Ухвала суду № 3219251, 11.03.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“11” березня 2008 р. Справа № 32/134-А

к/с № К-37913/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Нечитайло О.М.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

на постановуКиївського апеляційного господарського судувід 07.11.2006 року

у справі№ 32/134-А

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Гірськолижний спортивний комплекс "Протасів Яр"

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

проскасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Гірськолижний спортивний комплекс "Протасів Яр" (далі - позивач)звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва (далі відповідач / скаржник) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.01.2006р. №0000622305/3, №0000662305/3, № 0000652305/3, №00002652312/3.

Постановою Господарського суду м. Києва від 17.07.2006 року, у справі № 32/134-А позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 19.01.2006р. №0000622305/3 в частині нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток у сумі 7775 грн. та застосування штрафних санкцій по податку на прибуток у розмірі 4025 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.01.2006р. №0000662305/3 в частині нарахування ПДВ у сумі 54057 грн. та застосування штрафних санкцій по ПДВ у розмірі 27028,5 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.01.2006р. № 0000652305/3 в частині нарахування ПДВ у сумі 38710 грн. та застосування штрафних санкцій по ПДВ у розмірі 19355 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року частково скасовано постанову Господарського суду м. Києва від 17.07.2006 року у даній справі; скасовано податкове повідомлення рішення № 00002652312/3 від 19.01.2006р. про нарахування податку на землю у сумі 276052,00 грн. основного платежу та 138026 грн. штрафних (фінансових) санкцій; скасовано податкове повідомлення рішення № 0000622305/3 від 19.01.2006р. в частині нарахування податку на прибуток у сумі 275,00 грн. основний платіж; скасовано податкове повідомлення рішення № 0000662305/3 від 19.01.2006р. в частині нарахування податку на додану вартість у сумі 5417,00 грн. основний платіж, штрафні (фінансові) санкції у сумі 2708,50 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000652305/3 від 19.01.2006р. в частині нарахування податку на додану вартість у сумі 9145,00 грн. основний платіж, штрафні (фінансові) санкції у сумі 4572,50 грн. В іншій частині постанову Господарського суду м. Києва від 17.07.2006р. залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4; п.5.1, п.п.5.2.10 п.5.2 п.п.5.3.3 п.5.3.ст.5; п.п.8.1.2 п.8.1. п.8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; ст. 3, ст.4, ст.5, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ст.ст.14, 15 Закону України "Про плату за землю".

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.01.2002 по 01.04.2005, за результатами якої складений акт перевірки № 40/23-0541/31806735 від 10.06.2005.

На підставі акта перевірки від 10.06.2005 та рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду повторної скарги від 30.12.2005 №13421/6/25-015 відповідачем 19.01.2006 видані податкові повідомлення-рішення: №0000622305/3, яким , згідно з пп. „б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п. 8.3 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 12075 грн., в тому числі 8050 грн. основного платежу та 4025 грн. штрафних санкцій; № 0000662305/3, яким згідно з пп. „б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.2 ст. 4., п. 5.10 ст. 5, п. п. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ у загальній сумі 89211 грн., в тому числі 59474 грн. основного платежу та 29737 грн. штрафних санкцій; № 0000652305/3, яким згідно з пп. „б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.2 ст. 4., п. 5.10 ст. 5, п. п. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" позивачу визначено податкове зобов'язання по ПДВ у загальній сумі 71782, 5 грн., в тому числі 47855 гри. основного платежу та 23927,5 грн. штрафних санкцій; № 0002652312/3, яким згідно з п.п. „б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 14, 15 Закону України „Про плату за землю" позивачу визначено податкове зобов'язання за землю у сумі 414078 грн., в тому числі 276052 грн. основного платежу та 138026 грн. штрафних санкцій.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.01.2006 № 0002652312/3 є висновок відповідача про неправомірне користування позивачем встановленою п. 4 ст. 12 Закону України "Про плату за землю" пільгою по земельному податку.

У зв'язку з цим, за результатами перевірки позивачу донараховано земельного податку: за період з 01.04.2002 по 01.01.20003 року - 69013 грн.; за 2003 рік - 92017,50 грн., за 2004 рік - 92017,50 грн., за період з 01.01.2005 по 01.04.2005 року - 23004 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо неправомірності донарахування податковим органом зазначених сум земельного податку з огляду на таке: статтею 75 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік" встановлено, що у 2004 році пільги по платі за землю, визначені пунктами 3 і 4 частини першої статті 12 Закону України „Про плату за землю", застосовуються до спеціалізованих санаторіїв України для реабілітації хворих та вітчизняних закладів культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, які утримуються рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, та громадських організацій інвалідів, їх підприємств і організацій, а також закладів фізичної культури та спорту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови КМУ від 16.12.2004р. за № 1678, встановлено, що у 2004 році пільги з сплати за землю, визначені пунктом 4 частини першої статті 12 Закону України „Про плату за землю", застосовуються згідно з переліком, затвердженим Державним комітетом з питань фізичної культури і спорту, до противних баз олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1307 „Про заходи щодо підготовки та участі спортсменів України у XIX зимових, XXVIII літніх Олімпійських, VIII зимових і XII літніх Параолімпійських іграх, Всесвітніх іграх глухих, Всесвітніх Універсіадах, чемпіонатах світу та Європи".

Статтею 70 Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік", Встановлено, що у 2005 році пільги по платі за землю, визначені пунктами 3 і 4 частини першої статті 12 Закону України „Про плату за землю", застосовуються до бюджетних установ, які утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, та громадських організацій інвалідів, їх підприємств і організацій, а також закладів фізичної культури та спорту, спортивних баз олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що позивач є закладом фізичної культури і спорту.

Відповідачем також не спростовано факту, що позивач є комплексом спортивних споруд та займається їх експлуатацією.

Згідно ст. 1 Закону України "Про підтримку олімпійського, параолімпійського руху та спорту вищих досягнень в Україні" база олімпійської та параолімпійської підготовки це комплекс споруд на території України, які призначені для проживання, харчування проведення змагань, навчально-тренувальних занять та зборів членів збірних команд України, з належним спортивним інвентарем та обладнанням, розташовані на відведеній для них території і використовуються для підготовки членів збірних команд України до участі у національних і міжнародних змаганнях. Олімпійських та Параолімпійських іграх.

Згідно Постанови КМУ від 10.10.2001р. № 1307, яким затверджено перелік спортивних баз олімпійського та параолімпійської підготовки, такою базою - є гірськолижний комплекс "Протасів Яр".

Листом Головного управління по фізичній культурі та спорту КМДА № 2476 від 25.12.2002р. видою для пред'явлення начальнику ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Стеценку С.П., роз'яснено, що до вищезазначеного переліку спортивних баз олімпійського та параолімпійської підготовки, за поданням Головного управління по фізичній культурі та спорту КМДА включено ЗАТ „Гірськолижний спортивний комплекс „Протасів Яр", однак назва організації вказана не повністю, а отже, в зазначеному переліку Спортивний гірськолижний комплекс Протасів Яр" мається на увазі ЗАТ „Гірськолижний спортивний комплекс „Протасів Яр".

Реєстрація ЗАТ „ГСК „Протасів Яр" як юридичної особи відбулась 27.12.2001р., тобто після того, як була видана Постанова № 1307, не може вважатись доказом того, що позивач не є спортивного базою олімпійського та параолімпійської підготовки, оскільки визначена Постанова КМУ № 1307 містить перелік не юридичних осіб, а перелік баз.

Згідно довідки про включення до ЄДРПОУ від 03.01.2002р. за № 0019/02, виданої Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві Державного комітету статистики України, одним із видів діяльності ЗАТ ТСК „Протасів Яр" (ЗКГНГ, КВЕД) є (фізична культура і спорт (91700), інша діяльність у сфері спорту (92.62.0), експлуатація спортивних споруд (92.61.0).

Посилання суду першої інстанції на те, що за кодами КОПФГ позивач не відповідає закладу фізичної культури і спорту є помилковим, оскільки, в даному випадку важливим є те, яким видом діяльності займається позивач.

Відповідачем також не спростовано факту, що позивач є комплексом спортивних споруд та займається їх експлуатацією.

Стосовно донарахування позивачу податку на додану вартість і податку на прибуток, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з мотивами, наведеними судом апеляційної інстанції і вважає, що норми матеріального права судом застосовані правомірно.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського судувід 07.11.2006 року у справі№ 32/134-А такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва залишити без задоволення.

ПостановуКиївського апеляційного господарського судувід 07.11.2006 року у справі№ 32/134-Азалишити без змін.

Справу № 32/134-А повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписНечитайло О.М.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

В. секретар В.Б. Ликова