Ухвала суду № 3219902, 15.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“15” квітня 2008 року                                                                                         Справа № 3/93-а

                                                                                                                                   к/с № К-28051/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:          Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційні скарги  Дочірнього підприємства "Івушка" Відкритого акціонерного товариства "ЧеЗаРа", Державної податкової інспекції у м. Чернігові

на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 року

та постановуГосподарського суду Чернігівської області від 14.04.2006 року

по справі№ 3/93-а

за позовомДочірнього підприємства "Івушка" Відкритого акціонерного товариства "ЧеЗаРа"

доДержавної податкової інспекції у м. Чернігові

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Івушка" Відкритого акціонерного товариства "ЧеЗаРа" (далі – позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області із позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі – відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 14.04.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 року позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001302323/0 від 23.02.2006 року за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 20 048,95 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Дочірнє підприємство "Івушка" Відкритого акціонерного товариства "ЧеЗаРа" та ДПІ у м. Чернігові звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами.

В своїй касаційній скарзі позивач просить рішення місцевого та апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема вважає, що судами порушено вимоги п. 1.3., 1.8., ст. 1 ; п.п. 2.1.4., п. 2.1. ст. 2; п. 3.1. ст. 3; п.п. 7.2.1. п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4., п. 7.5., п.п. 7.7.1., 7.7.3.-7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97); п.п. 4.1.5. п. 4.1., ст.4; п.п. 5.2.7. п. 5.2. ст. 5; ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94); п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р. (далі – Закон №2181); п. 1. ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-XII (далі – Закон №1251); ст.ст. 19,67 Конституції України.

Відповідач, не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судами приписів ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12 06.1995р., п.п. 2.12 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 19.02.01р. № 72, п.п. 2.9 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.04р. №637.  

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у місті Чернігові № 0000822320/0 від 24.02.2006р., позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 35448,00 грн. в т.ч. 23632,00 грн. - основний платіж, 11816,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у місті Чернігові № 0000832320/0 від 24.02.2005р., позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 227442,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у місті Чернігові № 0000812320/0 від 24.02.2006р., позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 9600,00 грн. в т.ч. 4000,00 грн. - основний платіж, 5600,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки №0001302323/0 від 23.02.2006р. до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 20048,95 грн.

Спірні рішення прийнято відповідачем на підставі Акта №44/23/24554884 від 13.02.2006р. складеного за результатами виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Дочірнім підприємством "Івушка" Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів" (код за ЄДРПОУ 24554884) за період з 01.07.2004р. по 30.09.2005р.

В акті перевірки №44/23/24554884 від 13.02.2006р. відповідачем встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2005 рік на суму 23632 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування у 2004 році в сумі 190163 грн. та у березні 2005 року в сумі 37279 грн.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого завищено податок на прибуток на загальну суму 22600 грн. та занижено податок на прибуток на суму 13600 грн.

Крім того, в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем пп. 2.12 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001р. № 72, а саме було здійснено виплати, що пов'язані з оплатою праці із виручки, одержаної від реалізації продукції при наявності податкового боргу.

Суд касаційної інстанції не погоджується з мотивами, з яких суди частково задовольнили позовні вимоги, щодо визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки №0001302323/0 від 23.02.2006р. зважаючи на те, що суди не надали належної оцінки даному правопорушенню,  та не визначили законодавчі підстави неправомірності дій відповідача з урахуванням приписів ст.ст. 238-250 Господарського кодексу України, який визначає такі санкції як адміністративно-господарські та, відповідно, не надали аналізу доцільності застосування до спірних правовідносин ст. 250 цього Кодексу.

Даючи аналіз правомірності визначення податковим органом суми штрафних санкцій щодо сплати податку на прибуток приватних підприємств суди не звернули увагу на вимоги п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, в якому йдеться про розмір штрафних санкцій, що не може перевищувати 50% від суми податкового зобов'язання.

Щодо завищення позивачу зобов'язань по податку на додану вартість, то слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Суди першої та апеляційної інстанції, як визначальну підставу для віднесення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість  зазначили факт надходження сум податку на додану вартість до бюджету, в той час як для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України “Про податок на додану вартість”, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, господарські суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Дочірнього підприємства «Івушка» Відкритого акціонерного товариства «ЧеЗаРа», Державної податкової інспекції у м. Чернігові задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 року та постанову Господарського суду Чернігівської області від 14.04.2006 року по справі № 3/93-аскасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)Голубєва Г.К.Судді

(підпис)Брайко А.І.

(підпис)Рибченко А.О.

(підпис)Степашко О.І.

(підпис)Федоров М.О.

Ухвала складена у повному обсязі 17.04.2008р.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                                      В.Б. Ликова