Рішення № 32181129, 20.06.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №1519/18756/2012

Пр. № 2/521/1472/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.

при секретарі - Луньовій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Одеської міської ради про визнання незаконною приватизацію, визнання недійсним та скасування розпорядження органів приватизації та свідоцтва про право власності, визнання недійсним та скасування технічного паспорту, визнання недійсною та скасування реєстрації, зобов'язання усунути перешкоди в розпорядженні та користуванні власністю, приведення будівель до попереднього стану шляхом знесення, визнання недійсним та скасування рішення Одеської міської ради,

встановив:

У жовтні 2012р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради (далі-Управління ЖКГ та ПЕК Одеської міської ради), посилаючись на те, що вони є співвласниками 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1, який успадкували після смерті ОСОБА_8 Відповідачі по справі є їх сусідами та співвласниками 23/50 частин будинку АДРЕСА_2. Зазначали, що будівля НОМЕР_2 збудована без несучої стіни, у зв'язку з чим відповідачі самочинно використовують капітальну стіну будівель під літ. «Б», «б» будинку НОМЕР_1, що належить позивачам. Угод на використання власності позивачів відповідачі із ними не укладали. Вказували, що частина будинку НОМЕР_1, а саме опорна стіна літ. «Б», «б» є одночасно несучою стіною для будинку НОМЕР_2, який відносився до комунальної власності і згодом був приватизований, а свідоцтвом про право власності від 18.04.1996р. відповідачам було надано право власності на власність позивачів, що завдає їм перешкод, оскільки останні категорично відмовляються відокремити будинок НОМЕР_2 від будинку НОМЕР_1, посилаючись на свій технічний паспорт та свідоцтво про право власності. Вважаючи свідоцтво про право власності відповідачів незаконним, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд винести рішення, яким визнати недійсною приватизацію 23/50 частин будинку АДРЕСА_2, визнати недійсним та скасувати розпорядження №77543 від 16.04.1996р. органів приватизації, визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право власності на 23/50 будинку АДРЕСА_2 за №3-7875 від 16.04.1996р., зобов'язати відповідачів усунути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоди в розпорядженні і користуванні власністю, а саме будівлями під літ. «Б», «б» будинку 49, привести вищевказані будівлі до попереднього стану, шляхом відокремлення будинку АДРЕСА_2 від вищевказаних будівель будинку НОМЕР_1, розташованої між опорною стіною будівель «Б,б» і межею розподілу земельних ділянок будинку НОМЕР_1 та будинку НОМЕР_2 шляхом знесення частини будівлі буд. НОМЕР_2, розташованої в межах земельної ділянки НОМЕР_1.

Позивачі неодноразово змінювали свої позовні вимоги та остаточно просили суд визнати недійсною приватизацію 23/50 частин будинку АДРЕСА_2, визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації №77543 від 16.04.1996р., визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право власності на 23/50 частин будинку АДРЕСА_2 за №3-7875 від 16.04.1996р., визнати недійсним та скасувати технічний паспорт від 14.02.1996р. на будинок відповідачів, що був виданий КП «ОМБТІ та РОН», визнати недійсною та скасувати реєстрацію КП «ОМБТІ та РОН» від 11.12.1998р. №3232 - стор.64 - кн. 279 23/50 частин будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, зобов'язати відповідачів усунути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перешкоди в розпорядженні і користуванні власністю, а саме будівлями під літ. «Б», «б» будинку НОМЕР_1, приведення вищевказаних будівель до попереднього стану шляхом відокремлення будинку АДРЕСА_2 від вищевказаних будівель будинку НОМЕР_1, розташованих між опорною стіною будівель «Б,б» і межею розподілу земельних ділянок будинку НОМЕР_1 та будинку НОМЕР_2 шляхом знесення частини будівлі будинку НОМЕР_2, розташованої в межах земельної ділянки НОМЕР_1, визнати недійсним та скасувати рішення Одеської міської ради №2480 - vІ від 21.12.2012р. про надання згоди на зняття з балансу КП «Житлово-комунальні сервіси» м.Одеси домоволодінь, які розташовані в м. Одесі в частині і стосовно домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2

В ході розгляду справи, відповідно до змінених позовних вимог до участі у справі в якості співвідповідачів були залучені: КП «ОМБТІ та РОН», Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції та Одеська міська рада.

У судове засідання позивачі не з'явилися, надали до суду заяву про слухання справи за їх відсутності (а.с.188).

Відповідачі в судовому засіданні позовні вимоги не визнавали, та просили відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, надали до суду свої заперечення. В обґрунтування заперечень, зазначали, що дідусю ОСОБА_4 - ОСОБА_10 на підставі договору на право на забудову від 29.05.1947р. була передана під забудову земельна ділянка площею 984,4кв.м. за адресою: АДРЕСА_3, на підставі якого Державною інспекцією архітектурно-будівельного контрою було видано дозвіл на проведення будівельних робіт. Рішенням виконкому Одеської міської ради №152 від 15.03.1955р. за ОСОБА_10 була закріплена у користування земельна ділянка загальною площею 1021,00кв.м. на якій був збудований житловий будинок. У вказаному будинку проживали мати відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_11 та дядько - ОСОБА_12 За рішенням Малиновського районного народного суду м. Одеси від 18.02.1986р. був задоволений позов виконкому Малиновської райради народних депутатів до ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про вилучення у ОСОБА_11 житлового будинку під літ «А», розташованого по АДРЕСА_3 з зарахуванням його до фонду міської ради та про вилучення у ОСОБА_12 житлового будинку під літ. «Б». 16.04.1996р. відповідачі приватизували в рівних частках 23/50 частки домоволодіння АДРЕСА_2 та отримали свідоцтво про право власності на житло (а.с.13). Зазначена частка домоволодіння складається з приміщень: в літ. «А» - веранди 1-1, площею 5,7 кв.м, кухні 1-2, площею 7,9 кв.м., житлової кімнати 1-3, площею 8,2 кв.м., житлової кімнати 1-4, площею 16,8 кв.м., в літ. «а 1» - коридору 2-1, площею, площею 4,0 кв.м., житлової кімнати 2-2, площею 8,5 кв.м., загальною площею 51,2 кв.м. Крім того, ОСОБА_4 та її брат ОСОБА_6 отримали у спадщину за законом долю їх матері - ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Посилаючись на вище викладе відповідачі зазначали, що набули право власності на 23/50 домоволодіння НОМЕР_2 на законних підставах, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є незаконними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Також зазначали, що позивачами було пропущено строки звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом першим главою 28 книги третьої ЦК України, тому при ухваленні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Матеріалами справи встановлено, що позивачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить на праві спільної сумісної власності ? частина житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 та складається в цілому з одного кам'яного житлового будинку під літ. «А» житловою площею 35,2 кв.м. та надвірних споруд під літерами «Б,В» - літні кухні, 1-4 - огорожа, 1-111 - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 984 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.09.1997р. (а.с.7).

Встановлено, що інша частина житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 а саме 3/4 його частини належала на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину від 03.01.1992р. та свідоцтва про право власності від 03.09.1997р. ОСОБА_13, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.09.1997р. (а.с.7), витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.08.2012р. та технічним паспортом (а.с.10).

Зі змісту вказаного вище свідоцтва вбачається, що на самовільно збудовані споруди під літ. «З,Е» - сараї, «Д» вбиральня, «Ж» - навіс, «б1» - прибудова - свідоцтво про право на спадщину за законом не видавалось.

Право власності ОСОБА_13 на належні їй 3/4 частини домоволодіння АДРЕСА_1 було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН», що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.08.2012р.(а.с.10).

Житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 був прийнятий в експлуатацію на підставі рішення виконавчого комітету Іллічівської районної ради №640 від 21.07.1967р. (а.с.12).

Рішенням міжвідомчої комісії Малиновської райадміністрації м.Одеси №103/1 від 18.02.1997р. за заявою ОСОБА_13 самовільно збудовані споруди під літ. «З,Е» - сараї, «Д» вбиральня, «Ж» - навіс, «б1» - прибудова, були узаконені, але правовстановлюючі документи в матеріалах справи відсутні (а.с.10 обор.).

Крім того, на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №272 від 21.03.1998р. ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_2 було передано в спільну сумісну власність земельну ділянку площею 992 кв.м. для обслуговування житлового будинку з господарчими спорудами по АДРЕСА_1 та зобов'язано вищевказаних осіб оформити проектну -технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки в натурі (а.с.118).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.52).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_13, але оформлене свідоцтво про право на спадщину після її смерті суду не надали.

Судом встановлено, що 23/50 частки домоволодіння АДРЕСА_2 належали в рівних частках ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16.04.1996р. (а.с.13).

28.01.1999р. ОСОБА_7, ОСОБА_15 та ОСОБА_6 отримали в порядку спадкування за законом по 23/750 частини домоволодіння АДРЕСА_2 кожний, що належали на праві власності ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28.01.1999р. (а.с.82).

Право власності відповідачів на належні їм 23/50 частини домоволодіння АДРЕСА_2 зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН».

Тобто свідоцтво про право власності на 23/50 частини домоволодіння під НОМЕР_2 було видано родині відповідачів, ще до того як позивачі стали власниками 1/4 частини домоволодіння АДРЕСА_1.

Встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18.02.1986р. житлові будинки під літ. «А» та під літ. «Б» по АДРЕСА_2 які були реконструйовані ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були вилучені та зараховані в фонд місцевої ради (а.с.11).

Вказана реконструкція була проведена після смерті ОСОБА_10 в 1968р., який був батьком ОСОБА_11 та ОСОБА_12, і які успадкували після його смерті житловий будинок по АДРЕСА_2

Тому суд вважає, що прибудова під літ. «А1» була збудована до вилучення будинку і на той час ніяких претензій зі сторони власників будинку НОМЕР_1, що розташований по вул. Одінцова в м. Одесі, не було.

Після вилучення житлові будинки по АДРЕСА_2 залишили в користуванні сімей ОСОБА_11 та ОСОБА_12

Крім того, з схематичного плану домоволодіння АДРЕСА_2, складеного в 1994р. вбачається, що прибудова А-1 вже була збудована і узаконена, а прибудова «б1» по АДРЕСА_1 була збудована самовільно і узаконена тільки в 1997р. (а.с.70)

Судом встановлено, що 09.11.2010р після набуття права власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про скасування свідоцтва про право власності на 23/50 частин домоволодіння, зобов'язання усунути перешкоди в розпорядженні і користуванні власністю та стягнення моральної шкоди.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одесі від 17.06.2011р., залишеним ухвалою апеляційного суду Одеської області без змін, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено в повному обсязі (а.с.75-77,78-31).

Згідно технічних паспортів на домоволодіння сторін прибудова літ. «А1» в домоволодінні АДРЕСА_2 має суміжну стіну з приміщенням літньої кухні літ. «Б» та прибудови «б1» в домоволодінні НОМЕР_1.

Вказане становище існувало тривалий час, в тому числі в період проведення в 1996р. приватизації житлового будинку АДРЕСА_2.

Після проведення приватизації зі слів відповідачів ніякої реконструкції чи переобладнання їхнього будинку по теперішній час не провадилося, технічний стан приміщень будинку відповідає попередньому технічному паспорту (а.с.6, 8-9,66-66-71).

Листом КП «ОМБТІ та РОН» №10196/676 -П від 03.10.2012р. встановлено, що згідно інвентаризації від 02.08.2012р. відстань між літньою кухнею літ. «Б», прибудовою літ. «б1», сарай літ. «З» та межею ділянки по АДРЕСА_2 складає 30см. Прибудова літньої кухні літ. «б1» є частиною єдиної будівлі. У технічному паспорті та характеристиці господарських будівель зазначена загальна площа літньої кухні літ. «Б» з урахуванням прибудови літ. «31» та складає 40,4.

У витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно також зазначена літня кухня літ. «Б» з урахуванням прибудови (а.с.28).

Згідно відповіді Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №П-472/0007 від 05.03.2008р. на звернення ОСОБА_2 частина (23/50) будинку, що належить на праві власності ОСОБА_4 примикає до стіни господарської будівлі домоволодіння АДРЕСА_1. План будівлі відповідає технічному паспорту складеному КП «ОМБТІ та РОН» за 1994р. та 1998р.

Звернувшись до суду з позовними вимогами про усунення позивачам перешкод у користуванні власністю, суд вважає, що останні не надали суду доказів того, що такі перешкоди їм дійсно чиняться, оскільки лише наявність спільної несучої стіни з будинком відповідачів не свідчить про перешкоди в користуванні власністю, і її наявність не перешкоджає користуванню приміщеннями, які належать їм на праві власності.

При цьому позивачі не довели, що їм належать на праві власності споруди під літ. «Б» та «б1» і саме їм створюються перешкоди.

Зобов'язуючи відповідачів відокремити будинок НОМЕР_2 від будівель будинку АДРЕСА_1, позивачі не довели, що таке відокремлення будівель можливе технічно і погоджено з відповідними організаціями.

Крім того, судом встановлено, що прибудова літ. «б1» була узаконена та прийнята в експлуатацію за заявою ОСОБА_13 на підставі рішення міжвідомчої комісії Малиновської рай адміністрації м. Одеси №103/1 від 18.02.1997р. При цьому, остання не вимагала усунення перешкод в користуванні власністю, оскільки прибудова під літ. «б1» була збудована самочинно, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.51).

Оскільки позивачі успадкували частину будинку АДРЕСА_1 після того, як прибудова літ. «б1» була узаконена та прийнята в експлуатацію співвласником будинку, то суд вважає, що позивачі не мають право вимагати знесення прибудови відповідачів, оскільки вона на даний час не є самовільною і є частиною домоволодіння АДРЕСА_2.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд вважає, що позовні вимоги позивачів стосовно скасування розпорядження органу приватизації №77543 від 16.04.1996р. та свідоцтва про право власності на 23/50 частини будинку АДРЕСА_2 за №3-7875 від 16.04.1996р. не підлягають задоволенню, у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

З наданих до суду документів вбачається, що відповідачі набули право власності на 23/50 частин домоволодіння АДРЕСА_2 законним шляхом та на законних підставах користуються ним, а тому, розпорядження №77543 від 16.04.1996р. органів приватизації, свідоцтво про право власності на 23/50 буд. АДРЕСА_2 за №3-7875 від 16.04.1996р. відповідає вимогам законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

Крім того, законом не передбачена можливість визнання недійсним та скасування такого документу як технічний паспорт, оскільки він не є правовстановлюючим документом, а є лише інформаційно-довідковим документом, який фіксує наявність нерухомості і відображає фактичний стан житла.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Цивільне судочинство в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд вважає, що зібрані у справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи та належна оцінка доказів вказують на наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки вони є безпідставними і не ґрунтуються на законі.

Що стосується застосування строку позовної давності, на якому наполягають відповідачі, то відповідно до вимог законодавства України правила про позовну давність мають застосовуватися, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права або факту його порушення.

Встановши, що строк для звернення до суду з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав в тому випадку, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, пропущення строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог.

Оскільки позивачі не довели свої позовні вимоги, то в даному випадку суд не застосовує строк позовної давності до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір по справі складає 107,30грн., які повністю сплачено позивачами при зверненні до суду.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог, то судовій збір позивачам не повертається.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 319, 391 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Одеської міської ради про визнання незаконною приватизацію, визнання недійсним та скасування розпорядження органів приватизації та свідоцтва про право власності, визнання недійсним та скасування технічного паспорту, визнання недійсною та скасування реєстрації, зобов'язання усунути перешкоди в розпорядженні та користуванні власністю, приведення будівель до попереднього стану шляхом знесення, визнання недійсним та скасування рішення Одеської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: О.М. Сегеда