Рішення № 32193630, 04.07.2013, Центральний районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 124/3282/13-ц

04.07.2013 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого судді Гулевича Ю.Г.

при секретарі Іващенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи ОСОБА_7 як правонаступник ОСОБА_8, Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради АРК про визнання договору міни недійсним, переведення прав покупця, покладання зобов,язань відновити зруйновану частку домоволодіння, припинення права користування шляхом зняття з реєстрації та виселення

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 просить визнати договір міни від 30.01.2006 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в частині купівлі-продажу частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 незаконним у зв,язку з порушенням переважного права власника спільної часткової власності ОСОБА_1, перевести права покупця 47/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, що належало ОСОБА_8 та придбані ОСОБА_2, на ОСОБА_1, покласти за обов,язок на ОСОБА_2 відновити зруйновану нею частку домоволодіння за її рахунок, припинити право користування відповідачів домоволодінням шляхом припинення їх реєстрації та виселення, стягнути з відповідача ОСОБА_2 435,54 грн. витрат на банківські послуги по внесенню коштів на депозит суду, 181,97 грн. витрат по судовому збору, 30 грн. витрат на ІТЗ, 6 грн. витрат на банківські послуги по внесенню коштів по оплаті судового збору та ІТЗ, мотивуючи вимоги тим, що позивач неодноразово бажав придбати 47/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, що належало ОСОБА_8, оскільки з 17.12.2001 року є власником 53/100 часток спільного домоволодіння та має переважне право на купівлю вказаної частки. Однак, в порушення ст. 362 ЦК України 30.01.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 був укладений договір міни, відповідно до якого сторони поміняли належні їм на праві приватної власності: ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_8 - 47/100 часток житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_2.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник проти позову заперечували, вважають його необгрунтованим, також вважає, що переважне право інших співвласників на придбання частки у праві спільної часткової власності не передбачено у випадках її відчуження шляхом укладання договору міни. Також вважає, що позивачем пропущений срок для звернення до суду з позовом за вимогами про переведення прав покупця.

Третя особа ОСОБА_7 проти позову заперечувал.

Інші сторони до судового засідання не з,явились, належно сповіщені про час та місце слухання справи, про причини неявки суду не повідомили і суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом із матеріалів справи встановлено, що 30.01.2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 укладений договір міни, відповідно до якого сторони поміняли належні їм на праві приватної власності: ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_1, а ОСОБА_8 - 47/100 часток житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_2. При цьому, відповідно до даного договору, сторони визначили вартість квартири АДРЕСА_1 у сумі 8568 грн., а вартість 47/100 часток житлового будинку АДРЕСА_2 у сумі 20461 грн. Враховуючи ринкову вартість майна, ОСОБА_2 здійснює доплату ОСОБА_8 у сумі 15480 грн.

На підставі ст.715 ЦК України, за договором міни кожна із сторін зобов'язується передати другої стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Згідно ст.716 ЦК України до договору міни застосовується загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов,язання.

Позивач ОСОБА_1 є власником 53/100 часток у спільній частковій власності домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу частки будинку від 17.12.2001 року.

На підставі ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю, за ціною, оголошеною для продажу, та інших рівних умовах, крім випадків продажу з публічних торгів.

Таким чином, позивач має переважне право перед іншими особами на купівлю 47/100 часток житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_2, однак вказані вимоги закону при укладанні договіру міни від 30.01.2006 р., між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 не були дотримані. ОСОБА_8 не звертався до ОСОБА_1 з пропозицією купити частину домоволодіння, що належить йому, ні сам особисто, ні через нотаріуса.

Посилання представника відповідача на те, що переважне право інших співвласників на придбання частки у праві спільної часткової власності не передбачено у випадках її відчуження шляхом укладання договору міни є неспроможними, оскільки переважне право відповідно до ст. 362 ЦК України поширюється також і на договір міни, оскільки до нього застосовуються положення про купівлю-продаж. Також за договором міни передбачена сплата грошових коштів.

На вказані обставни також вказує у своїй ухвалі від 20.03.2013 року колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України, якою скасовано рішення судів попередних інстанцій.

Таким чином,у суду є підстави для визнання договіру міни від 30.01.2006 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в частині купівлі-продажу частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 незаконним у зв,язку з порушенням переважного права власника спільної часткової власності ОСОБА_1 та перевести права покупця 47/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, що належало ОСОБА_8 та придбані ОСОБА_2 на позивача. Позивачем, згідно вимог ч.4 ст. 362 ЦК України внесена на депозитний рахунок суду грошова сума у розмірі 43 533 грн 81 коп.

Разом з тим, вимоги позивача про покладання за обов,язок на ОСОБА_2 відновити зруйновану нею частку домоволодіння за її рахунок задоволенню не підлагають.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Позивачем ні в позові ні в судовому засіданні не надано будь-яких допустимих та достовірних доказів вказаних обставин, а саме, що відповідачем було зруйнована частка домоволодіння та взагалі наявності руйнувань вказаного домоволодіння.

Вимоги позивача про припинення права користування відповідачів домоволодінням шляхом припинення їх реєстрації та виселення, задоволенню не підлягають, оскільки орган, що займається реєстрацією громадян за місцем проживання є Центральний районний відділ м.Сімферополі ГУ Державної міграційної служби України в АРК. Позивач, заявивши вказані вимоги у уточненій позовній заяві, не просив залучити у якості співвідповідача Центральний районний відділ м.Сімферополі ГУ Державної міграційної служби України в АРК та судом його не було притягнуто у якості сторони по справі, а отже і вимоги про виселення відповідачів без зняття з реєстраційного обліку є передчасними.

Підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 435,54 грн. витрат на банківські послуги по внесенню коштів на депозит суду, оскільки без внесення на рахунок Управління ДСА в АРК грошових коштів у сумі 20461 грн. був неможливий розгляд справи по суті, а також 181,97 грн. витрат по судовому збору, 30 грн. витрат на ІТЗ, 6 грн. витрат на банківські послуги по внесенню коштів по оплаті судового збору та ІТЗ.

Суд не знаходить підстав для застосування строку позовної давності, встановлений ч.4 ст. 362 ЦК України за вимогами про переведення прав покупця, оскільки представником відповідача не надано жодних допустимих доказів того, що позивачу стало відомо про продаж домоволодіння більше ніж за рік до подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст. 11,362,715, 716 ЦК України, ст.ст. 5,10,11,209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати договір міни від 30.01.2006 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 в частині купівлі-продажу частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 незаконним у зв,язку з порушенням переважного права власника спільної часткової власності ОСОБА_1.

Перевести права покупця 47/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, що належало ОСОБА_8 та придбані ОСОБА_2 на ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 435,54 грн. витрат на банківські послуги по внесенню коштів на депозит суду, 181,97 грн. витрат по судовому збору, 30 грн. витрат на ІТЗ, 6 грн. витрат на банківські послуги по внесенню коштів по оплаті судового збору та ІТЗ.

В іншій частині вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Ю. Г. Гулевич