Рішення № 32195799, 20.03.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

20.03.2013

Справа № 0418/3622/2012

2/0203/550/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 рокуКіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Маймур Ф.Ф.,

при секретарі Величко О.М.

за участю: представника ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1,

представника ОСОБА_2 ОСОБА_3,

представника ОСОБА_2 ОСОБА_4,

представника ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, зобовязання вчинити дії, за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», ОСОБА_2, третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2012 року позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення. (а.с. 1-3, т. 1)

03 липня 2012 року у судовому засіданні було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 та прийнято до сумісного розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, зобовязання вчинити дії. (а.с. 52-54, т. 1)

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2012 року було обєднано в одне провадження цивільну справу № 0418/3622/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання незаконним підвищення відсоткової ставки за кредитним договором, зобовязання вчинити дії та цивільну справу № 0418/5516/2012 за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», ОСОБА_2, третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним, у звязку з чим, обєднаній цивільній справі було присвоєно номер № 0418/3622/2012, що підтверджується ухвалою від 16.10.2012 року, наявною в матеріалах справи. (а.с. 118-119, т. 1)

Позивач за первісним позовом та представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог, посилались на те, що 24.12.2007 року між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № DNUHGI0000002573 відповідно до умов даного договору позивач зобовязався надати відповідачу кредит у розмірі 454 500 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24 грудня 2032 року. На забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки № DNUHGI0000002573 від 24.12.2007 року, за умовами якого, відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 54,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить останньому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2007 року. Зі свого боку позивач виконав, передбачені кредитним договором умови та передав відповідачу грошові кошти в розмірі 454 500 грн., проте відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобовязання у звязку з чим, у нього виникла заборгованість перед банком, яка станом на 14.09.2011 рік становить 1 166 837 грн. 98 коп. На підставі зазначеного, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім того, представник позивача, посилаючись на положення ст. 109 ЖК України, ст. 40 Закону України «Про іпотеку», просив суд виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, яка є предметом іпотеки, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України, а також покласти судові витрати на відповідача. (а. с. 1-3, т. 1).

Позивач за зустрічним позовом та представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог, посилались на те, що 24.12.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № DNUHGI0000002573, за умовами якого, ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 454 500 грн. зі сплатою 15 % річних на поліпшення якості квартири зі строком погашення не пізніше 24.12.2032 року. Відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» двічі збільшував розмір відсотків за користування кредитними коштами, а саме в перший раз 24.07.2008 року з 15 відсотків річних до 25,08 відсотків річних, та в другий раз 01.02.2009 року з 25,08 відсотків річних до 30 відсотків річних, у звязку з викладеним позивач за зустрічним позовом вважає, що ПАТ КБ «ПриватБанк» під час одностороннього збільшення розміру відсоткової ставки порушив вимоги законодавства та чинного кредитного договору, а саме не повідомив позивача про підвищення відсоткової ставки з 24.07.2008 року, крім того, на час підвищення були відсутні події відповідно до яких відповідач мав би право одностороннього збільшення розміру відсоткової ставки. Також, 11.01.2009 року позивач ОСОБА_2 отримав письмове повідомлення про збільшення розміру відсотків в момент законодавчо закріпленої заборони підвищення розміру відсотків. Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом просить суд визнати незаконним підвищення процентної ставки з 15 % до 25,08 % річних з 24.07.2008 року та з 25,08 % до 30 % річних з 01.02.2009 року за договором про іпотечний кредит № DNUHGI0000002573 від 24.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк», у звязку з чим, зобовязати ПАТ КБ «ПриватБанк» вчинити перерахунок та зарахувати суму різниці по кредитним платежам, сплачену внаслідок одностороннього збільшення відсоткової ставки, в рахунок сплати заборгованості за основною сумою кредиту, а також судові витрати покласти на відповідача. (а.с. 52-54, т. 1)

Позивач ОСОБА_5 та її представник у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилались на те, що 23.07.2005 року позивач ОСОБА_5 уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 16.10.2006 року вони придбали однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, яка є їх спільною сумісною власністю. 24 грудня 2007 року відповідач ОСОБА_2 уклав з відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» іпотечний договір № DNUHGI0000002573, згідно якого ОСОБА_2 передав ПАТ КБ «ПриватБанк» в іпотеку нерухоме майно житлового призначення, а саме: 1-кімнатну квартиру загальною площею 54,4 кв.м., жилою площею 11,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Реєстрація іпотечного договору від 24.12.2007 року була здійснена приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_7 без згоди позивача ОСОБА_5, але позивач вважає, що згідно ст. 65 СК України при укладанні договорів одним із подружжя необхідна згода другого з подружжя, яка потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена, оскільки позивач згоду на укладення іпотечного договору не давала, у звязку з чим, просила суд визнати іпотечний договір № DNUHGI0000002573 від 24.12.2007 року укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» недійсним та судові витрати покласти на відповідача. (а.с. 123-125, т.1)

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» у судовому засіданні первісний позов підтримала повністю, та наполягала на його задоволенні, у задоволенні зустрічного позову та позову ОСОБА_5 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2, третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним просила суд відмовити.(а.с. 103-104, т. 2)

Представники відповідача та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 проти задоволення первісного позову заперечували, просили суд задовольнити зустрічний позов, проти задоволення позову ОСОБА_5 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2, третя особа - Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним не заперечували. (а.с. 103-104, т. 2)

Представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні просив суд позов задовольнити та визнати іпотечний договір № DNUHGI0000002573 недійсним, проти задоволенні первісного та зустрічного позову заперечував. (а.с. 103-104, т. 2)

Третя особа приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_7 у судове засідання не зявився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки у судове засідання не повідомив. (а.с. 137, 139, 154-155,159-160 т. 1)

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 24 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», як кредитодавцем та відповідачем ОСОБА_2, як позичальником, було укладено договір про іпотечний кредит № DNUHGI0000002573, за умовами якого кредитодавець зобовязався надати позичальнику кредит в розмірі 454 500 грн. на поліпшення якості окремої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 відсотків річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені договором, з кінцевим строком погашення не пізніше 24.12.2032 року. Виконання зобовязань за договором забезпечується іпотекою нерухомого майна житлового призначення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, визначеного в іпотечному договорі. За порушення позичальником своїх договірних зобовязань із своєчасного повернення кредиту він зобовязався сплатити кредитодавцю пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочення. Окрім того, умовами вказаного кредитного договору передбачено право кредитодавця вимагати дострокове виконання позичальником грошових зобовязань за кредитним договором у випадках невиконання умов цього договору із погашення заборгованості за кредитом. Викладені обставини підтверджуються копією зазначеного договору про іпотечний кредит, наявною в матеріалах справи. (а.с. 10-17, т. 1).

Встановлено, що між сторонами було укладено іпотечний договір № DNUHGI0000002573, який був посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_7, за умовами якого, ОСОБА_2 з метою забезпечення належного виконання зобовязання, що випливає з договору про іпотечний кредит, передав, а позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» прийняв в іпотеку в порядку і на умовах визначених цим договором, нерухоме майно житлового призначення, а саме: 1-кімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, у звязку з чим, на зазначене майно, яке належить ОСОБА_2 було накладено заборону відчуження до припинення договору іпотеки, що підтверджується копією іпотечного договору від 24.12.2007 року, наявною в матеріалах справи. (а.с. 18-23, т. 1).

Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 отримав від позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в сумі 454 500 грн., які передбачені договором про іпотечний кредит № DNUHGI0000002573 від 24 грудня 2007 року, що підтверджується копією меморіального ордеру № 2573 від 24.12.2007 року та іншими письмовими доказами, наявними в матеріалах справи. (а.с. 73-77, 191, т. 1; 42-46, т. 2)

Судом встановлено, що ОСОБА_2 частково здійснював погашення заборгованості по іпотечному договору № DNUHGI0000002573 від 24.12.2007 року, що підтверджується копіями меморіальних ордерів, наявними в матеріалах справи. (а.с. 15-40, т. 2)

Також судом було встановлено, що позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» на адресу відповідача ОСОБА_2 було направлено лист про те, що останній порушив умови кредитного договору, а саме належним чином не виконує взяті на себе зобовязання, у звязку з порушенням зобовязань за кредитним договором у ОСОБА_2 виникла прострочена заборгованість, яка станом на 08.08.2011 рік складає 1 210 170 грн. 07 коп. Крім того, відповідачу ОСОБА_2 було запропоновано у 30-ти денний строк з дня отримання цієї вимоги повернути суму кредиту в повному обсязі, а також проценти, комісії та штрафні санкції, в разі невиконання або неналежного виконання порушеного зобовязання, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» прийме рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджується копією листа від 08.08.2011 року та копією реєстру поштового відправлення від 30.08.2011 року, наявними в матеріалах справи. (а.с. 24-26, т.1)

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 не виконує належним чином взяті на себе договірні зобовязання за договором № DNUHGI0000002573 від 24 грудня 2007 року, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку кредитодавець, скориставшись правом вимагати дострокового повернення кредиту та плати за нього, своєю письмовою вимогою від 08.08.2011 року просив відповідача погасити, здійснивши дострокове погашення кредиту. Однак відповідач вказану вимогу не виконав, а розмір заборгованості станом на 14.09.2011 рік склав 1 116 837 грн. 98 коп., з яких заборгованість за кредитом 453 760 грн. 90 коп., заборгованість за відсотками 403 864 грн. 95 коп., заборгованість з пені 309 212 грн. 13 коп., викладені обставини підтверджується копією відповідного розрахунку заборгованості, наявною в матеріалах справи. (а.с. 8-9, т.1).

Встановлено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» було затверджено розпорядження про зміну відсоткової ставки за діючими кредитами бізнес "Іпотечне кредитування", "Авто в кредит", виданим у гривнях, у зв'язку з змінами на світовому фінансовому ринку і для збереження прибутковості за операціями "Авто в кредит" і "Житло в кредит", згідно прийнятого рішення на оперативній нараді 25.12.2008 року, була затверджена технологія підвищення процентної ставки, а саме при погашенні кредиту до 01.02.2009 року в розмірі: - 30% від заборгованості по тілу кредиту станом на 25.12.2008 рік прибутковість по кредиту встановлюється на рівні 24, 96% річних, що підтверджується копією розпорядження від 25.12.2008 року, наявною в матеріалах справи. (а.с. 75, т. 2)

Також судом встановлено, що 05.01.2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було видано наказ про підвищення відсоткової ставки по кредитам «Іпотечне кредитування» та «Авто в кредит», Мікрокредитування, а саме була підвищена прибутковість за активами, виданими у гривні бізнес "Іпотечне кредитування", "Авто в кредит", в тому числі по кредитам переданим на А-банк до 30 відсотків річних, що підтверджується копією наказу від 05.01.2009 року, наявною матеріалах справи. (а.с. 95-96, т. 2)

Судом було встановлено, що 26.06.2008 року на адресу відповідача ОСОБА_2 був направлений лист про підвищення відсоткової ставки з 15% до 25,08 % річних за користування кредитними коштами з 24.07.2008 року по договору про іпотечний кредит № DNUHGI0000002573 від 24 грудня 2007 року. Крім того, 31.12.2008 року на адресу відповідача ОСОБА_2 був направлений лист про підвищення відсоткової ставки з 25,08 % до 30 % річних за користування кредитними коштами з 01.02.2009 року по договору про іпотечний кредит № DNUHGI0000002573 від 24 грудня 2007 року, зазначені обставини підтверджуються копією листа від 26.06.2008 року, копією реєстру відправлень від 01.07.2008 року, копією листа від 31.12.2008 року, копією реєстру № 249 ip від 09.01.2009 року, наявними в матеріалах справи. (а.с. 80-82, 84-86 - т. 1; 9-14, т. 2)

Також, судом було встановлено, що 11.12.2008 року та 17.02.2009 року ОСОБА_8 було направлено на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк» листи про незгоду з підняттям відсоткової ставки, оскільки ОСОБА_2 не відомо на яких умовах було здійснено підняття відсоткової ставки, яку саме ставку необхідно сплачувати, а також, що при збільшенні відсоткової ставки ОСОБА_2 не був повідомлений протягом 14 календарних днів з дати її збільшення, що підтверджується копією листа від 11.12.2008 року та копією листа від 17.02.2009 року, наявними в матеріалах справи. (а.с. 176, т. 1; 102, т.2)

Встановлено, що 23 липня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану ДМУЮ Дніпропетровської області від 23.05.2005 року, наявною в матеріалах справи. (а.с. 131, т. 1)

Також, встановлено, що 16.10.2006 року ОСОБА_2 придбав у власність квартиру № 44, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, буд. № 109, з загальною площею 54,4 кв.м. та житловою площею 11,9 кв.м., що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 16.10.2006 року та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.12.2006 року, наявними в матеріалах справи. (а.с. 129-130, т.1)

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вищезазначених договорів, врегульовані нормами ЦК України, СК України та Законом України «Про іпотеку».

Так, відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 627, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договір, який є обовязковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Різновидом договору є кредитний договір, який обовязково укладається в письмові формі (ст. 1054, 1055 ЦК України), а також іпотечний договір, який має бути нотаріально посвідченим (ст.ст. 3, 18 Закону України «Про іпотеку»).

Нормою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до норми ст. 1050 ЦК України, в контексті положення ст. 1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обовязок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидом якої є пеня, штраф (ст.549 ЦК України).

За змістом ст.ст. 546, 547, 573 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись заставою, якою також може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. При цьому відповідно до ст. 575 ЦК України різновидом застави є іпотека.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Нормою ст.ст. 3, 18 Закону України «Про іпотеку», ст. 574 в контексті ст. 575 ЦК України передбачено, що іпотека як форма застави виникає і на підставі договору. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення, що також передбачено і ст.ст. 577, 585 ЦК України.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі і на підставі рішення суду. Аналогічні положення містяться у нормах ст.ст. 589, 590 ЦК України.

Умовами договору іпотеки від 24.12.2007 року, передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором Іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом: переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що Іпотекодержатель зобовязаний письмово повідомити Іпотекодавця; або продажу Предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, втому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку», для чого Іпотекодавець надає Іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд Іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені Іпотекодавця, у тому числі отримати витяг з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 «Про позасудове врегулювання» Закону України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Нормою ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу встановленою статтею 38 цього Закону, а також його початкова ціна для подальшої реалізації.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Згідно п. 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Статтею 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Пунктом 8.9 договору про іпотечний кредит № DNUHGI0000002573 від 24 грудня 2007 року, встановлено, що сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір відсоткової ставки за користування кредитом у разу настання будь-яких обставин, передбачених цим підпунктом. Крім того, кредитор може збільшити розмір відсоткової ставки, а при настанні обставин вказаних в договорі, шляхом не пізніше ніж 14 календарних днів до дня зміни розміру відсоткової ставки повідомити позичальника про встановлення нової відсоткової ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа, у разі незгоди із встановленим згідно умов договору нового розміру відсоткової ставки, позичальник має право не пізніше ніж за 7 календарних днів до дати початку дії нової ставки, надати кредитору письмову відповідь про незгоду з такою новою ставкою.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 ст. 203 ЦК, а саме: зміст правочину не може суперечити вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі, а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.4 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Відповідно до змісту ст. 65 СУ України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Згідно ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна,що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між сторонами у справі договору про іпотечний кредит № DNUHGI0000002573 від 24 грудня 2007 року, а також договору іпотеки квартири від 24 грудня 2007 року у відповідності до вимог чинного законодавства, а також встановлено факт невиконання відповідачем ОСОБА_2, на відміну від кредитодавця (іпотекодержателя), своїх договірних зобовязань за вказаними договорами, що зумовило виникнення у ПАТ КБ «ПриватБанк» права на звернення стягнення на предмет іпотеки АДРЕСА_5.

Враховуючи встановлені судом та викладені вище фактичні обставини, норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог ст. 591 ЦК України, ст.ст. 36, 38, 39, 41 Закону України «Про іпотеку» в яких зазначені способи реалізації предмета іпотеки, суд має право в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки зазначити у рішенні суду яким саме способом буде проведена реалізація предмету іпотеки, що в подальшому при виконанні рішення буде сприяти найбільш повному погашенню заборгованості відповідача за рахунок предмета іпотеки. Отже суд вважає за можливе задовольнити частково позовну вимогу ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення шляхом визначення способу реалізації предмета іпотеки через публічні торги із встановленням його початкової ціни на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про виселення та зняття з реєстрації мешканців житла, яке є предметом іпотеки, суд виходив з наступного. Так, за змістом норм ст.ст. 9, 109 ЖК України, ст.ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку» дійсно можливе одночасне ухвалення з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки рішення про виселення мешканців такого предмету іпотеки. При цьому з урахуванням на положення ст. 3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за наявності певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, тобто при фактичному виникнення спору з цього приводу, що також повністю узгоджується із висновками Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у постанові №5 від 30 березня 2012 року. Підсумовуючи викладене та приймаючи до уваги, що сторонами у справі не надано, а судом не встановлено будь-яких доказів реєстрації місця проживання осіб за адресою предмета іпотеки в порушення умов договору іпотеки квартири від 24 грудня 2007 року без згоди іпотекодержателя, які до того ж відмовились на обґрунтовану та законну вимогу іпотекодержателя звільнити таке житлове приміщення, в суду відсутні підстави вважати цивільні права іпотекодержателя порушеними з цього приводу, а отже і відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про виселення.

Вирішуючи вимоги позивача за зустрічним позовом, суд приймає до уваги, що підвищення відсоткової ставки за договором про іпотечний кредит № DNUHGI0000002573 від 24 грудня 2007 року, яке відбулося 24.07.2008 року з 15 відсотків річних до 25,08 відсотків річних, було здійснено з порушенням п. 8.9 договору, у звязку з чим, відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшив розмір відсоткової ставки без належного повідомлення позивача ОСОБА_9 про прийняте рішення, тому останній не мав змоги надіслати на адресу відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідь (незгоду) про підвищення відсоткової ставки, в внаслідок якої, скористатись своїм правом та розірвати договір шляхом повернення відповідачу суми кредиту в повному обсязі, а також виконати інші взяті на себе зобовязання.

Крім того, суд приймає до уваги, що 11.01.2009 року відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» на адресу позивача ОСОБА_2 було направлено письмове повідомлення про збільшення розмір відсоткової ставки з 25,08 % до 30 % річних, але з 09.01.2009 року набрала чинності ст. 1056-1 ЦК України, відповідно до якої, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а в разі зміни розміру процентів в односторонньому порядку, умова договору є нікчемною, тому суд приходить до висновку, що відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснив підвищення відсоткової ставки під час дії законодавчо закріпленої заборони здійснювати такі дії в односторонньому порядку.

Таким чином, дії відповідача за зустрічним позовом, щодо односторонньої зміни відсоткової ставки шляхом направлення до позивача відповідного листа, без отримання письмової згоди позивача, необхідно вважати як недотримання відповідачем вимог ст.ст. 203 ч.4, 208 ч.4, 1055 ЦК України, у звязку з чим суд вважає, що заявлені вимоги в частині визнання неправомірним односторонньої зміни умов договору, тобто одностороннього підвищення відсоткової ставки за договором підлягає задоволенню, а суми, які були нараховані як заборгованість позивача у звязку зі збільшенням відсоткової ставки підлягають перерахуванню.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд приходить до висновку, що при укладенні іпотечного договору №DNUHGI0000002573 від 24 грудня 2007 року, сторонами були виконані та додержані всі вимоги законодавства, форма та зміст такого договору відповідають положенням ст. 203, Параграфів 1 та 6 Глави 49 ЦК України, а отже відсутні підстави для визнання недійсним іпотечного договору №DNUHGI0000002573 від 24 грудня 2007 року.

При цьому, суд не приймає до уваги як підставу для задоволення позову посилання позивача ОСОБА_5 та її представника на порушення вимог ст.65 СК України при укладенні іпотечного договору через неотримання згоди позивача ОСОБА_5, як дружини іпотекодавця ОСОБА_2, при укладенні такого договору. Правова позиція суду щодо цього питання ґрунтується на тому, що згідно діючого законодавства та аналізу положень ст. 65 СК України, Глави 47, Параграфу 6 Глави 49 ЦК України оспорюваний позивачем ОСОБА_5 правочин, а саме укладений одним із подружжя ОСОБА_2 іпотечний договір №DNUHGI0000002573 від 24 грудня 2007 року не передбачає відчуження майна і не порушує будь-яких прав дружини, оскільки не тягне за собою безпосереднього зменшення спільної сумісної власності, крім того, позивач ОСОБА_5 не несе відповідальність, тому її права не порушуються, оскільки відповідно до ст. 69 СК України чоловік та дружина можуть розділити майно, що знаходиться в спільній сумісній власності, тому суд вважає необхідним у задоволенні позову ОСОБА_10 відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат за первісним позовом, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 3 326 грн. 30 коп. (а.с. 37 , т.1)

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 11, 203, 215, ч. 1,4 ст. 216, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 573-575, 577, 585, 610, 611, 627, 629, 1050, 1054, 1055, п. 2, 3 ст. 1056-1 ЦК України, ст.ст. 65,69 СК України, ст.ст. 1, 3, 6, 18, 33, 36, 38, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст.10, 11, 57-60, 64, 208-210, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру загальною площею 54, 4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_11, від 16 жовтня 2007 року за реєстровим № Д352, у рахунок повернення заборгованості за договором про іпотечний кредит №DNUHGI0000002573 від 24 грудня 2007 року в розмірі 453 760 грн. 90 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 453 760 грн. 90 коп., шляхом реалізації предмета іпотеки через публічні торги із встановленням початкової ціни на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відносно зміни в односторонньому порядку умов договору про іпотечний кредит № DNUHGI0000002573 від 24 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» щодо підвищення процентної ставки з 24.07.2008 року з 15 % річних до 25,08 % річних.

Визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відносно зміни в односторонньому порядку умов договору про іпотечний кредит № DNUHGI0000002573 від 24 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» щодо підвищення процентної ставки з 01.02.2009 року з 25,08 % річних до 30% річних.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» здійснити перерахунок за договором про іпотечний кредит № DNUHGI0000002573 від 24 грудня 2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2.

ОСОБА_5 у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», ОСОБА_2, третя особа Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору іпотеки недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) у рахунок повернення судових витрат 3 326 грн. 30 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяФ.Ф. Маймур