Рішення № 32187175, 25.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.06.2013р. Справа № 38/146

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Бокової Ю. В., судді Демідової П.В., судді Риженко Т.М.

при помічнику судді Несвіт О.О.

Розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства „ ДТЕК Донецькобленерго", м.Горлівка

до відповідача: Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" м.Донецьк

про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за період лютий-травень 2011р. у розмірі 8421140,67грн., 3% річних у розмірі 94384,18грн., інфляційних нарахувань у розмірі 93682,08грн., пені у розмірі 487651,55грн., суми від простроченої суми заборгованості у зв'язку з невиконанням рішень господарського суду Донецької області: 3% річних у сумі 2202794,42 грн., інфляційних у сумі 8970874,28грн., пені у сумі 415565,25грн.

за участю представників:

від позивача: Снігаренко Н.Ю. - за довір. від 31.12.2012 р. № 19-13 «Д»

від відповідача: Сербін В.В. - за довір. від 25.12.2012 р. № 03-47

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 22.05.2013 р., 19.06.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.06.2013 р., 25.06.2013 р. відповідно.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.04.2013 р. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено процесуальний строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 22.04.2013 р.

Позивач, Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго", м.Горлівка, звернувся до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" м. Донецьк, про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за період лютий-травень 2011р. у розмірі 8 577 140,67грн., 3% річних у розмірі 1 921 925,56грн., інфляційних нарахуваннь у розмірі 8 872 156,52грн., пені у розмірі 514 712,61грн., а разом 19 885 935,36грн.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 05.10.2012 р. у зв'язку із переведенням головуючого судді Лейби М.О. до колегії з розгляду справ про банкрутство та визначенням іншої спеціалізації спорів, справу № 38/146 передано на повторний автоматичний розподіл, яким обрано головуючого суддю Бокову Ю.В.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 25.01.2013 р. призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Бокової Ю.В., судді Риженко Т.М., судді Сгара Е.В.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 22.04.2013 р. змінено склад колегії судді, суддю Риженко Т.М. змінено на суддю Демідову П.В.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 25.06.2013 р. змінено склад колегії судді, суддю Сгара Е.В. змінено на суддю Риженко Т.М.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії № 100 177 від 23.05.2006 р. з протоколом розбіжностей та протоколом погодження розбіжностей, з додатками та додатковими угодами; рахунки за лютий - травень 2011р.; акти прийому-передачі за лютий - травень 2011р.; рішення господарського суду Донецької області № 20/278 від 01.09.2008 р.,

№ 10/20 від 18.09.2008р., № 10/112 від 08.10.2008 р., № 25/173 від 04.11.2009 р., № 25/224 від 20.01.2009 р., № 25/239 від 27.01.2009 р., № 20/62 від 19.05.2009 р., № 20/148 від 13.08.2009 р., № 38/267 від 21.12.2009 р., № 20/278 від 04.02.2010р., № 38/94 від 27.05.2010р., № 20/154 від 17.08.2010 р., № 38/205 від 06.12.2010 р., № 20/310 від 03.02.2011 р., № 20/71 від 31.05.2011 р.

Заявою № 51юр-40762/11 від 13.09.2011 р., поданою в порядку ст.22 ГПК, позивач збільшив розмір позовних вимог та фактично просить стягнути з відповідача борг за спожиту активну електроенергію за період лютий-травень 2011 р. у розмірі 8421140,67 грн., 3% річних у розмірі 94384,18 грн., інфляційні нарахування у розмірі 93682,08 грн., пені у розмірі 487651,55 грн., а також донараховані за рішенням суду 3% річних у сумі 2202794,42 грн., інфляційних у сумі 8970874,28 грн. та пеню у сумі 415565,25 грн. Заява розглянута та прийнята судом.

Заявою №51юр-1478/13 від 04.03.2013 р., поданою в порядку ст.22 ГПК, позивач збільшив розмір позовних вимог та фактично просить стягнути з відповідача за спожиту активну електроенергію за період лютий-травень 2011р. у розмірі 8421140,67 грн., 3% річних у розмірі 94384,18 грн., інфляційні нарахування у розмірі 93682,08 грн., пеню у розмірі 487651,55 грн., суми від простроченої суми заборгованості у зв'язку з невиконанням рішень господарського суду Донецької області: 3% річних у сумі 2173664,83 грн., інфляційні у сумі 89701874,28 грн., пеню у сумі 415565,25 грн. Заява розглянута та прийнята судом. Позов розглянуто по суті з урахуванням вказаної заяви позивача.

Відповідач визнав суму основного боргу, просить зменшити розмір стягуваної пені на 50%.

Позивач проти зменшення суми пені заперечив, посилаючись на тяжкий фінансовий стан свого підприємства. Позивач також повідомив про здійснення ним оплати витрат на проведення судової експертизи в сумі 12690,00 грн., в підтвердження чого надав суду копію платіжного доручення № 13158 від 15.11.2011 р.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між ВАТ „Донецькобленерго", правонаступником якого є позивач, та ДВП по зовнішньому централізованому водопостачанню „Укрпромводчермет", правонаступником якого є відповідач, укладено договір про постачання електричної енергії № 100 177 від 23.05.2006 р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з протоколом розбіжностей, протоколом погодження розбіжностей, додатками та додатковими угодами.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» - ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, які пов'язані із набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» № 514 - VI від 17.09.2008 р. та зміною найменування з Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» на Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго». Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго».

Відповідно до п.9.5 Договору, строк дії договору встановлений до 23.05.2007р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 16655 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію" до Договору.

Згідно пункту 10 Додаткової угоди №5 „Порядок розрахунків" до Договору, розрахунки за активну електроенергію здійснюються споживачем грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії у терміни, що не перевищують 10 операційних днів від дня отримання рахунку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов'язання за договором у лютому - травні 2011р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі двосторонніми актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за вказаний період, а також відповідачем. Відповідач свої зобов'язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

На підставі наведеного, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію у сумі 8421140,67 грн.

Вказаний борг в сумі 8421140,67 грн. визнаний відповідачем в повному обсязі, підтверджений матеріалам справи, в тому числі двостороннім актом звірки розрахунків.

На підставі наведеного, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 8421140,67 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов'язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов'язань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних є обґрунтованими і правомірними.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3 -2.2.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків" до цього договору, споживач оплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вищезазначеного, позивач просить стягнути з відповідача:

3% річних нарахованих на суму боргу - 94384,18 грн.,

інфляційні нараховані на суму боргу - 93682,08 грн.,

пеню нараховану на суму боргу - 487651,55 грн.,

3% річних нарахованих за невиконання рішень суду - 2202794,42 грн.,

інфляційні нараховані за невиконання рішень суду - 8970874,28 грн.,

пеню нараховану за невиконання рішень суду - 415565,25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені до стягнення суми нараховані позивачем як за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором по сплаті вартості спожитої електроенергії за спірний період, так і за невиконання грошового зобов'язання, визнаного (встановленого) рішеннями господарського суду Донецької області.

Рішеннями господарського суду Донецької області № 20/278 від 01.09.2008 р., № 10/20 від 18.09.2008р., № 10/112 від 08.10.2008 р., № 25/173 від 04.11.2009 р., № 25/224 від 20.01.2009 р., № 25/239 від 27.01.2009 р., № 20/62 від 19.05.2009 р., № 20/148 від 13.08.2009 р., № 38/267 від 21.12.2009 р., № 20/278 від 04.02.2010р., № 38/94 від 27.05.2010р., № 20/154 від 17.08.2010 р., № 38/205 від 06.12.2010 р., № 20/310 від 03.02.2011 р., № 20/71 від 31.05.2011 р. з КП „Компанія „Вода Донбасу" на користь ПАТ „Донецькобленерго стягнуті кошти за неналежне виконання умов Договору № 100 177 від 23.05.2006 р.

Тобто, вищевказаними рішеннями встановлено факт наявності прострочення виконання споживачем електричної енергії його договірного зобов'язання.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов'язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, наявність судових рішень про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов'язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов'язань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов'язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов'язання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення. Крім того, право кредитора на звернення із вимогами про стягнення суми пені за невиконання грошового зобов'язання прямо передбачено умовами Договору.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. ст. 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України, приписами ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також умовами Договору (п.4.2.1 Договору).

З наявних у справі документів вбачається, що в період нарахування позивачем сум 3% річних, інфляційних та пені (розрахунки зазначених сум містяться в матеріалах справи) у відповідача перед позивачем значилась заборгованість по несплаті вартості спожитої електроенергії по Договору № 100 177 від 23.05.2006 р. За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних та пені є обґрунтованими та правомірними.

За результатами проведеної судової економічної експертизи, експертом здійснено перерахунок заявлених до стягнення інфляційних та відповідно до висновку № 2/11/29 від 27.03.2012р. інфляційні становлять 8618138,57 грн., з яких 93682,09 грн. інфляційних нарахованих на спірну заборгованість, 8524456,48 грн. інфляційних нарахованих за іншими рішеннями суду, 3 % річних становлять 2286517,85 грн., з яких 94384,17 грн. - 3 % річних нарахованих на спірну заборгованість, 2192133,68 грн. 3 % річних нарахованих за іншими рішеннями суду, пеня становлять 944195,05 грн., з яких 487651,52 грн. пені нарахованої на спірну заборгованість, 456543,53 грн. пені нарахованої за іншими рішеннями суду.

Розрахунок пені та 3% річних перевірено господарським судом, здійснено позивачем у відповідності до приписів діючого законодавства та арифметично вірно.

Водночас, судом встановлено, що при нарахуванні інфляційних нарахувань на суму боргу та нарахувань за невиконання рішень суду Позивачем та експертом не були враховані всі місяці періоду (в яких була як інфляція так и дефляція). Таким чином, до стягнення підлягає сума інфляційних нарахувань у розмірі 6512947,60 грн. Крім того, при розрахунку 3 % річних, нарахованих за невиконання рішення господарського суду Донецької області по справі № 20/278 від 01.09.2008 р. та рішення по справі № 25/239 від 27.01.2009 р. позивачем та експертом невірно визначено розмір заборгованості, а саме: при розрахунку не врахована сума боргу за травень 2006 р. у розмірі 293739,37 грн. та помилково врахований факт зарахування оплати у розмірі 50000,00 грн. відповідно.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних підлягають стягненню з відповідача в наступних розмірах:

3% річних нарахованих на спірну заборгованість за лютий - травень 2011 р. за 19.03.2011 р. по 12.09.2011 р.- 94384,17 грн.,

3% річних нарахованих за невиконання рішень суду за період з 02.09.2008 р. по 12.09.2011 р.- 2202794,42 грн.,

інфляційні нараховані за невиконання рішень суду за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2011 р.- 6512947,60 грн.,

Сума пені перерахована судом у відповідності до вимог діючого законодавства та складає: пеня нарахована за невиконання рішень суду - 415565,25 грн., пеня нарахована на суму боргу - 487651,55 грн. Тому суд задовольняє в повному обсязі вимоги позивача щодо стягнення пені нарахованої за невиконання рішень суду за період з 18.09.2010 р. по 12.09.2011 р. в сумі 415565,25 грн., пеню нараховану на суму боргу за лютий - травень 2011 р. за 19.03.2011 р. по 12.09.2011 р. в сумі 487651,55 грн.,

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 50%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, той факт, що КП „Компанія „Вода Донбасу" є постачальником технічної води для промислових підприємств Донецької області, та забезпечуючим населення Донецької області питною водою, той факт, що єдиним джерелом грошових коштів для оплати спожитої електроенергії являються надходження оплат від водокористувачів за послуги водопостачання, посилався на баланс станом на 31.03.2013 р., звіт про фінасові результати за 1-й квартал 2013 р.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на той факт, що позивач по справі є суб'єктом господарювання державного сектора економіки та входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значне для економіки та безпеки держави, а також на тяжке фінансове становище свого підприємства.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов'язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи той факт, що відповідач є комунальним підприємством, яке знаходиться в управлінні Донецької обласної ради, згідно балансу та звіту про фінансові результати є збитковим підприємством, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає:

пеня нарахована на спірну заборгованість за лютий - травень 2011 р. за 19.03.2011 р. по 12.09.2011 р. - 390121,24 грн.;

пеня, яка не була первісно заявлена за вищевказаними рішеннями суду за період з 18.09.2010 р. по 12.09.2011 р. - 332452,20 грн.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають, у зв'язку зі зменшенням стягуваної суми пені судом.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, в тому числі витрати за проведення судової експертизи, розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 549, 551, 598, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику" №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 38, 41, 42, 43, 49, 69, 79, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго»,

м. Горлівка до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м.Донецьк про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за період лютий-травень 2011р. у розмірі 8421140,67 грн., 3% річних у розмірі 94384,18 грн., інфляційні нарахування у розмірі 93682,08 грн., пені у розмірі 487651,55 грн., суми від простроченої суми заборгованості у зв'язку з невиконанням рішень господарського суду Донецької області: 3% річних у сумі 2202794,42 грн., інфляційних у сумі 8970874,28 грн., пені у сумі 415565,25 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м. Горлівка (84601, м. Горлівка, пр. Леніна, 11 ЄДРПОУ 00131268) заборгованість за спожиту активну електроенергію за період лютий-травень 2011р. у розмірі 8421140,67 грн., 3% річних у розмірі 94384,18 грн., пеню у розмірі 390121,24 грн., суму від простроченої суми заборгованості у зв'язку з невиконанням рішень господарського суду Донецької області: 3% річних у сумі 2202794,42 грн., інфляційні у сумі 6512947,60 грн., пеню у сумі 332452,20 грн., судовий збір в сумі 1510,91 грн., державне мито в сумі 25500,00 грн., витрати щодо сплати за інформаційно-технічне забезпечення процесу - 236,00 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго" (84601, Донецька обл., м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268) витрати за виконання судової експертизи в сумі 12690,00 грн.

В залишковій частині позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.06.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 27.06.2013 р.

Головуючий суддя Ю.В. Бокова

Суддя Т.М. Риженко

Суддя П.В. Демідова