Рішення № 3218044, 15.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/21

15.01.09

За позовом Приватного підприємства «Карам»

До 1) Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер» (далі –відповідач-1)

2) Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(далі – відповідач-2)

Про визнання права власності та зобов’язання вчинити дії

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача Духовна О.В. –представник за довіреністю № б/н від 18.11.08.

Від відповідача-1 Костін К.М. –представник за довіреністю № б/н від 03.11.08.

Від відповідача-2 Пузир А.М. –представник за довіреністю № 36912 від 08.10.08.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Карам»до Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер»та Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна»про:

- визнання за Приватним підприємством «Карам»права власності на нежитлову будівлю, загальною площею 51,0 км. м літера «Б», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, 22;

- зобов’язання Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» провести державну реєстрацію права власності Приватного підприємства «Карам»на нежитлову будівлю, загальною площею 51,0 км. м літера «Б», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, 22.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу була передана земельна ділянка в короткострокову оренду для експлуатації нежитлової будівлі в м. Києві по вул. Володимиро-Либідській, 22.

Вказана нежитлова будівля як закінчений об’єкт будівництва була побудована саме позивачем, про що є відповідні акти, технічні умови, технічні звіти.

У листопаді 2008 року до позивача звернувся відповідач1 з вимогою про виселення з нежитлової будівлі літ. «Б», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимиро-Либідській, буд. 22. Позивач зазначає, що своїми діями відповідач-1 не визнає право власності позивача на вказану нежилу будівлю, а тому позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.08. порушено провадження у справі № 30/21 та призначено розгляд справи на 15.01.09. о 15-45.

В судовому засіданні 15.01.09. представник позивача підтримав позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю. Крім того, представник позивача просить суд покласти судові витрати на Приватне підприємство «Карам».

Представники відповідачів в судовому засіданні 15.01.09. подали письмові відзиви на позовну заяву, в якому проти позову заперечують.

Відповідач-1 свої заперечення обґрунтовував тим, що він довгий час використовує частину нежитлової будівлі для власної торгівельної діяльності, здійснював фінансування будівництва вищезазначеної будівлі, здійснює утримання території, що є прилеглою до будівлі, а тому саме відповідачу-1 належить право власності на дану нежитлову будівлю.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог і обґрунтував свою позицію тим, що на даний час відносини, пов’язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 р. №1952-ІV, «Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02. № 7/5. Позивач у встановленому чинним законодавством України порядку не надав в відровідачу-2 відповідні правовстановлюючі документи на вказану нежилу будівлю, саме тому відсутні правові підстави для задоволення вимог заявлених до відповідача-2.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні за згодою представників сторін було оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Ордеру № 97020115 від 27.05.97., Проекту розташування будівлі від 17.08.95. та Розпорядження Московської районної державної адміністрації від 24.12.98. № 1626 позивачем було отримано дозвіл на встановлення та експлуатацію кіоску-автотрейлеру та навісу з послідуючим відновлення благоустрою по вул. Володимиро-Либідській, 22 в м. Києві.

Протягом 2003 –2008 р. р. позивачем були реконструйовані кіоск-автотрейлер та навіс за адресою: м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, буд. 22.

Згідно Розпорядження Московської районної державної адміністрації міста Києва № 92 від 29.01.98. позивачу була надана в тимчасове користування на умовах оренди земельна ділянка для експлуатації вказаної будівлі.

Відповідно до Довідки вих. № 1783 від 21.11.01. на замовлення позивача була здійснена грошова оцінка земельної ділянки за адресою: вул. Володимиро-Либідська, 22 у Московському районі.

Витяг з бази даних Державного земельного кадастру станом на 21.11.05. підтверджує, що земельна ділянка (код ділянки 79:028:003) за адресою: вул. Володимиро-Либідська, 22 проінвентаризована саме за позивачем.

Договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 14.10.04., висновком щодо передачі в оренду земельної ділянки вих. № 03-344/31313 від 03.10.07., висновком щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватись при розробці проекту відведення земельної ділянки вих. № 19-2516 від 27.02.08., Договором оренди земельної ділянки від 28.05.08. передбачається передача земельної ділянки позивачу в оренду по вул. Володимиро-Либідській, 22 в м. Києві терміном на 3 роки.

Вищезгадана нежитлова будівля, як закінчений об’єкт будівництва, була побудована саме позивачем, підтвердженням чого є отриманий Технічний звіт від 30.10.00., технічні умови № 11205 від 21.04.04. на каналізування об’єкта, акт № 678/1 технічного приймання каналізації від 05.07.04.

З матеріалів справи вбачається, що до позивача звертався відповідач-1 з вимогою про виселення з нежитлової будівлі літ. «Б», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, 22, своїми діями відповідач-1 не визнає право власності позивача на вказану нежилу будівлю. Але доводи відповідача-1, на думку суду, що він здійснював фінансування будівництва цієї будівлі, використовував її частину для власної торгівельної діяльності, здійснює утримання території, що є прилеглою до будівлі є недоведеними та необґрунтованими.

На замовлення позивача відповідачем-2 був виготовлений технічний паспорт на новозбудоване нерухоме майно. Згідно даного технічного паспорту площа нежитлової будівлі літ. «Б»складає 51,0 кв. м.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Таким чином, враховуючи те, що спірний об’єкт є нерухомим майном, який збудований позивачем, саме позивач є власником цього майна.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь –які дії, що не суперечать закону.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 182 Цивільного кодексу України, статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.04. № 1952-IV (із наступними змінами і доповненнями) передбачено обов’язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Додатку 1 п. 2.1. «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02. № 7/5 до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкт нерухомого майна віднесені і зокрема рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності (п.10).

Ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи, що обставинами справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві позивачем наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Докази, подані позивачем на обґрунтування своїх вимог, підтверджуються обставинами, на які позивач посилається як на підставу задоволення позову. Відповідач1 доводів, які б спростовували доводи позивача не навів, і належних та допустимих доказів на спростування не подав.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання право власності на нежитлову будівлю літера «Б»загальною площею 51,0 кв. м, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, буд. 22, та зобов’язання зареєструвати право власності на вказану нежитлову будівлю –є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до усного клопотання позивача покладаються на Приватне підприємство «Карам».

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Карам»задовольнити повністю.

2. Визнати за Приватним підприємством «Карам»(03022, м. Київ, вул. Васильківська, 42-а, код ЄДРПОУ 23167335) право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 51,0 км. м літера «Б», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, 22.

3. Зобов’язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об‘єкти нерухомого майна»(м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, код ЄДРПОУ 03359836) провести державну реєстрацію права власності Приватного підприємства «Карам»(03022, м. Київ, вул. Васильківська, 42-а, код ЄДРПОУ 23167335) на нежитлову будівлю, загальною площею 51,0 км. м літера «Б», що розташована за адресою: м. Київ, вул. Володимиро-Либідська, 22.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до вимог ст.84 ГПК України.

Суддя Т.М.Ващенко