Постанова № 32182919, 01.07.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"01" липня 2013 р. Справа № 918/584/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальності "Олан Україна"

на рішення господарського суду Рівненської області від 23.05.2013 р.

у справі № 918/584/13 (суддя Романюк Р.В.)

за позовом Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Львівської дирекції залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Олан Україна"

про стягнення 68 540 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Клос О.В.;

відповідача: Морозова В.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.05.2013 р. у справі № 918/584/13 позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Львівської дирекції залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олан Україна" про стягнення 68 540 грн. задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олан Україна" на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Львівської дирекції залізничних перевезень 68 540 грн. 00 коп. штрафу та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 23.10.2012 р. згідно залізничної накладної № 35707793 відправником - ТОВ "Олан Україна" зі станції Томашгород Львівської залізниці на станцію Жовква Львівської залізниці, у вагонах було відправлено вантаж: щебінь гранітний, загальна маса вантажу 331 000 кг. 24.10.2012 р. при проходженні поїзда через тензометричну вагу на станції Сарни Львівської залізниці було встановлено невідповідність фактичної маси вантажу та маси вантажу, зазначеної у перевізних документах, вагони відчеплені для контрольного зважування на вагонних вагах. Результати зважування було зафіксовано у комерційному акті АА № 062096/39/1 від 24.10.2012 р.

При вирішенні спірних правовідносин, судом першої інстанції було враховано положення ст. ст. 122, 129 Статуту залізниць України, приписи Законів України "Про транспорт", "Про залізничний транспорт", Цивільного та Господарського кодексів України.

Обгрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції вказав на те, що факт невідповідності маси вантажу, зазначеної відповідачем в накладній та переданого для перевезення перевізнику, підтверджується зібраними у справі доказами та встановлено під час судового розгляду справи, а нарахування позивачем штрафу здійснено у порядку, визначеному Статутом залізниць України, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальності "Олан Україна" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 23.05.2013 р. у справі № 918/584/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, є незаконним та таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

В матеріалах справи наявна копія комерційного акту АА № 062096/39 від 24.10.2012 р., в розділі "Є" якого зроблено відмітку про те, що на станції призначення проведено перевірку вантажу та не виявлено різниці між даними, виявленими на шляху слідування (на ст. Сарни Львівської залізниці), і фактичною наявністю вантажу.

Однак, у своїх поясненнях представник позивача зауважив, що на станції призначення (ст. Жовква Львівської залізниці) відсутні вагонні 150-тонні ваги і жодного переважування вантажу ні на станції призначення, ні на будь-якій іншій станції не здійснювалося.

Відтак, скаржник стверджує, що залишилися не з'ясованими судом першої інстанції обставини щодо того, яким чином позивачем було проведено перевірку вантажу на станції призначення та на якій підставі в розділі "Є" комерційного акту зроблено вищевказану відмітку.

Скаржник вважає, що даний комерційний акт складений з порушенням вимог чинного законодавства, а тому не може бути підставою для матеріальної відповідальності відповідача як вантажовідправника.

Крім того, відповідач вказує на те, що дані комерційного акту є похідними і зазначаються на підставі даних, внесених до книг обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу, які ведуться залізничними станціями, а також актів загальної форми. Відповідачем неодноразово у судовому засіданні заявлялося клопотання про витребування у позивача належним чином посвідчених копій книг обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу по станціях Сарни та Жовква Львівської залізниці за 24.10.2012 р. щодо результатів зважування вантажу відповідача, відповідних актів загальної форми, а також паспорту та/або інших документів на ваги, якими здійснювалося зважування вантажу відповідача, на підтвердження їх належної повірки та технічної справності.

Вказані клопотання відповідача безпідставно були відхилені судом першої інстанції без будь-якого обґрунтування мотивів такого відхилення.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні належним чином засвідчені копії обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу по станціях Сарни та Жовква Львівської залізниці за 24.10.2012 р., актів загальної форми, а також паспорту чи інших документів на ваги на підтвердження їх належної повірки та технічної справності, які мають мають бути досліджені судом з метою повного, об'єктивного та всебічного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, відповідач вказує на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Також скаржник наголошує на тому, що судом першої інстанції не надано правової оцінки доводам відповідача про те, що стягнення штрафу за наслідками зважування вантажу та складання за результатами такого зважування комерційного акту виключно працівниками залізниці без залучення представника вантажовідправника, вантажоодержувача або будь-якої іншої незацікавленої особи і за умови відсутності доказів заподіяння будь-яких збитків позивачу, є таким, що суперечить законодавчо визначеним принципам розумності, справедливості та добросовісності.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, відповідач вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Від позивача - Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Львівської дирекції залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує наступне.

Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України та п. 12 Правил видачі вантажу на станції призначення залізниця зобов'язана перевірити масу вантажу у разі: прибуття вантажу в пошкодженому вагоні, з пошкодженими пломбами (ЗПП); прибуття вагона з ознаками недостачі, псування або пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення; прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видача з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею. Цей перелік є вичерпний. При наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг залізниця може здійснити перевірку маси вантажів, що перевозяться навалом і насипом, відповідно до договору між залізницею і одержувачем.

Позивач наголошує на тому, що комерційний акт складений щодо неправильного зазначення маси вантажу в перевізних документах, а тому позивач не зобов'язаний перевіряти масу вантажу на станції призначення. Крім того, в п. 12 Правил складання актів не зазначено, що перевірка вантажу повинна проводитися шляхом його зважування.

Також позивач вказує на те, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Таким чином, як стверджує позивач, комерційний акт є основним засобом доказування, яким можна підтвердити наявність обставини, що є підставою для матеріальної відповідальності відповідача.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

З огляду на вказане, позивач зазначає, що обов'язкова участь будь-яких інших осіб у складанні та підписанні комерційного акту загальної форми чинним законодавством не передбачена.

З урахуванням наведених вище аргументів на підтвердження своїх вимог, позивач вважає, що суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку про задоволення позову, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

1 липня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Зауважив, що зважування було здійснено позивачем власними вагами, які знаходяться на обслуговуванні залізниці. Крім того, зважування було здійснено залізницею без залучення представника відповідача або незаінтересованої на те особи, а тому є неправомірним. В той же час, представник відповідача пояснив, що чинним законодавством не передбачено залучення інших незаінтересованих осіб при проведенні зважування.

З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області Рівненської області від 23.05.2013 р. у справі № 918/584/13 слід скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача - Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Львівської дирекції залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця" в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, що 08.06.2012 р. між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Львівська залізниця" в особі начальника відокремленого підрозділу "Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт" Кузика Зіновія Миколайовича, що діє на підставі Положення та довіреності начальника ДТГО "Львівська залізниця" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олан Україна" (замовник) укладено договір підряду № Л/МУ/Львів/12/2710/м/п, згідно з п. 1. 1. якого підрядник на термін дії даного Договору зобов'язується виконувати роботи з технічного обслуговування засобів ваговимірювальної техніки замовника, а замовник зобов'язується оплатити виконані підрядником роботи в порядку і розмірі, які визначеному цим Договором (а.с. 22-24).

23.10.2012 р. згідно залізничної накладної № 35707793 відправником - ТОВ "Олан Україна" зі станції Томашгород Львівської залізниці одержувачу - ПП «Борис В.П.» на станцію Жовква Львівської залізниці, у вагонах № 97183750, № 93019172, № 93501120, № 93035640, № 93024248 було відправлено вантаж: щебінь гранітний, загальна маса вантажу 331 000 кг (а.с. 9).

З наявного в матеріалах справи комерційного акту АА № 062096/39/1 від 24.10.2012 р. вбачається, що при проходженні поїзда через тензометричну вагу на станції Сарни Львівської залізниці було встановлено невідповідність фактичної маси вантажу та маси вантажу зазначеної у перевізних документах, вагони відчеплені для контрольного зважування на вагонних вагах (а.с. 8).

Результати зважування було зафіксовано у комерційному акті АА № 062096/39/1 від 24.10.2012 р. (а.с. 8), в якому працівниками станції Сарни Львівської залізниці проведено зважування маси вантажу на 150 тонних залізничних вагах, та зазначено, що при проходженні поїзда через тензометричну вагу встановлено:

- вагон № 97183750 брутто 70 000 кг., тара 19 000 кг., нетто 60 000 кг., маса вантажу згідно накладної 69 000 кг., що нижче ваги зазначеної в документах на 9 000 кг.;

- вагон № 93019172 брутто 80 000 кг., тара 19 000 кг., нетто 61 000 кг., маса вантажу згідно накладної 65 000 кг., що менше чим зазначено в накладній на 4 000 кг.;

- вагон № 93501120 брутто 72 300 кг., тара 19 000 кг., нетто 53 300 кг., маса вантажу згідно накладної 67 000 кг., що менше проти зазначеного в накладній на 13 700 кг;

- вагон № 93035640 брутто 72 500 кг., тара 19 000 кг., нетто 53 500 кг., маса вантажу згідно накладної 65 000 кг., що менше проти зазначеного в накладній на 11 500 кг;

- вагон № 93024248 брутто 69 500 кг., тара 18 200 кг., нетто 51 300 кг., маса вантажу згідно накладної 65 000 кг., що менше проти зазначеного в накладній на 13 700 кг.

У розділі "Є" комерційного акта АА № 062096/39 від 24.10.2012 р. зазначено, що дані вагони видані одержувачу згідно вказаного комерційного акту ст.. Сарни. Під час перевірки різниці між даними, виявленими на шляху слідування (на ст. Сарни), і фактичною наявністю вантажу не виявлено.

У розділі "Д" комерційного акту АА № 062096/39/1 від 24.10.2012р. року зазначено наступне: при контрольному комісійному зважуванні вагонів на 150 т. вазі ст. Сарни клеймо 2012 року, відчепленого згідно акта 7278 ст. Сарни встановлено: в вагоні № 97183750 брутто 70 000, тара з бруса 19 000, нетто 60 000; вагон № 93019172 брутто - 80 000, тара з бруса - 19 000, нетто - 81 000; вагон № 93501120 брутто 72 300, тара з бруса 19 000, нетто 53 300, вагон № 93035640 брутто 72 500, тара з бруса - 19 000, нетто 53 500; вагон № 93024248 брутто 69 500, тара з бруса 18 200, нетто 51 300, тобто менше проти документа відповідно на 9000, 4000, 13700, 11500, 13700. Згідно накладної маса вантажу складає 69 000, 65 000, 67 000, 65 000, 65 000. Вантаж у вагонах розміщено горбообразно з вершинами горбів проти завантажувальних люків, нижче рівня люків на 300 - 700 мм., не порушено, без слідів стороннього втручання. Вагони тех. справні. Слідів втрачання вантажу по шляху слідування не виявлено. Недостаючий вантаж у вагоні поміститися міг.

З наявних в матеріалах справи актів про технічний стан вагона (контейнера) № № 42, 43, 44, 45, 46 від 24.10.2012 р. вбачається, що вищевказані вагони знаходяться в технічно справному стані (а.с. 10-12).

В зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній № 35707793 маси вантажу, залізницею на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України був нарахований штраф у розмірі 68 540, 00 грн.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Олан Україна" не сплатило штраф ДТГО "Львівська залізниця", що стало підставою для звернення до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні положення діючого законодавства.

В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України , за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 909 ЦК України, ч. 2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 2 ст. 908 ЦК України, ч. 5 ст. 307 ГК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між вантажовідправником і перевізником договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача (ПП «Борис В.П.»).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року та зареєстрованих Міністерством юстиції України 24.11.2000 року за № 863/5084, на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються, у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.

Відповідно до розділу 4 вказаних Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

З огляду на вказане, очевидним є те, що саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість, до укладення договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

За приписами ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

У відповідності до статті 37 Статуту, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до статті 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів (стаття 129 Статуту), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334.

Відповідно до п. 1 Правил складання актів при перевезеннях підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, є комерційні акти та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.1999 року № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 року за №165/3458.).

Таким чином, наявні в матеріалах справи накладна № 35707793 від 23.10.202012 р. та комерційний акт АА № 062096/39/1 від 24.10.2012 р. є належними та достатніми доказами на підтвердження того факту, що під час оформлення перевізних документів відповідачем було невірно зазначено в залізничній накладній масу вантажу.

В оглядовому листі від 29.11.2007 р. № 01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» Вищий господарський суд роз'яснив, що у застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно з п. 12 інформаційного листа Вищого господарського суду № 01-08/71 від 02.02.2010 р. «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту» одним із порушень, за яке відправник може бути притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу, стаття 122 Статуту передбачає неправильне зазначення вантажовідправником у накладній маси вантажу. Для застосування цього виду відповідальності залізниця має довести, що вантаж не було частково втрачено під час перевезення.

З огляду на вказане, наявними в матеріалах справи доказами у встановленому законом порядку доведено вину вантажовідправника, а тому суд першої інстанції цілком обґрунтовано та законно дійшов висновку щодо наявності визначених законом підстав для матеріальної відповідальності відповідача.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Твердження скаржника стосовно неправомірності вимог позивача про стягнення штрафу з огляду на те, що комерційний акт було складено за результатами зважування виключно працівниками залізниці без залучення представника вантажовідправника, вантажоодержувача або будь-якої іншої незацікавленої особи, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з наступних підстав.

Положеннями діючого законодавства не встановлено обов'язковий порядок участі представника вантажовідправника, вантажоодержувача або будь-якої іншої незацікавленої особи у разі проведення переважування вантажу залізницею. Таким чином, відсутність зазначених представників під час здійснення перевірки вантажу залізницею не є підставою для визнання того факту, що комерційний акт було оформлено з порушенням визначених законом вимог. Тому вказаний документ є належним доказом на підтвердження факту внесення відповідачем неправдивих відомостей у залізничну накладну щодо маси вантажу, що, в свою чергу, є підставою для стягнення штрафу з відповідача.

Стосовно доводів скаржника в тій частині, що на станції призначення (ст. Жовква Львівської залізниці) відсутні вагонні 150-тонні ваги і жодного переважування вантажу ні на станції призначення, ні на будь-якій іншій станції не здійснювалося, судова колегія зважає на таке.

Статтею 52 Статуту залізниць України встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

У п. 12. Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за № 567/6855 вказано, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

Отже, у нормативному порядку регламентовано, що перевірка вантажу не обов'язково може проводитися лише шляхом його зважування.

Відсутність ваг на станції призначення не перешкоджає позивачу реалізувати надане йому законом право на здійснення перевірки маси вантажу іншим способом, не лише в порядку зважування.

Тому, відомості, внесені до розділу "Є" комерційного акту, відповідають дійсності, оскільки одержані в порядку, визначеному законом, фіксують результат проведеної перевірки та підтверджують факт порушення, допущеного відповідачем.

Таким чином, твердження скаржника з приводу того, що наявний в матеріалах справи комерційний акт АА № 062096/39/1 від 24.10.2012 р. не відповідає вимогам закону, а тому не може прийматися судом до уваги в якості належного доказу, спростовуються наведеними вище приписами діючого законодавства та встановленими обставинами справи. Вказаний документ оформлений у відповідності до вимог закону та є належним доказом на підтвердження факту порушення договірного зобов'язання, допущеного зі сторони відповідача.

Отже, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Рівненської області від 23.05.2013 р. у справі № 918/584/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Олан Україна" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 23.05.2013 р. у справі № 918/584/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності "Олан Україна" - без задоволення.

2. Справу № 918/584/13 надіслати господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.