Ухвала суду № 32187379, 19.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 р. Справа № 876/6610/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В. П., Рибачука А. І.;

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України в особі голови Горжеєва В. М. про скасування наказу і поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2013 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України в особі голови Горжеєва В. М. про визнання протиправним та скасування наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України № 16-к від 18 січня 2013 року, поновлення на роботі на посаді начальника управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі - головного державного інспектора ветеринарної медицини Рожнятівського району Івано-Франківської області з 21 січня 2013 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 січня 2013 року по час поновлення на роботі.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що в оскаржуваному наказі не наведено жодних доказів несумлінного виконання службових обов'язків. Відповідачем не дотримано вимог ст. 149 Кодексу законів про працю України.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що обґрунтованим є покликання відповідача в оскаржуваному наказі на систематичне порушення позивачем трудового законодавства, оскільки даний факт підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили. Порушень вимог ст. 149 Кодексу законів про працю України судом не встановлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - ОСОБА_1, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції не враховано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2012 року. Пояснення, які судом першої інстанції взято до уваги при дослідженні питання дотримання відповідачем вимог ст. 149 Кодексу законів про працю України, не стосуються звільнення позивача з роботи та не відібрані особою, якою проведено звільнення.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що 25 жовтня 2010 року позивача призначено на посаду начальника управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі та ним прийнято Присягу державного службовця (А. с. 19, том № 2).

Наказом Головного управління ветеринарної медицини в Івано-Франківській області від 06.06.2012 року № 11, відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2012 року в справі № 59676/12/9104 та виконавчого листа № 13 від 28.05.2012 року, скасовано наказ № 3 від 24.01.2012р. про звільнення позивача та поновлено останнього на посаді начальника управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі з 24.01.2012р. (А. с. 133, том № 1).

Відповідно до пункту 9 Положення про управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі (в редакції від 12.07.2012 року) управління ветеринарної медицини очолює начальник - головний державний інспектор ветеринарної медицини Рожнятівського району, який призначається на посаду Головою Держфітослужби України за погодженням з Міністром аграрної політики та продовольства України та головою місцевої держадміністрації та звільняється з посади Головою Держфітослужби України за погодженням з Міністром аграрної політики та продовольства України.

Наказом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України № 16-к від 18.01.2013 року позивача звільнено з посади начальника управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі - головного державного інспектора ветеринарної медицини Рожнятівського району Івано-Франківської області на підставі п. 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» за порушення Присяги державного службовця з 21 січня 2013 року (А. с. 6, том № 1).

Зазначений наказ винесено на підставі подання начальника Головного управління ветеринарної медицини в Івано-Франківській області від 26.12.2012р. № 15-2-24/1552, погодження Міністра аграрної політики та продовольства України від 15.01.2013р. та погодження голови Рожнятівської районної державної адміністрації від 16.01.2013р. № 100/01-039/010.

У оскаржуваному наказі про звільнення зазначено про порушення позивачем вимог ст. ст. 3, 5, 10, 17 Закону України «Про державну службу», що виразилося у несумлінному виконанні службових обов'язків, систематичних порушеннях трудового та бюджетного законодавства, які призвели до накладення арешту на всі реєстраційні та спеціальні реєстраційні рахунки управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі, самоуправних діях, які дискредитують його як державного службовця та перешкоджають інтересам державної служби.

21 січня 2013 року позивача ознайомлено зі змістом наказу про що свідчить його підпис.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої ст. 17 цього Закону.

Статтею 5 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про державну службу», громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».

Обов'язки державних службовців встановлені статтею 10 Закону України Про державну службу, до яких, зокрема, належить: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про підтвердження факту порушення позивачем Присяги державних службовців, що є підставою для звільнення такого державного службовця.

21.12.2011 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом прийнято постанову № 2а-4049/11/0970, якою задоволено позов ОСОБА_4 до управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі та поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника управління ветеринарної медицини в управлінні ветеринарної медицини в Рожнятівському районі (А. с. 94-97, том № 1). Судом встановлено, що відповідачем не складено жодного належного документу, який би засвідчував факт перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння, а тому наказ про звільнення начальника управління ветеринарної медицини є безпідставним. Також, посилання відповідача у вищенаведеному наказі на статтю 46 КЗпП України, як підставу звільнення є помилковим, оскільки даною статтею регулюється процедура відсторонення працівника від роботи у разі появи на роботі в нетверезому стані, а не саме звільнення. Згідно з довідкою Івано-Франківського окружного адміністративного суду наведена постанова набрала законної сили 19.04.2012 року (А. с. 211, том № 1).

Як вбачається з рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 05.03.2012 року № 913/132/2012 (провадження № 2/913/72/2012) позов ОСОБА_5 до управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі, третя особа - ОСОБА_1, про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу - задоволено. У даному судовому рішенні зазначено, що ОСОБА_5, наказом начальника управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі ОСОБА_1 № 64 від 05.10.2011 року, було звільнено з посади начальника Рожнятівської державної лікарні ветеринарної медицини за появу на роботі в нетверезому стані згідно з ст. 46 КЗпП України. Судом вказано, що ст. 46 КЗпП України регламентує відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі появи на роботі у нетверезому стані. Порядок і підстави звільнення з роботи за появу в нетверезому стані на робочому місці передбачено п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Статтею 9 Положення про управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі начальник управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі призначає на посаду і звільняє з посади начальника Рожнятівської районної державної лікарні ветеринарної медицини за погодженням начальника головного управління ветеринарної медицини в області. Наведеним рішенням встановлено перевищення повноважень начальником управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі і винесення незаконного наказу про звільнення. Рішення набрало законної сили 15.03.2012 року (А. с. 219-220, том № 1).

Також 15.03.2012 року набрало законної сили рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківсьої області № 913/137/2012 від 05.03.2012р. про задоволення позову ОСОБА_6 до управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі, третя особа - ОСОБА_1, про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу. ОСОБА_6 наказом начальника управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі ОСОБА_1 № 67 від 25.10.2011 року, було звільнено з посади провідного лікаря Рожнятівської районної державної лікарні ветеринарної медицини за прогул без поважних причин (А. с. 223-224, том № 1). Суд покликався на ст. 9 Положення про Рожнятівську районну державну лікарню ветеринарної медицини, відповідно до якої начальник лікарні призначає та звільняє з посади спеціалістів лікарні та керівників структурних підрозділів з урахуванням результатів атестації, та встановив, що начальник управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі перевищив свої повноваження і прийняв незаконний наказ про звільнення.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 року № 2а-2835/12/0970 задоволено позов ОСОБА_7 до управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі. Скасовано наказ управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі № 7 від 07 вересня 2012 року про звільнення ОСОБА_7 з 07.09.2012 року (виданий начальником управління ОСОБА_1). Поновлено ОСОБА_7 на посаді провідного спеціаліста в управлінні ветеринарної медицини в Рожнятівському районі з 07 вересня 2012 року. Стягнуто з управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3177,19 грн. Дана постанова набрала законної сили 27.11.2012 року(А. с. 83-88, 211, том № 1). У даній постанові , при огляді особової справи позивача (ОСОБА_7), судом встановлено, що наказ № 7 від 07.09.2012 року про звільнення відрізняється від копії наказу, яку позивач отримав рекомендованим поштовим відправленням № 7760001006568. У наказі № 7 від 07.09.2012 року, що міститься в особовій справі позивача є посилання на ст. 40 п. 3 КЗпП України, а в копії наказу, яку отримав ОСОБА_7 таке посилання відсутнє. Представник відповідача не зміг пояснити таку розбіжність між оригіналом наказу та засвідченою ним же копією. Згідно з мотивувальною частиною даної постанови, до ОСОБА_7, в порушення вимог ч. 2 ст. 149 КЗпП України, застосовано два дисциплінарних стягнення за одне і те саме порушення трудової дисципліни. Також, судом встановлено, що позивачу (ОСОБА_7) було направлено копію наказу без посилання на норму Кодексу законів про працю України.

Наведені обставини, як вірно зазначено судом першої інстанції, підтверджують систематичне порушення позивачем вимог трудового законодавства, що стало підставою для звільнення позивача.

Відповідно до ст. 149 Кодексу законів про працю України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, ряд наданих позивачем письмових пояснень, які містять відомості щодо підстав звільнення позивача, свідчать про відсутність порушень вимог ст. 149 Кодексу законів про працю України в частині, що стосується надання порушником трудової дисципліни письмових пояснень (А. с. 113, 114, 118, 123, том № 1).

Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2012 року, якою визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ветеринарної медицини в Івано-Франківській області від 24 січня 2012 року № 3 «Про звільнення ОСОБА_1» та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління ветеринарної медицини в Рожнятівському районі - головного державного інспектора ветеринарної медицини Рожнятівського району з 24 січня 2012 року, всі дії позивача визнано законними, оскільки із змісту такої вбачається, що підставою для поновлення позивача на роботі стало недотримання порядку застосування до нього дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року в справі № 809/329/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Дякович

А. І. Рибачук