Ухвала суду № 3219249, 10.06.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“10” червня 2008 р.                                                                                              Справа № 26/253

                                                                        к/с № К-38967/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:           Ликовій В.Б.

розглянувши касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 23.11.2006 року

та постановуГосподарського суду Донецької області від 20.09.2006 року

по справі№ 26/253

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольська енергетична компанія"

до1) Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя,

     2) Головного Управління Державного Казначейства України в Донецькій області

простягнення суми бюджетної заборгованості з ПДВ, -

ВСТАНОВИВ:

            У серпні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріупольська енергетична компанія"  (далі - позивач)звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (далі – відповідач-1 / скаржник) та Головного Управління Державного Казначейства України в Донецькій області (далі – відповідач-2) про стягнення суми бюджетної заборгованості з ПДВ.

            Постановою Господарського суду Донецької області від 20.09.2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2006 року у даній справі позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Маріупольська енергетична компанія" бюджетну заборгованість з ПДВ за податковими деклараціями з ПДВ за лютий 2004р. в сумі 33595грн. та за червень 2004р. в сумі 42103грн. та відсотки за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за податковими деклараціями з ПДВ за лютий 2004р. за період з 22.04.2004р. по 27.07.2005р. в сумі 4251,19грн. та за червень 2004р. в сумі 3679,22грн., у загальній сумі 83628,41грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків в сумі 9149,72грн. – відмовлено.

            Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п. 1.8. ст. 1, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі було проведено позапланову до­кументальну перевірку правильності заявленої до відшкодування суми ПДВ ТОВ "Маріуполь­ська енергетична компанія" за період з 01.10.2003р. по 30.11.2003р. та з 01.02.2004р. по 29.02.2004р., результати якої відображені в акті перевірки від 19.04.2004р. №90/23-111-1/24654953.

В акті перевірки від 19.04.2004р. №90/23-111-1/24654953 зазначено, що сума бюджетного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику податку протягом 30 календарних днів за лютий 2004р. складає 32952грн. У випадку одержання відповідей по зустрічних перевірках з порушеннями сума бюджетного відшкодування буде переглянута.

В акті звірки бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по ТОВ "Маріупольська енергетична компанія" станом на 01.09.2006р. податковим органом підтверджено суми, заявлені позивачем в рахунок майбутніх платежів за податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий 2004р. в розмірі 33595грн. та за червень 2004р. в розмірі 42103грн.

ТОВ "Маріупольська енергетична компанія" звернулась до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя з проханням змінити порядок відшкодування ПДВ, заявлений в рахунок сплати майбутніх пла­тежів по наступним деклараціям: лютий 2004р. в сумі 33595грн. та за червень 2004р. в розмірі 42103грн. на розрахунковий рахунок підприємства, на що органом державної податкової слу­жби було надіслано відповідь щодо недоцільності зміни напрямку відшкодування на розраху­нковий рахунок.

Місцевий та апеляційний господарські суди при оцінці спірних правовідносин щодо зміни напрямку відшкодування ПДВ обґрунтовано дійшли висновку, що чинним законодавством не передбачені повнова­ження податкового органу відмовляти у зміні порядку відшкодування з мотивів недоцільності.

Згідно з п.п.7.7.1., п.п.7.7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в ре­дакції, чинній на момент спірних правовідносин) у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою по­даткового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Держбюджету України протягом місяця наступного після подачі деклара­ції.

Відповідно до п.п.7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону № 168/97 підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом зазначеного в цій нормі строку, вва­жаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до господарського суду з позовом про стяг­нення коштів з бюджету.

Згідно Наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України №200/86 від 21.05.2001р. "Про затвердження змін та доповнень до Порядку відшко­дування податку на додану вартість", зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. №489/5680 органи Державного Казначейства України здійснюють відшкодування ПДВ на підставі висновків податкових органів (за встановленою формою) або за рішенням су­ду. В даному випадку відповідний висновок не надходив від податкового органу до те­риторіального органу Державного казначейства, що унеможливило одержання платником по­датку відшкодування суми ПДВ без звернення з позовом до господарського суду.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за подат­ковими деклараціями з ПДВ за лютий 2004р. в сумі 4251,19грн. та за червень 2004р. в сумі 3679,22грн. за період з 22.04.2004р. по 27.07.2005р. з огляду на те, що зміни, які були внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України від 25.03.2005р. №2505-ІV до п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не вплинули та не змінили проце­дуру нарахування процентів на бюджетну заборгованість з ПДВ за заявлені позивачем періоди.

Твердження першого відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судами, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В зв’язку з цим, посилання податкової інспекції на те, що в ланцюгу постачальників є ліквідоване підприємство, в наслідок чого, непідтверджений податковий кредит по ПДВ складає – 32,1 тис. грн. визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" взагалі не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб’єкта оподаткування у якості обов’язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

            Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

            Отже, за таких обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2006 року та постанову Господарського суду Донецької області від 20.09.2006 рокуу даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст.  210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя залишити без задоволення.

            Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2006 року та постанову Господарського суду Донецької області від 20.09.2006 року по справі № 26/253залишити без змін.

            Справу № 26/253 повернути до суду першої інстанції.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

Ухвала складена у повному обсязі 13.06.2008р.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                             В.Б. Ликова