ВАТ «Західенерго» просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не допущено порушень правил ведення податкового обліку та правил обігу готівки, з якими контролюючий орган повязував донарахування сум податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень.

Такий висновок, однак, зроблений без дотримання судом вимог частини 4 ст. 11 КАС України, яка зобовязує суд при вирішенні адміністративної справи вживати передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Як вбачається з акту про результати комплексної планової документальної перевірки від 21.07.2003 р. № 11/23-0/23269555, податкове зобовязання за платежем з податку на додану вартість у сумі 3567548,48 грн. було визначено позивачу, яким запроваджено консолідований порядок сплати податків за результатами діяльності структурних підрозділів, що входять до його складу, внаслідок виявленого заниження позивачем податкових зобовязань за січень-грудень 2002 року на загальну вказану суму по операціях, що стосуються діяльності виконавчого апарату позивача та його семи структурних підрозділів: Бурштинської ТЕС, Добротвірської ТЕС, Ладижинської ТЕС, «Галременерго», «Львівенергоспецремонт», «Львівенергоавтотранс», «Західенергопостач» / т. 1, а.с.55 /.

В акті викладені висновки контролюючого органу щодо порушення кожним із вказаних структурних підрозділів позивача правил ведення податкового обліку з податку на додану вартість як при декларуванні податкових зобовязань, так і при декларуванні податкового кредиту.

Вирішуючи спір та скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 21.07.2003 р. № 342320/0/12490 про визначення ВАТ «Західенерго» податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість в сумі 5488928,27 грн., в тому числі 3567548,48 грн. основний платіж та 1921379,79 грн. штрафні санкції суд встановив обставини та дав їм юридичну оцінку лише щодо включення позивачем до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 85566,05 грн. на підставі податкових накладних, які за висновком ДПІ не відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» через відсутність в них показників стосовно одиниці виміру, кількості, ціни продажу одиниці продукції без урахування податку, коригування податкових зобовязань за січень 2000 року в податковій декларації за жовтень 2002 року шляхом зменшення на 200000,00 грн. з операції продажу електроенергії ДП НЕК «Укренерго» / операції, що стосуються діяльності виконавчого апарату /, правильності ведення податкового обліку при поверненні до державного резерву палива і наявності чи відсутності законних підстав для зменшення у звязку з цим податкового кредиту на 2538227,00 грн. / операції, що стосуються діяльності Ладижанської ТЕС /. При цьому загальна сума зменшеного податкового кредиту та збільшених податкових зобовязань контролюючим органом за цими порушеннями складає 2823793,05 грн., тобто значно менше суми податкового зобовязання, донарахованого згідно вказаного податкового повідомлення-рішення.

Неповнота судового розгляду була допущена судами першої та апеляційної інстанцій і при встановленні обставин щодо підстав донарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій за порушення норм з обігу готівки.

Зазначений вище акт перевірки свідчить, що податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 655700,00 грн., стосовно якої ДПІ у м. Львові було прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.07.2003 р. № 332320/0/12491, донараховане за І квартал 2002 року / / т. 1, а.с. 82 /.

Підставою для донарахування цієї суми податкового зобовязання слугував висновок контролюючого органу про заниження в І кварталі 2002 року валового доходу на 4017538,54 грн., що складає суму заборгованості ОП «Комунальник», стягнуту за рішеннями господарського суду в лютому, березні 2002 року, внаслідок не звернення до суду із заявою про визнання вказаного боржника банкрутом в установлений підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 30-денний строк / Добротвірська ТЕС /; на 2791,70 тис. грн. кредиторської заборгованості, стосовно якої збіг строк позовної давності, в тому числі: 2622,50 тис. вартість нефактурного вугілля, оприбуткованого в 1998 1999 роках, та 169,20 тис. грн. вартість товарно-матеріальних цінностей, поставлених ТОВ «Біляєвський райагробуд», ТОВ «Авгур», ТОВ «Західпромінвест» та ПП «Авгур» в серпні листопаді 1999 року / Бурштинська ТЕС /; на 6,0 тис. грн. вартості наданих транспортних послуг / «Львівенергоавтотранс» /; про завищення в І кварталі 2002 року валових витрат на вартість придбаних скреч-карток в сумі 333,40 грн., які не використовувались у власній господарській діяльності позивача / виконавчий апарат /; на 2,1 тис грн. внаслідок не виключення вартості вугілля, повернутого до державного резерву та не використаного у власній господарській діяльності позивача, з балансової вартості запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів при визначенні приросту / убутку / таких запасів згідно пункту 5.9 ст. 5 З вказаного Закону / Ладижинська ТЕС /.

Інші порушення правил податкового обліку з податку на прибуток, зазначені в акті перевірки, в тому числі і дослідженні судами першої та апеляційної інстанцій в ухвалених судових рішеннях, вказані ДПІ як такі, що мали місце в ІІ-ІУ кварталах 2002 року, за результатами яких позивачу зменшені задекларовані за ці податкові періоди суми збитків / т. 1. а.с. 82 /.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не були встановлені обставини щодо відтворення позивачем в податковому обліку кредиторської заборгованості в сумі 169,20 тис. грн. за придбані товарно-матеріальні цінності, доходу від надання транспортних послуг у сумі 6,0 тис. грн., витрат на придбання скреч-карт, та не була дана юридична оцінка цим обставинам.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 21.07.2003 р. № 352320/0/12492, акту про результати перевірки від 21.07.2003 р. штрафні санкції, передбачені ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», в сумі 268638,21 грн. застосовані до позивача у звязку з порушенням пунктів 2.10 та 2.13 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правлінні Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72, а саме: видача під звіт готівкових коштів без звітування за використання раніше виданих під звіт грошових сум та за нецільове використання готівкових коштів, отриманих в банку / т. 1, а.с.74-76 /.

Суди ж попередніх інстанцій встановили та дали юридичну оцінку лише обставинам щодо цільового використання готівки, отриманої структурними підрозділами позивача Львівенергоавтотранс», «Західенергопостач», «Галременерго» та «Львівенергоспецремонт» в загальній сумі 175843,16 грн. на виплати, повязані з оплатою праці, невстановивши, які ж саме порушення норм з регулювання обігу готівки стали підставою для застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 268638,21 грн.

Суди також не взяли до уваги, що відповідно до ст. 106 Конституції України укази Президента України є складовою частиною законодавства, а рішення стосовно не відповідності Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» Конституції України, як того вимагає закон, а саме: Конституційним Судом України - не приймалося.

Суди першої та апеляційної інстанцій правомірно виходили з того, що визначення суми штрафних/ фінансових / санкцій, встановлених чинним законодавством не за порушення податкового законодавства, сумою податкового зобовязання не відповідає статтям 14, 15 закону України «Про систему оподаткування», пункту 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Разом з цим, таке не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення в повному обсязі, якщо в судовому процесі будуть встановлені обставини, що свідчать про порушення особою, стосовно якої прийняте податкове повідомлення-рішення, вимог закону, за які встановлені відповідні штрафні / фінансові / санкції.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій частин 4 та 5 ст. 11 КАС України, як такі, що призвели до неправильного вирішення справи, відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у праві судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому судові рішення підлягають скасуванню в повному обсязі, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлено, в якому розмірі були визначені податкові зобовязання та накладені штрафні санкції згідно спірних податкових повідомлень-рішень за епізодами, дослідженими в судовому процесі, що позбавляє касаційну інстанцію зробити висновок щодо правомірності судових рішень у відповідній частині.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити обставини, які слугували підставою для визначення позивачу сум податкових зобовязань та накладення штрафних / фінансових / санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень, використавши для цього всі передбачені процесуальним законодавством засоби, зокрема, в разі необхідності обговорити питання про призначення у справі судової бухгалтерської експертизи; дати цим обставинам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до встановлених обставин справи та вимог закону.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Львові задовольнити частково, скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2006р., постанову господарського суду Львівської області від 14.12.2005р., справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Усенко Є.А.

Судді підпис Бившева Л.І.

підпис Костенко М.І.

підпис Маринчак Н.Є.

підпис Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

Відп. секретар Коваль Є.В.