Ухвала суду № 32181921, 13.06.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Ткачук Н.С.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"13" червня 2013 р. Справа № 817/1322/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Євпак В.В.

Іваненко Т.В.,

при секретарі Зеліковій О.В. ,

за участю сторін:

від позивача: Голубоки Т.В., представника за дорученням;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" квітня 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Фірма РОМ" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фірма РОМ» у квітні 2013 року звернулося до суду з позовом Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001302342 та №0001312342 від 28.03.2013 року. В обґрунтування позову посилався на невідповідність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки фактичним обставинам справи. Зазначав, що між ПП «Фірма РОМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» було укладено договір купівлі-продажу, зміст якого не суперечить чинному законодавству України та даний договір не був визнаний недійсним в судовому порядку, а тому підстав стверджувати про його нікчемність у податкового органу немає. Зазначає також, що податковий кредит та валові витрати сформовані позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, а бухгалтерські документи, виписані ТОВ «Інтерагро 2007» за результатом господарської операції з ПП «Фірма РОМ», в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Вважає, що господарські операції позивача з даним контрагентом є реальними і підстав вважати їх безтоварними немає. У зв'язку з чим, вважає висновки акта перевірки про порушення ПП «Фірма РОМ» вимог Податкового кодексу України необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на припущеннях осіб, що здійснювали перевірку, а податкові повідомлення-рішення №0001302342 та №0001312342 від 28.03.2013 року - протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби за №0001302342 від 28.03.2013 року, яким Приватному підприємству "Фірма РОМ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2200 грн., з яких 2200 грн. основного платежу та за № 0001312342 від 28.03.2013 року, яким Приватному підприємству "Фірма РОМ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2869,50 грн., в тому числі 1913 грн. основного платежу і 956,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В судове засідання представник апелянта не з"явився, про день, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином про свідчить розписка про вручення поштового відправлення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи слідує, що позивач є юридичною особою з 04.09.2012 року, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №670312. Видами діяльності ПП «Фірма РОМ» за КВЕД-2010 є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібним продуктами, оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, оптова торгівля хімічними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля та вантажний автомобільний транспорт. Позивач перебуває на обліку в ДПІ у м.Рівному з 13.09.1996 року за №066/0628 відповідно до довідки про взяття на облік як платника податків №1317161400071 від 30.04.2013 року та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №24921504 від 18.12.2000 року.

З матеріалів справи слідує, що з 28.02.2013 року по 06.03.2013 року на підставі наказу №206 від 27.02.2013 року та направлення на перевірку №01 та № 02 від 27.02.2013 року ДПІ у м.Рівному було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Фірма РОМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Інтерагро 2007» за період з 01.07.2011 року по 01.10.2011 року», за результатами якої складено акт №133/22-200/23306434 від 14.03.2013 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.44.4 ст.44 розділу І, п.138.8, ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст. 185, п.198.1, 198.2, 198.3 та198.6 ст.198, п.201.14 та 201.15 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого останньому донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2200 грн. та податок на додану вартість за серпень 2011 року на суму 1913 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтерагро 2007», який в свою чергу базується на висновках акта перевірки ДПІ у Рогатинському районі від 18.05.2012 року, складеного за результатами невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Інтерагро 2007» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроторг-К» та податкових зобов'язань за серпень 2011 року. З аналізу вказаного акта податковий орган дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Інтерагро 2007» не мають реального товарного характеру, так як у ТОВ «Інтерагро 2007» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. У зв'язку з чим, податковим органом було зроблено висновок, що операції з поставки, по ланцюгу, не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів і не спричиняють реального настання правових наслідків. Отже, відповідач дійшов висновку, що укладений позивачем з ТОВ «Інтерагро 2007» правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 ЦК України порушує публічний порядок, оскільки спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001302342 від 28.03.2013 року, яким ПП «Фірма РОМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2200 грн., в т.ч. 2200 грн. за основним платежем;

- №0001312342 від 28.03.2013 року, яким ПП «Фірма РОМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2869 грн., в т.ч. 1913 грн. за основним платежем та 956,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходив з того, що первинні бухгалтерські документи позивача мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити, розрахункові документи мають юридичну силу, оскільки не визнані в установленому порядку недійсними. На момент існування господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Інтерагро 2007", останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не був позбавлений права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства та був платником ПДВ. Відтак, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суми, сплачені на оплату товару, отриманого від ТОВ "Інтерагро 2007", та правильно визначено податок на додану вартість за серпень 2011 року.

Так, з акту перевірки слідує, що ПП "Фірма РОМ" в порушення вимог Податкового кодексу України в ІІІ кварталі 2011 року віднесло до складу витрат суму 161883,33 грн. по безтоварним операціям з ТОВ "Інтерагро 2007" за серпень 2011 року.

Як уже зазначалось, 30.06.2011 року між ПП "Фірма РОМ" (Покупець) та ТОВ "Інтерагро 2007" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №30/06 , за яким позивач придбав у ТОВ "Інтерагро 2007" цукор білий кристалічний.

Придбання цукру позивачем виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерської фабрики "Українські ласощі" підтверджується видатковою накладною №3 від 03.08.2011 року на загальну суму 194260 грн., в т.ч. ПДВ на суму 32376,67 грн. (а.с.32), податковою накладною №3 від 03.08.2011 року на загальну суму 194260 грн., в т.ч. ПДВ на суму 32376,67 грн.(а.с.31), декларацією про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання №40 від 01.08.2011 року (а.с.66). Передача товару від постачальника до покупця підтверджується товарно-транспортною накладною №03081103 від 03.08.2011 року (а.с.60), копією витягу з журналу реєстрації довіреностей (а.с.104). Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалась в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №3 від 01.08.2011 року (а.с.61) та випискою з банку (а.с.62). Актом перевірки встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ТОВ "Інтерагро 2007".

Крім того, в підтвердження наявності адміністративних та складських приміщень для зберігання придбаного у ТОВ "Інтерагро 2007" товару позивачем надано договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 72 кв.м. за адресою м.Рівне, вул.Орлова, 2, №02/01-10 від 03.01.2011 року (а.с.67).

На підставі отриманої видаткової накладної №3 від 03.08.2011 року, виписаної ТОВ "Інтерагро 2007", сума поставки без ПДВ, тобто 161883,33 грн., включена позивачем до витрат ІІІ кварталу 2011 року.

Згідно з пп.4.1.27 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

В силу вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлює вичерпний перелік витрат платника податку, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Серед таких обмежень витрати на придбання цукру білого, які були виключені відповідачем зі складу витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наявні в матеріалах справи видаткова, податкова, товарно-транспортна накладні, декларація про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, розрахункові документи в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, декларація про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, розрахункові документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано. Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і представником відповідача не заперечується, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Інтерагро 2007", останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не був позбавлений права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства та був платником ПДВ.

Отже, віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених на оплату товару, отриманого від ТОВ ""Інтерагро 2007", є таким, що відповідає вимогам пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а висновки податкового органу щодо завищення позивачем витрат - безпідставними.

Щодо відхилення податковим органом декларації про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання №40 від 01.08.2011 року, копію якої було долучено позивачем до заперечення на акт перевірки, та суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що вказана декларація свідчить про рух товаро-матеріальних цінностей від виробника до кінцевого споживача.

Крім того, відповідно до Інструкції про заповнення і застосування декларації про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, затвердженої Наказом Міністерства економіки України від 13.08.2008 року №341, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.08.2008 року за №67/15458, декларація застосовується разом з первинним документом для проведення господарських операцій з відпуску товару (товарно-транспортною накладною, накладною на відпуск товару тощо) та зберігається суб'єктом господарювання протягом трьох років разом з таким первинним документом.

Декларація №40 від 01.08.2011 року містить назву виробника - ТОВ КФ "Українські ласощі", код виробника - 36909025, вказівку на товароотримувачів - ТОВ "Інтерагро 2007" та ПП "Фірма ОМ"". Отже, вказана декларація засвідчує факт придбання 01.08.2011 року цукру білого ТОВ "Інтерагро 2007" у ТОВ КФ "Українські ласощі" та в подальшому реалізацію ТОВ "Інтерагро 2007" цього ж цукру 03.08.2011 року для ПП "Фірма РОМ".

Тому податковим органом безпідставно не взято до уваги декларацію про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, за №40 від 01.08.2011 року.

Крім того, рух активів у процесі здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Інтерагро 2007" та факт використання ПП "Фірма РОМ" придбаного у ТОВ "Інтерагро 2007" товару підтверджується матеріалами справи.

Надані до матеріалів справи позивачем документи, а саме: договори поставки №7870 від 11.01.2011 року, №121 від 05.01.2011 року, №198 від 25.03.2011 року №265 від 01.07.2011 року, №203 від 13.04.2011 року, №186 від 05.04.2011 року, №141 від 05.01.2011 року, №27 від 24.01.2011 року та №244 від 04.05.2011 року (а.с.130, 149,154,160,173,180,185,190), видаткові накладні №8170 від 15.08.2011 року, №8166 від 10.08.2011 року, №8168 від 11.08.2011 року, №8167 від 10.08.2011 року, №8161 від 04.08.2011 року, №8159 від 04.08.2011 року, №8180 від 22.08.2011 року, №8183 від 25.08.2011 року, №8174 від 17.08.2011 року, №8178 від 19.08.2011 року, №8162 від 05.08.2011 року, №8165 від 10.08.2011 року, № 8160 від 04.08.2011 року, №8158 від 03.08.2011 року, №8176 від 18.08.2011 року, №8169 від 12.08.2011 року, №8163 від 05.08.2011 року (а.с.108,119,123,126,132,134,137,141,151,156, 162,165, 167, 175, 182, 187), податкові накладні №161 від 15.08.2011 року, №101 від 10.08.2011 року, №112 від 11.08.2011 року, №104 від 10.08.2011 року, №35 від 04.08.2011 року, №31 від 04.08.2011 року, №246 від 22.08.2011 року, №283 від 25.08.2011 року, №195 від 17.08.2011 року, №221 від 19.08.2011 року, №36 від 05.08.2011 року, №98 від 10.08.2011 року, №27 від 04.08.2011 року, №23 від 03.08.2011 року, №207 від 18.08.2011 року, №149 від 12.08.2011 року,№49 від 05.08.2011 року (а.с.111, 116, 120, 125, 127, 133, 136, 140, 143, 152, 158, 164, 166, 169, 178, 183, 188), платіжні доручення №1590 від 15.08.2011 року, №5097 від 10.08.2011 року, №2536 від 11.08.2011 року, №2268 від 05.08.2011 року, №2386 від 15.08.2011 року, №139 від 25.08.2011 року, №1203 від 03.08.2011 року, №1306 від 17.08.2011 року , №1322 від 22.08.2011 року №1341 від 25.08.2011 року, №1344 від 26.08.2011 року, №35 від 23.08.2011 року, №1784 від 08.08.2011 року, №226 від 03.08.2011 року, №236 від 09.08.2011 року, №244 від 16.08.2011 року, №334 від 22.08.2011 року, №8 від 17.08.2011 року та №388 від 05.08.2011 року (а.с.112,117,121,128,129,139,144-148,153,159,170-172,179,184), довіреності №239 від 15.08.2011 року, №266 від 03.08.2011 року, №329 від 22.08.2011 року, №334 від 25.08.2011 року, №322 від 17.08.2011 року, №634 від 05.08.2011 року, №81 від 09.08.2011 року, №76 від 01.08.2011 року, №83 від 18.08.2011 року (а.с.109-110,124,135,138,142,157,163,168,176-177), картки рахунків та оборотно-сальдові відомості (а.с.107,114, 118,122,131,150,155,161,174,181,186) свідчать про подальшу реалізацію позивачем придбаного у ТОВ "Інтерагро 2007" цукру білого наступним контрагентам: Комбінату громадського харчування Березнівське РСТ, Стрільському споживчому товариству, Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнехолод", приватному підприємцю ОСОБА_5, Відкритому акціонерному товариству "Кузнецовський хлібзавод", Товариству з обмеженою відповідальністю "Влад-Пак", Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮльСоф", фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6, Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТТІМО".

Вказані обставини свідчать про реальність здійснення господарських операцій між ПП "Фірма РОМ" та ТОВ "Інтерагро 2007", підтверджують використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного товару і відображають рух активів у процесі здійснення цих операцій.

Відтак, висновки податкового органу про безтоварність операцій з ТОВ "Інтерагро 2007" та порушення позивачем п.44.4 ст.44 розділу І, п.138.8, ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України безпідставними та необґрунтованими, а виключення відповідачем сплаченої ТОВ "Інтерагро 2007" вартості товару зі складу витрат ПП "Фірма РОМ" за ІІІ квартал 2011 року є протиправним.

Щодо нікчемності договору, укладеного між ПП "Фірма РОМ" та ТОВ "Інтерагро 2007" колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгаданий правочин не може вважатися нікчемним як такий, що порушує публічний порядок за ст. 228 ЦК України. Крім того, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в акті перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договору, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на приписи наведених вище норм, погоджується з висновком суду першої інстанцій, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податкові зобов'язання, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Щодо висновків податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ по безтоварним, на думку податкового органу, операціям з ТОВ "Інтерагро 2007" 32376, 67 грн. та донарахування в зв"язку з цим позивачу ПДВ на суму 1913 грн. то слід зазначити, що підставою для оспорюваного донарахування стало невизнання податковою інспекцією права позивача на включення до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості придбаного у ТОВ "Інтерагро 2007" товару.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Податковий кредит по отриманих позивачем від ТОВ «Інтерагро 2007» товарно-матеріальних цінностях повністю підтверджено податковою накладною №3 від 03.08.2011 року.

Зауважень до форми та змісту податкової накладної, виписаної ТОВ «Інтерагро 2007» для ПП «Фірма РОМ», в акті перевірки податковим органом не зазначено.

Крім того, зобов'язання за договором поставки були виконані сторонами в повному обсязі, розрахунок проведений у відповідності до умов договору, заборгованість ПП «Фірма РОМ» перед ТОВ "Інтерагро 2007" відсутня.

Наведені документи було об'єктивно розцінено судом першої інстанції як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з поставки.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи податкового органу, якими відповідач обґрунтовує свою правову позицію по справі, не спростовують фактичного виконання зазначених операцій.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахувань відповідає наявним у справі доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено, тому підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "30" квітня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Кузьменко

судді: (підпис) (підпис) Т.В. Іваненко В.В. Євпак

З оригіналом згідно: суддя _______ Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "13" червня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Фірма РОМ" вул.Орлика,2,м.Рівне,33023

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул.Відінська , 8,м.Рівне,33023