Рішення № 32182920, 20.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.13 р. Справа № 915/730/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент", м.Миколаїв Львівської області

про стягнення 71 013,33 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Федак З. Я. - представник (довіреність №06791 від 20.12.2012р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" про стягнення 71 013,33 грн., з яких 9 483,56 грн. - пеня, 31 127,57 грн. - інфляційні втрати, 30 402,20 грн. - три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.04.2013р., на підставі ст.ст. 15, 17, 86 ГПК України, направлено за підсудністю до господарського суду Львівської області матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" про стягнення 71 013,33 грн.

22.04.2013р. господарським судом Львівської області, згідно вимог ст. 2-1 ГПК України, проведено автоматизований розподіл, внаслідок якого справу №915/730/13 передано для розгляду судді Петрашко М.М., інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.

Ухвалою суду від 25.04.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 21.05.2013р. Ухвалою суду від 21.05.2013р. розгляд справи відкладено на 05.06.2013р. з підстав викладених в данній ухвалі. В судовому засіданні 05.06.2013р. оголошено перерву до 18.06.2013р. В судовому засіданні 18.06.2013р. оголошено перерву до 20.06.2013р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.

Представник відповідача проти позову заперечив, в задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав викладених у запереченні на позовну заяву. Зокрема представник відповідача зазначив, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 9 483,56 грн. є безпідставною оскільки відповідно до ст.258 ЦК України позивачем був пропущений строк позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки. В частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат також просив відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Миколаївцемент" (Покупець) було укладено Договір на купівлю-продаж природного газу № 14/1817/11, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011р. та у 2012р. природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору, в редакції додаткової угоди від 16.11.2011р. №5, встановлено, що продавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі 14 019,944 тис.м.куб.

Відповідно до п.3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Згідно із п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30% попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70% вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору він поставив протягом жовтня-грудня 2011р. та січня-грудня 2012р., а відповідач прийняв природний газ обсягом 12 375,447 тис.куб.метрів на загальну суму 51 440 079,42 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи.

Однак, як вказано у позовній заяві, в порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ своєчасно.

Отже, позивач на підставі п.7.2. договору нарахував відповідачу пеню у розмірі 9 483,56 грн.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано три відсотки річних в розмірі 30 402,20 грн. та інфляційні втрати в розмірі 31 127,57 грн.

Отже загальний розмір заборгованості, який позивач просив стягнути з відповідача становить 71 013,33 грн., з яких пеня - 9 483,56 грн., три відсотки річних - 30 402,20 грн. та інфляційні втрати - 31 127,57 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника відповідача суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору на купівлі-продажу природного газу № 14/1817/11 від 28.09.2011р. позивач протягом жовтня-грудня 2011р. та січня-грудня 2012р. передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 51 440 079,42 грн, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2011р. на суму 1 537 444,05 грн., від 31.10.2011р. на суму 3 729 858,65 грн., від 30.11.2011р. на суму 2 687 520,43 грн., від 31.12.2011р. на суму 197 232,60 грн., від 31.01.2012р. на суму 2 831,12 грн., від 29.02.2012р. на суму 2 015 706,94 грн., від 31.03.2012р. на суму 4 927 999,44 грн., від 30.04.2012р. на суму 4 005 937,23 грн., від 31.05.2012р. на суму 5 515 872,07 грн., від 30.06.2012р. на суму 3 042 785,79 грн., від 31.07.2012р. на суму 4 789 754,53 грн., від 31.08.2012р. на суму 6 532 726,47 грн., від 30.09.2012р. на суму 4 718 656,87 грн., від 31.10.2012р. на суму 2 036 856,38 грн., від 30.11.2012р. на суму 2 420 410,97 грн. та від 31.12.2012р. на суму 450 029,88 грн. Належним чином завірені копії вказаних актів містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30% попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70% вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено оплату за поставлений природній газ в повному обсязі, однак із порушенням умов п.6.1. договору.

Факт несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений природній газ підтверджується реєстром прийнятих платежів на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" від ПАТ "Миколаївцемент" через АТ "Ощадбанк" за період з 28.09.2011р. по 20.02.2013р. включно, який міститься в матеріалах справи.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2. Договору на купівлю-продаж природного газу № 14/1817/11 від 28.09.2011 року - у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.7.2. Договору позивачем нарахована пеня в межах шестимісячного строку, яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та становить 9 483,56 грн.

Однак, відповідачем через канцелярію суду було подано заперечення проти позову (вх. №23197/13 від 18.06.2013р.) в якому ПАТ "Миколаївцемент" просить суд в задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у розмірі 9 483,56 грн. відмовити з тих підстав, що відповідно до ст.258 ЦК України позивачем був пропущений строк позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається із розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, позивач нарахував відповідачу 9 483,56 грн. пені за зобов'язаннями які виникли у січні 2012р.

Згідно із п.6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30% попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70% вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Тобто остаточний розрахунок за фактично поставлений газ у січні 2012р. відповідач зобов'язаний був здійснити до 14.02.2012р.

Згідно із ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відтак, з вищенаведеного слідує, що позивач, враховуючи спеціальний строк позовної давності в один рік, починаючи з 15.02.2012р. включно до 15.02.2013р. мав право звернутися до господарського суду із вимогою про стягнення з відповідача пені за зобов'язаннями січня 2012р. А як вбачається із позовної заяви вона підписана 09.04.2013р.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Беручи до уваги той факт, що відповідач звернувся до суду із заявою про застосуванням строку позовної давності, керуючись ст.ст.258, 267 ЦК України, суд дійшов висновку відмовити ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення на його користь з ПАТ "Миколаївцемент" 9 483,56 грн. пені.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем правомірно нараховані три відсотки річних в розмірі 30 402,20 грн., які слід стягнути з відповідача.

Щодо стягнення інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Як вбачається із поданого розрахунку позивачем за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані відповідачу 31 127,57 грн. втрат від інфляції.

Однак судом здійснено перерахунок розміру інфляційних втрат, які позивач просить стягнути на його користь з відповідача. При здійсненні перерахунку судом встановлено, що позивачем невірно нараховано відповідачу інфляційні втрати за зобов'язаннями які виникли у жовтні 2011р.

Відповідно до здійсненого судом перерахунку загальний розмір втрат від інфляції, який слід стягнути з відповідача на користь позивача становить 25 539,78 грн. Здійснений судом перерахунок долучено до матеріалів справи.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в розмірі 55 941,98 грн., з яких 30 402,20 грн. - 3% річних та 25 539,78 грн. - інфляційні втрати.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №1001911 від 26.02.2013р. в сумі 1 720,50 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 11, 253, 256, 258, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 627, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231, 232 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Миколаївцемент" (81600, Львівська область, м.Миколаїв, вул.Стрийське Шосе, будинок 1, код ЄДРПОУ 00293025) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 30 402,20 грн. - 3% річних, 25 539,78 грн. - інфляційних втрат та 1 355,35 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 9 483,56 грн. пені та 5 587,79 грн. інфляційних втрат відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 25.06.2013р.

Суддя Петрашко М.М.