Ухвала суду № 3219567, 28.10.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“28” жовтня  2008 року                                                                Справа № 15/344-06-9356А

                                                                              к/с № К-3934/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську

на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року

та постанову господарського суду Одеської області від 08.11.2006 року

у справі№ 15/344-06-9356А

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Трансбункер-Іллічівськ”

доДержавної податкової інспекції у м. Іллічівську

проскасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Трансбункер-Іллічівськ” (далі – ТОВ “Трансбункер-Іллічівськ”) звернулася до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську (далі – ДПІ у м. Іллічівську) про скасування податкового повідомлення-рішення № 00000342350/2 від 04.09.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 94009 грн.

Постановою господарського суду Одеської області від 08.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року позовні вимоги задоволено, з огляду на те, сума податку на додану вартість включена до ціни товару є податковим зобов’язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов’язок зі сплати цього податку до бюджету.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у м. Іллічівську звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування скарги посилається на те, що у позивача відсутнє право на відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, оскільки не підтверджено факт сплати до бюджету сум цього податку за проданий товар.

У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ “Трансбункер-Іллічівськ” просить залишити її без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фахівцями ДПІ у м. Іллічівську здійснено невиїзну документальну перевірку ТОВ “Трансбункер-Іллічівськ” з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецсервіс-1” за листопад 2003 року.

Перевіркою встановлено, що до податкового кредиту ТОВ “Трансбункер-Іллічівськ” включено суми податку на додану вартість з витрат на придбання товарно-мастильних цінностей згідно податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецсервіс-1” № 174 від 31.10.2003 року, № 73 від 11.10.2003 року, № 180 від 31.10.2003 року, № 185 від 31.10.2003 року на загальну суму 564061 грн., у тому числі податку на додану вартість 94009 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2003 року скасована державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецсервіс-1”, з підстав неповідомлення про зміну місцезнаходження, а 23.03.2004 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

З огляду на викладене контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 94009 грн., що було відображено в акті перевірки від 22.06.2006 року № 17131/23-101/5-31683528.

На підставі цього акта 27.06.2006 року ДПІ у м. Іллічівську прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000342350/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 94009 грн. за листопад 2003 року.

За результатами адміністративного оскарження ДПІ у м. Іллічівську 09.04.2006 року прийняла податкове повідомлення-рішення № 00000342350/2, яке є предметом оскарження у цій справі.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього Закону визначено, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Із аналізу зазначених норм вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у покупця належно оформленої податкової накладної.

Як убачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих йому Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецсервіс-1”, яке на момент укладення господарського зобов’язання та видачі податкових накладних було правосуб’єктним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтримує позицію судів попередніх інстанцій щодо правомірного застосування позивачем пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” і зазначає, що виходячи із системного аналізу положень цієї норми та підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього Закону вимога щодо наявності надмірної сплатиподатку на додану вартість стосується того платника податку, яким сума цього податку заявлена до відшкодування. Закон України “Про податок на додану вартість” не пов’язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету.

Водночас, податковим органом не доведено, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності.

Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року та постанову господарського суду Одеської області від 08.11.2006 року у справі № 15/344-06-9356А такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 року та постанову господарського суду Одеської області від 08.11.2006 року у справізалишити без змін.

Справу № 15/344-06-9356А повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                             В.Б. Ликова