Постанова № 3218875, 11.11.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-7032/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада  2008 року                                                    

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді  Катунова В.В.,

при секретарі -  Скороходової - Серопян Є.С., Козар Т.

за участю прокурора Белашова А.М, представників сторін: позивача – Мазовецького В.П., відповідача-Фоменко Н.О., Черніченко І.Ю., Сліденко А.В.,Василенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ТОВ  "Сіріус-1", м. Харків до  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Сіріус-1», звернувся до Харківського окружного адміністративного  суду  з адміністративним позовом, в якому просить скасувати  податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 25.06.08 р. № 0000070843/0 про визначення податкового зобов’язання по рентній платі за нафту, що видобувається в Україні в сумі 22186960,25 грн., № 0000631501/0 про визначення податкового зобов’язання по рентній платі за видобутий природний газ в сумі 5900699,40 гривень.

Відповідач – СДПІ  по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проти позову заперечує повністю, посилаючись на висновки акту перевірки.

В судовому засіданні представник позивача  підтримав позовні вимоги у повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача  проти задоволення позову заперечували, просили суд в його задоволенні відмовити, обґрунтовуючи свою позицію обставинами, викладеними у запереченнях на позов

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Підставою донарахування позивачу рентних платежів на нафту, газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні, є акт № 1375/43-010/580310445 від 25.06.08 р., складений головним державним податковим інспектором С.В.Василенко, про результати документальної невиїзної перевірки Договору  про спільну діяльність № 17-2000 від 19.05.2000 р.: ТОВ «Сіріус-1» та НАК «Надра України», ДП НАК «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» з питання правильності нарахування рентної плати за видобуті природний газ і газовий конденсат за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р.

В цьому акті зроблений висновок про порушення позивачем п. З розділу II „Прикінцевих положень" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" від 30.11.06 р. № 398-V, з урахуванням вимог п. 4 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого Постановою КМУ № 256 від 22.03.01 р. (зі змінами та доповненнями).

За результатами перевірки донараховані податкові зобов’язання по рентній платі за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат в сумі  8851049,10 грн. ( в т.ч. 5900699,40 за основним платежем та 2950349,70 грн. за штрафними санкціями).

Підпунктом 1.1. п. 1 ч. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування» від 30.11.2006 р. № 398-V передбачено, що рентна плата за природний газ у 2007 році складає 50 грн. за 1000 м3.

Пунктом 1 ч. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування» від 30.11.2006 р. № 398-V встановлено, що у випадку здійснення підприємствами, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарськими товариствами, більш ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність та/або уповноваженими особами договорами про спільну діяльність, що укладені за участю зазначених підприємств, операцій з реалізації обсягів природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку не для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, до зазначених обсягів видобутого природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) застосовується семикратний розмір рентної плати за природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ).

Відповідно до п. 4 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. № 256, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 р. № 1850, до нересурсного обсягу природного газу застосовується семикратний розмір ставки рентної плати за природний газ.

Згідно абз. 8 п. 1 Постанови № 256 від 22.03.2001 р. в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 р. № 1850, нересурсний обсяг природного газу – це обсяг природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), видобутого у звітному (податковому) періоді на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами підприємствами Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Національної акціонерної компанії «Надра України», відкритим акціонерним товариством «Укрнафта», державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз», іншими підприємствами та господарськими товариствами, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, а також господарськими товариствами, більше ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність та/або уповноваженими особами договорами про спільну діяльність, що укладені за участю зазначених підприємств, але не реалізованого такими суб'єктами господарювання у звітному (податковому) періоді безпосередньо НАК «Нафтогаз України» як окремій юридичній особі на формування ресурсу природного газу, що використовується для задоволення потреб населення.

За таких обставин суд погоджується з позицією ТОВ «Сіріус-1», яка підтверджена висновком НЮАУ ім. Я.Мудрого № 126-01-527 від __03.2007 р., що положення Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування» від 30.11.2006 р. № 398-V, а також Постанови № 256 від 22.03.2001 р., в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 р. № 1850, щодо семикратної рентної плати поширюються тільки на тих суб’єктів господарювання, які зобов’язані були продавати у 2007 році обсяги природного газу НАК «Нафтогаз України» для задоволення потреб населення, але не зробили цього.

Підпунктом 1 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом» № 1729 від 27.12.2001 р. в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 р. № 31, передбачено, що у 2007 році підприємства, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарські товариства, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій (часток, паїв) яких володіє держава, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств і товариств, та/або уповноваженими ними особами Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України», зобов’язані були продавати обсяги природного газу НАК «Нафтогаз України» для задоволення потреб населення.

Абзацом 4 пп. 1 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення споживачів природним газом» № 1729 від 27.12.2001 р. в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 р. № 31, передбачено, що реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, за роздрібними цінами, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики.

Згідно пп. 2.2.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25.08.2005 р. № 73, ліцензіат не має права провадити господарську діяльність із зберігання, транспортування природного газу магістральними трубопроводами, його розподілу та постачання за регульованим тарифом.

Матеріалами справи встановлено, що видобутий в результаті спільної діяльності природний газ у 2007 році реалізовувався  на підставі ліцензії на постачання природного газу за неврегульованими тарифами. Весь видобутий газ був реалізований  ТОВ «Сіріус-1» не для задоволення власних виробничих потреб, а для подальшої його реалізації споживачам.  

З матеріалів справи також вбачається, що між НАК «Надра України», ДП НАК «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» і  ТОВ «Сиріус-1» укладений Договір про спільну діяльність № 17-2000 від 19.05.2000 р.( зі змінами та доповненнями)   метою якого є геологічна розвідка та науково-дослідна розробка окремих блоків свердловин № 17, № 19 та № 151  Сахалінського родовища  Харківської області. У процесі здійснення геологічного вивчення та науково-дослідної розробки учасниками за Договором про спільну діяльність № 17-2000 здійснюється видобуток природного газу з подальшою його реалізацією на промислових споживачів.

Таким чином, положення Постанови № 1729 від 27.12.2001 р., в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 р. № 31, якими учасників договорів про спільну діяльність, укладених за участю підприємств, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, та господарських товариств, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій (часток, паїв) яких володіє держава, а також дочірніх підприємств та філій таких підприємств і товариств, зобов’язано укладати договори купівлі-продажу природного газу виключно НАК «Нафтогаз України» для задоволення потреб населення, не підлягають застосуванню до ТОВ «Сіріус-1».

Стаття 19 Господарського кодексу України, закріплюючи контролюючі та наглядові функції держави за здійсненням підприємницької діяльності, разом з тим визначає вичерпний перелік сфер, в яких держава уповноважена здійснювати функції контролю та нагляду. Право держави на здійснення контролю та нагляду за господарською діяльністю шляхом визначення суб’єкта, з яким інші суб’єкти господарювання вправі укладати господарські договори, не передбачено діючим законодавством України.

Частиною 4 ст. 4 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Відповідно, положення Постанови № 1729, а саме п.п. 1 п. 2 зазначеної постанови в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 р. № 31, до господарської діяльності ТОВ «Сіріус-1» не застосовуються.

Також, суд приходить до висновку, що положення Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування» від 30.11.2006 р. № 398-V та Постанови № 256 від 22.03.2001 р., в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 р. № 1850, щодо семикратної рентної плати за видобутий природний газ поширюються тільки на тих суб’єктів господарювання, які зобов’язані були продавати обсяги природного газу виключно НАК «Нафтогаз України» для задоволення потреб населення, але не продали його вказаній Компанії, ТОВ «Сіріус-1» не підпадає під дію Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. № 256, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 р. № 1850, в частині сплати семикратного розміру рентної плати протягом 2007 року.

Також суд зазначає, що принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі), а також їх ставки та механізм справляння визначаються Законом України "Про систему оподаткування", і які не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. В п. ст. 14 вказаного Закону до загальнодержавних податків і зборів віднесено рентні платежі, платником яких є позивач відповідно до обраної ним діяльності з видобутку нафти, природного газу та газового конденсату. В період виникнення спірних відносин ставки рентної плати визначені п. З р. II Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" від 30.11.2006 р. № 398-У.

Але ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» містить вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) і в п. 9 до них віднесені «рентні платежі».

Відповідно п. 7 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" сплаті не підлягають.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" застосований термін «рентна плата», який у ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» не передбачений. Отже "рентна плата" не може вважатись податком, збором, обов’язковим платежем оскільки її справляння не передбачено Законом України "Про систему оподаткування", як це встановлює ч. 7 ст.1 цього Закону; вона введена в дію Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування", який вносить зміни до законів про оподаткування і сам по собі не є законом про оподаткування, як цього вимагає ч. 8 ст. 1 Закону "Про систему оподаткування"; ставки та механізм її справляння встановлено Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування", який вносить зміни до законів про оподаткування і не є законом про оподаткування та Постановою КМУ № 256, тобто нормативними актами які не є законами про оподаткування, як це передбачає ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування».

З системного аналізу вищенаведених норм суд робить висновок стосовно того, що чинне законодавство не визначає "рентну плату" як внесок до державного бюджету відповідного рівня, що здійснюється платниками у порядку і на умовах, визначених законами України про оподаткування, як це передбачено ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування», і які згідно зі ст. 9 Бюджетного кодексу України є податковими надходженнями, до яких відносяться доходи, які є джерелом поповнення державного бюджету за рахунок податків, зборів, обов’язкових платежів, передбачених законами України про оподаткування (ч. 2 ст. 9 Бюджетного Кодексу України).

Враховуючи те, що "рентна плата" введена Указом Президента "Про встановлення рентної плати за нафту, природний газ, що видобуваються в Україні", Постановою КМУ № 256, її ставки запроваджені законами України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування", "Про державний бюджет України на 2007 рік" і вона визначена в якості платежу до загального фонду державного бюджету, а порядок та умови її сплати визначені законами та нормативними актами України, які не є законами України про оподаткування, то "рентна плата" згідно з класифікацією доходів бюджету, яка передбачена Бюджетним Кодексом України, відноситься до інших неподаткових надходжень.

Виходячи з наведеного, у відповідача відсутні законні підстави розповсюджувати положення Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" на "рентну плату", яка за своїм змістом не є податковим зобов’язаннями, щодо її нарахування та стягнення.

Також  суд вважає необхідним відмітити, що згідно розділу ІІ Прикінцевих положень, який безпосередньо регулює питання рентної плати, то цим розділом не внесено змін до жодного закону з питань оподаткування. Тільки в п. 9 зупинена дія Закону України "Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат".

У судовому засіданні суду  представником відповідача не були надані обґрунтування стосовно того, в який закон про оподаткування були внесені зміни Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" відносно рентних платежів.

На підставі викладеного  суд вважає, що Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" в частині встановлення розміру рентної плати сам по собі не може вважатись законом з питань оподаткування.

Також слід відмітити, що визначення поняття, розмірів та порядок сплати рентних платежів за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат в Україні, контроль за правильністю їх обчислення і сплати та відповідальність платників таких платежів були встановлені Законом України „Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат" від 05.02.04 р., дія якого у 2004 - 2006 р.р. зупинялася законами України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" № 1801-IV від 17.06.04 р., „Про Державний бюджет України на 2005 рік" № 2285-ІУ від 23.12.04р., „Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.05 р.

На 2007 рік дію Закону України „Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат" зупинено згідно із Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" № 398-У від 30.11.06р. Крім того, зазначеним Законом встановлено, що у 2007 р. суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, вносять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, до Державного бюджету України рентну плату за природний газ, нафту і газовий конденсат у зазначених в ньому ставках із застосуванням коригуючого коефіцієнта, який визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та враховує динаміку зміни цін на нафту по відношенню до встановленого цим порядком базового періоду.

Оскільки у постанові КМУ № 1850 від 29.12.06 р. відсутня будь – яка інформація про те, що вона прийнята саме на виконання Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" від 30.11.2006 р. №398-У, а тому відсутні підстави пов’язувати ці нормативні акти.

На підставі викладеного суд вважає про те, що на виконання вимог п. З прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" № 398-У від 30.11.06 р. Кабінетом Міністрів України не прийнято відповідних нормативних актів.

Також слід відмітити, що постановою КМУ № 256 від 22.03.01 р. був затверджений „Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат", який поряд з іншими положеннями визначає: платників рентної плати (п. 2); об'єкт оподаткування (п. З); порядок визначення рентної плати (відповідно до обсягу видобутої вуглеводневої сировини) з врахуванням застосування коригуючого коефіцієнту (з посиланням на постанову КМУ № 599 від 04.04.00 р.) (п. 4); порядок складання податкових розрахунків (п. 6); порядок сплати авансових платежів рентної плати до Державного бюджету (п. 7); порядок остаточної сплати рентної плати за звітний період (п. 7); місце сплати рентної плати (за місцезнаходженням корисних копалин) (п. 7); відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність внесення до Державного бюджету рентної плати (п. 8); контроль за правильністю обчислення, своєчасністю внесення до Державного бюджету України рентної плати (п. 9).

Оскільки ч. 3 ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування" встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування, тому постанови Кабінету Міністрів України, які є підзаконними нормативними актами, не можуть вважатися законами про оподаткування.

Крім того, відповідачем не взято до уваги те, що відповідно до ч. 8 ст. 1 цього ж Закону зміни і доповнення до інших законів України про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізм їх сплати вносяться до цього Закону, інших законів України про оподаткування не пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року. За таких обставин Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування", прийнятий 30.11.06 р., не може регулювати правовідносини в сфері оподаткування, які виникають з 01.01.07 р.

Закон України „Про систему оподаткування", Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" від 30.11.06 р. та постанова КМУ № 256 від 22.03.01 р., якою затверджений „Порядок обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат", припускають неоднозначне, множинне трактування порядку регулювання справляння зборів (обов'язкових платежів), а саме рентної плати за видобуті в Україні нафту, природний газ і газовий конденсат у 2007 році, тобто виникає конфлікт інтересів.

В п. 4.4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Тому за правилами наведеної норми відповідач, здійснюючи перевірку  позивача щодо рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат за  2007 р. мав застосувати положення ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування».

Враховуючи викладене, у відповідача не було законних підстав здійснювати донарахування позивачу податкових зобов’язання зі сплати рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат за  2007 р.

Згідно п. 2 ст. 71 КАСУ  в адміністративних справах  про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з вимогами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Як вбачається з матеріалів справи, спірне повідомлення – рішення від  25.06.08 р. № 0000070843/0 було прийняте відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та без врахування фактичних обставин справи, порушує права та охоронювані законом інтереси Позивача.  

Таким чином , суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 25.06.08 р. № 0000070843/0 підлягають задоволенню.

У зв’язку з задоволенням позову відповідно до вимог частини першої ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у розмірі 3,40 грн. судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові від 25.06.08 р. № 0000070843/0

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-1" (61166, м. Харків пр. Леніна, 20, код ЄДРПОУ 32239577, 3 (три) грн. 40 коп. - судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складання у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

      Постанова у повному обсязі складена 14 листопада  2008 року.

Суддя: