Рішення № 32191690, 01.07.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №605/720/2012 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В.К.

Категорія 27 Доповідач Григорусь Н. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів Талько О.В., Худякова А.М.

з участю секретаря

судового засідання Трохимчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 березня 2013 року, -

встановила:

У липні 2012 року позивач звернувся із позовом до відповідача, в якому просив винести рішення про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість за кредитно-заставним договором на загальну суму 48 256,73 долари США, що еквівалентно 385 691,91 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначив, що 21.05.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитно-заставний договір, за яким він отримав кредит в сумі 15 654,17 доларів США за умовами щомісячного часткового погашення, сплати відсотків за користування кредитом. Однак, відповідач умови даного договору не виконує, своєчасно кошти не повертає, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 березня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що дане рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при постановленні рішення суд неповно з'ясував обставини справи, які мають суттєве значення для справи. Зокрема, суд не звернув увагу на те, що банком при обрахуванні заборгованості застосовано подвійну відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання та комісію, як не передбачена умовами договору, не врахована його заява про зменшення розміру пені, суд не встановив розмір кредиту та безпідставно не відклав розгляд справи у зв'язку з неявкою його представника в судове засідання через поважні причини.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 21.05.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитно-заставний договір, за яким ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 15 654,17 доларів США (порядок розподілу яких визначений п. 17 Договору) за умовами щомісячного часткового погашення, сплати відсотків у розмірі 17,04 річних за користування кредитом. У заяві також передбачено, що при порушенні позичальником зобов'язань щодо своєчасної сплати коштів, він сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 15,17 % щомісячно, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Згідно з п. 14.11 умов договору терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків, винагороди та неустойки встановлюються сторонами тривалістю п'ять років.

Пунктом 14 (його підпунктами 14.1.-14.10) передбачено право банку нараховувати пеню та штрафи за несвоєчасне виконання позичальником зобов'язань за договором.

У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 не здійснює платежі по кредиту і станом на 01.06.2012 року виникла загальна заборгованість на суму 48 256,73 долари США, що еквівалентно 385 691,91 грн., позивач у відповідності до вимог Кредитно-заставного договору використовуючи своє право, визнав термін кредиту таким, що настав і вимагає дострокового погашення залишку кредиту, тому звернувся до суду із позовними вимогами до відповідача.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем у відповідності до вимог ст. 1054 ЦК України належним чином були виконані взяті на себе зобов'язання перед позичальником за кредитним договором.

У той же час, в порушення умов цього договору, позичальник припинив сплачувати кредит та проценти за його користування, внаслідок чого виникла заборгованість, що підтверджується розрахунками, наданими позивачем в обґрунтування своїх вимог (а.с. 8-10, 83-104).

Судом правильно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, позивач згідно умов договору має право вимагати дострокового погашення залишку кредиту, тому наявні підстави для стягнення кредитної заборгованості з відповідача, а доводи апеляційної скарги відносно того, що при ухваленні рішення суд не звернув увагу на те, що банк нарахував комісію є безпідставними, оскільки нарахування грошової винагороди банку передбачено умовами кредитно-заставного договору, який є чинним та відповідачем не оспорений.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку, якою згідно зі ст. 549 цього Кодексу є штраф, пеня, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Разом з тим, необхідно зазначити, що спірною угодою передбачена потрійна відповідальність за неналежне виконання ОСОБА_2 зобов'язань перед позивачем. Зокрема, банк, в порушення вимог ст. 61 Конституції України, нарахував позичальнику пеню та два види штрафів, які в силу ст. 549 ЦК України є різновидами неустойки.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафів в сумі 31,28 $ (эквивалент 250 грн.) та 2 296,45 $ (еквівалент 18 354,38 грн.) не підлягають до задоволення.

За правилами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення у справі.

З огляду на ту обставину, що розмір нарахованої позивачем пені значно перевищує розмір збитків, а позивач скористався наданим йому правом та звернувся до суду із заявою про зменшення розміру неустойки, колегія суддів приходить до висновку про можливість зменшення розміру пені з 20 307,66 $ (еквівалент 162 308,97 грн.) до 10 000 грн.

Доводи апелянта про обов'язок суду відкласти розгляд справи за наявності відповідної заяви не заслуговують на увагу, оскільки апелянт був своєчасно повідомлений про день розгляду справи, мав можливість з'явитись особисто або забезпечити явку свого представника в судове засідання.

Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 25 621,34 доларів США, що еквівалентно 204 778,56 грн. та 10 000 грн. пені, а всього 214 778,56 грн.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 березня 2013 року скасувати, ухваливши нове про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 (ід.н. НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором № ZRL0AE000093835 від 21.05.2008 року в розмірі 25 621,34 доларів США, що еквівалентно 204 778,56 грн. та 10 000 грн. пені, а всього 214 778,56 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ід.н. НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір в розмірі 2 147,78 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Судді: