Рішення № 32186987, 18.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.2013р. Справа № 905/2010/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сич Ю.В., судді Говоруна О.В., судді Осадчої А.М.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», м.Львів (ідентифікаційний код 00740599)

до відповідача Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк (ідентифікаційний код 010774957)

про стягнення основного боргу в сумі 75908,80грн.

за участю представників:

від позивача: Ільків В.В. за довіреністю №113 від 21.01.2013р.,

від відповідача: Латиш С.В. за довіреністю №Н-01/428 від 19.02.2013р.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Львівський локомотиворемонтний завод», м.Львів звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 75908,80грн.

Ухвалою від 25.03.2013р. господарський суд Донецької області порушив провадження у справі №905/2010/13 та призначив до розгляду.

Ухвалою від 23.04.2013р. господарський суд Донецької області продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів за клопотанням відповідача на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 03.06.2013р. справу №905/2010/13 передано на розгляд колегії судів у складі: головуючого судді Сич Ю.В., судді Говоруна О.В., судді Осадчої А.М.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати залізничного тарифу при видачі об'єктів з ремонту у розмірі 75908,80грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №Д/Т 111986/НЮ на виконання робіт з капітального ремонту колісних пар електровозів серії ВЛ8, ВЛ80, ДЕ1, тепловозів серії ЧМЕЗ та капітального ремонту електричних машин та їх якорів від 21.06.2011р., додатку №1 до договору (розрахунку вартості об'єктів ремонту), додатку №2 до договору (графіку подачі в ремонт і випуску з ремонту об'єктів ремонту), додатку №3 до договору (протоколу погодження ціни на виконання ремонту), додатку №4 (гарантійний термін), телеграми №1119 від 14.11.2011р., накладної №286 від 21.11.2011р., телеграми від 30.11.2011р., накладних від 21.11.2011р., від 10.09.2011р., телеграми від 02.09.2011р., рахунків-фактури №739 від 21.11.2011р., №567 від 10.09.2011р., банківської виписки.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 12, 44, 49, 54, 64, 85 Господарського процесуального кодексу України.

23.04.2013р. до господарського суду надійшов від відповідача відзив на позовну заяву, за яким останній заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що договором не передбачено можливості відвантаження позивачем металобрухту відповідачу за телеграмою з наступним відшкодуванням витрат, проте позивач в порушення умов договору здійснив пересилку металобрухту за свій рахунок за телеграмами, які надав до позовного матеріалу, що підписані особами, які не уповноважені здійснювати дії в межах договору №Д/Т-111986/НЮ від 21.06.2011р., у зв'язку із чим позивач поніс витрати, які не можуть бути покладені на відповідача згідно договору та не довів правомірність та законність підстав для їх стягнення. Також зазначив, що посилання позивача на статті 526, 611 Цивільного кодексу України, як на обґрунтування своїх позовних вимог, є недостатніми в виду відсутності порушення відповідачем договірних зобов'язань та спростовуються матеріалами справи.

21.05.2013р. на адресу господарського суду надійшло від позивача заперечення на відзив відповідача, за якими зазначено, що замовник не виконав умови п.п. 4.6., 12.2. договору, що призвело до накопичення металобрухту, який утворюється внаслідок ремонту вузлів, агрегатів, лінійного обладнання тягового рухомого складу на території заводу, у зв'язку із чим ДП «Донецька залізниця» звернулося до ПрАТ «Львівський ЛРЗ» телеграмою №1119 від 14.11.2011р. з проханням відвантажити металобрухт, що накопичився за період з 01.07.2008р. по 01.10.2011р. у локомотивному депо ТЧ-1 Красний Ліман, ТЧ-2 Слов'янськ.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

21.06.2011р. між Державним підприємством «Донецька залізниця» (замовник) та Відкритим акціонерним товариством «Львівський локомотивний завод» (підрядник) укладено договір на виконання робіт з капітального ремонту колісних пар електровозів серії ВЛ8, ВЛ80, ДЕ1, тепловозів серії ЧМЕЗ та капітального ремонту електричних машин та їх якорів №Д/Т 111986/НЮ (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується, відповідно до цього договору, на свій ризик та за завданням замовника, зі своїх матеріалів та своїми засобами, виконати: капітальний ремонт колісних пар електровозів серії ВЛ8, ВЛ80, ДЕ1, тепловозів серії ЧМЕЗ (далі «колісних пар» або «об'єктів ремонту»), згідно «Правил ремонту», Інструкції ВНД 32.0.07.011-2011), капітальний ремонт електричних машин та їх якорів (далі «електричних машин» або «об'єктів ремонту»), згідно «Правил ремонту електричних машин електровозів і електропоїздів» ЦТ-0063 та «Правил ремонту електричних машин тепловозів» ЦТ-0064 - затверджених і введених в дію наказом №53Ц від 27.02.2003р. (надалі - роботи), в обсягах та за цінами відповідно до розрахунку вартості об'єктів ремонту (додаток №1 до договору), та протоколу погодження ціни на виконання ремонту (додаток №3 до договору), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Додатки є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов Договору, крім тих, що додані до позовної заяви.

Доказів визнання в судовому порядку вказаного Договору недійсним сторонами суду не представлено.

За п.14.1. Договору термін дії договору - з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2011р., а щодо зобов'язань по договору - до повного їх виконання.

Згідно з п.2.1. Договору підрядник виконує роботи, передбачені п.1.1. цього договору, відповідно до графіку подачі в ремонт і випуску з ремонту (додаток №2 до договору). Капітальний ремонт колісних пар здійснюється згідно «Інструкції з формування, ремонту та утримання колісних пар тягового рухомого складу залізниць України колії 1520» ВНД 32.0.07.011-2011., капітальний ремонт електричних машин та їх якорів тягового рухомого складу здійснюється: згідно «Правил ремонту електричних машин електровозів і електропоїздів» ЦТ-0063 та «Правил ремонту електричних машин тепловозів» ЦТ-0064 - затверджених і введених в дію наказом №53Ц від 27.02.2003р.

Відповідно до п.2.2. Договір порядок взаємодії замовника і підрядника з технічних питань проводиться згідно «Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу», затвердженого наказом Міністерства транспорту України №261 від 22.04.2002р.

Дати підписання актів приймання в ремонт та дата оформлення залізничної або автотранспортної накладної при відвантаженні з ремонту є підставою для обрахування термінів фактичного знаходження колісних пар в ремонті (п.2.3. Договору).

Як посилається позивач, в результаті капітального ремонту електровозів та лінійного обладнання локомотивних депо Красний Лиман та Слов'янськ Донецької залізниці на ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» утворився брухт чорних металів.

За приписами п.12.2. Договору підрядник повертає (передає), а замовник приймає за актом приймання-передачі металобрухт, який фактично утворюється при виконанні ремонту вузлів та агрегатів замовника відповідно до укладеного договору на ремонт вузлів та агрегатів і який не відповідає ознакам зворотних відходів.

Відповідно до п.12.5. Договору підрядник повертає (передає), а замовник зобов'язується прийняти металобрухт за адресою підрядника та вивезти його протягом строку проведення підрядником ремонту вузлів та агрегатів замовника, але не пізніше ніж 40 робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі металобрухту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача телеграмою №1119 від 14.11.2011р., за якою просив відвантажити металобрухт, що накопичився з 01.07.2008р. по 01.10.2011р. у локомотивні депо ТЧ-1 Красний Лиман та ТЧ-2 Слов'янськ.

Відповідно до накладної №286 від 21.11.2011р. та товарно-транспортної накладної від 21.11.2011р. позивач відвантажив зазначений металобрухт на адресу локомотивного депо ТЧ-1 Красний Лиман та за накладною від 10.09.2011р. відвантажив металобрухт на адресу депо Слов'янськ, копії яких наявні в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено на користь ДТГО «Львівська залізниця» за послуги ТЕХПД 95000,00грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення №7906 від 18.11.2011р. та №5825 від 09.09.2011р.

За п.4.6. Договору оплата залізничного тарифу при подачі об'єктів ремонту в ремонт та видачі з ремонту виконується за рахунок замовника.

Телеграмою від 02.09.2011р. відповідач просив позивача надати рахунок на оплату залізничного тарифу та охорону вантажу.

Так, позивачем надано відповідачу рахунки на оплату залізничного тарифу №739 від 21.11.2011р. на суму 42620,32грн. та №567 від 10.09.2011р. на суму 39721,23грн.

Відповідно до платіжного доручення №3579 від 2012р. відповідач сплатив позивачу витрати з оплати залізничного тарифу у розмірі 5000,00грн., також за платіжними дорученнями №2936 від 24.07.2012р. - 5000,00грн., №2984 від 30.07.2012р. - 5000,00грн., №2993 від 31.07.2012р. - 5000,00грн., №3509 від 12.09.2012р. - 5000,00грн, копії яких наявні в матеріалах справи. Також позивач зазначив, що за рахунком №739 від 21.11.2011р. замовником сплачено відшкодування залізничного тарифу у розмірі 1432,88грн. Отже, загальна сума сплачених грошових коштів на відшкодування позивачу залізничного тарифу становить 26432,88грн.

Проте, в повному обсязі відповідач не оплатив витрат з залізничного тарифу, у зв'язку із чим залишилась не відшкодованою сума у розмірі 55908,80грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача стосовно того, що договором не передбачено можливості відвантаження позивачем металобрухту відповідачу за телеграмою з наступним відшкодуванням витрат, судом до уваги не приймаються з огляду на висновки суду, встановлені вище.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 55908,80грн.

В частині стягнення 20000,00грн. позовні вимоги не обґрунтовані, не підтвердженні, у зв'язку із чим не підлягають задоволенню.

Також відповідно до наданих клопотань позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, зокрема: вартість квитків у розмірі 1808,07грн., добові витрати у розмірі 2600,00грн., витрати на проживання у розмірі 1742,00грн.

На підтвердження понесення вищевказаних витрат позивачем надано копії наказів про службове відрядження №139 від 13.05.2013р., №117 від 16.04.2013р., №166 від 31.05.2013р., №186 від 12.06.2013р. Ільків Василя Васильовича, проїзних документів ФЯ№680232 вартістю 215,09грн., ФЯ№680231 - 215,09грн., ФЯ№677887 - 222,30грн., ФФ№849835 - 186,79грн., ФЯ№675585 - 227,23грн., ФЧ№366107 - 191,38грн., ФЯ№682068 - 196,28грн., ФЯ№682058 - 233,91грн., квитанцій на замовлення квитків №208385 від 31.05.2013р. на суму 40,00грн., №203950 від 10.05.2013р. - 20,00грн., №203502 від 15.04.2013р. - 20,00грн., №208693 від 14.06.2013р. - 40,00грн., квитанцій на оплату послуг (мешкання в готелі) №124 від 21.05.2013р. на суму 585,00грн., №4208 від 02.06.2013р. - 390,00грн., №307 від 22.04.2013р. - 250,00грн., №4287 від 17.06.2013р. - 517,00грн.

Відповідно до ч.1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Проте, з наданих позивачем документів не вбачається, що представника позивача було відряджено саме з метою забезпечити явку представника в судові засідання до господарського суду Донецької області по справі №905/2010/13.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позивачем в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України вимог щодо стягнення вартості квитків у розмірі 1808,07грн., добових витрат у розмірі 2600,00грн., витрат на проживання у розмірі 1742,00грн.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ст. 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиво-ремонтний завод», м.Львів до відповідача, Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 75908,80грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 68, ідентифікаційний код 01074957) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» (79018, м.Львів, вул.Залізнична, буд.1А, ідентифікаційний код 00740599) суму заборгованості у розмірі 55908,80грн., судовий збір у розмірі 1267,19грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 18.06.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2013р.

Головуючий суддя Ю.В. Сич

Суддя А.М. Осадча

Суддя О.В. Говорун