Рішення № 32196127, 04.07.2013, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Справа № 2029/12253/12

н/п 2/644/559/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Зябрової О.Г.,

за участю секретаря Селивоненко Б.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 24.10.2012р. укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 недійсним, скасувати державну реєстрацію права власності на дану квартиру на ОСОБА_5, зобовязати відповідачів здійснити реєстрацію права власності за ОСОБА_4 та стягнути на його користь судові витрати по справі. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що спірна квартира була придбана ним та ОСОБА_4 під час шлюбу. 21.02.2009р. на час розірвання шлюбних стосунків він видав посвідчену заяву на продаж цієї квартири для розрахунків з банком, за часткові кошти якого було придбано цю квартиру. Проте, відповідач не продала квартиру, а уклала попередній договір на продаж квартири своєму батькові ОСОБА_5, про який позивач не знав і згоду на який не давав. 16.11.2011р. він звернувся до суду про визнання за ним права власності на частину спірної квартири, оскільки на той час шлюб між подружжям було розірвано.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач надав згоду на продаж квартири, знав про укладання попереднього договору і не вчинив жодних дій, які б свідчили про те, що він не згоден з продажею квартири.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, позивача, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.368 Цивільного Кодексу України майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Згідно ч.3 ст. 57 Сімейного Кодексу України майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка це майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належать їй (йому) особисто.

Відповідно до ч.2 ст. 65 Сімейного Кодексу України дружина, чоловік має право звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що укладений другим з подружжя без її згоди.

Сторони не заперечують, що квартиру АДРЕСА_2 було придбано під час перебування сторін у шлюбі з 17 вересня 2005 року по 06 травня 2009 року, потім шлюб між подружжям було розірвано.

21 лютого 2009 року ОСОБА_3 надав компетентним органам заяву, завірену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 21.02.2009р., якою дав згоду на продаж його дружиною ОСОБА_4 за ціну та на умовах на свій розсуд належної їм на праві спільної сумісної власності, набутої під час перебування в зареєстрованому шлюбі, квартири АДРЕСА_1.

Потім, 24 лютого 2009 року було укладено попередній договір до договору купівлі-продажу віщезазначеної квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно до якого сторони зобовязалися у строк до 24 лютого 2014 року укласти договір купівлі-продажу цієї квартири. В даному договорі зазначено, що ОСОБА_4 отримала згоду чоловіка ОСОБА_3, яка підтверджується його заявою від 21.02.2009 року.

03 березня 2009 року ОСОБА_3 було нотаріально завірено заяву, якою він надав згоду своїй дружині ОСОБА_4 на продаж за суму та на будь-яких інших умовах на її розсуд, укладання та підписання попереднього договору і договороу купівлі-продажу віщезазначеої квартири.

24 жовтня 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу спірної квартири. В даному договорі зазначено, що він вчиняється за згодою ОСОБА_3 відповідно до його заяви від 03.03.2009р.

Суд, не приймає до уваги доводи представника позивача стосовно того, що позивач давав згоду на продаж квартирі ОСОБА_4, як своїй дружині під час шлюбу, а після розлучення він своєї згоди на продаж квартири вже не надавав, оскільки ОСОБА_3 знав, що він надав відповідну згоду, також підтвердив її після укладання попереднього договору купівлі-продажу від 24.02.2009р. і мав можливість у разі не згоди на продаж спільної квартири відкликати свою заяву або подати іншу заяву, щодо даної квартири.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 57, 65 Сімейного Кодексу України, ст. 368 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 62, 212, 209, 215 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

04.07.2013 СуддяЗяброва О. Г.