Рішення № 3218031, 02.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/18

02.02.09

За позовом Заступника Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Західнобудпостач»

Про стягнення 58153,97 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

Від прокуратури Коряжміна Г.М. (за посв. № 203 від 25.09.2008 р.)

Від позивача Кравченко В.М. (за дов. № 1/02-04-736 від 23.09.2008 р.)

Від відповідача не з'явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом заступник Київського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»до товариства з обмеженою відповідальністю «Західнобудпостач» про стягнення з останнього 38110 грн. заборгованості, 2432,03 грн. пені, 1451,59 грн. інфляційних витрат, трьох відсотки річних в розмірі 304,55 грн. та збитків в сумі 13950 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2008 було порушено провадження у справі № 6/18 та призначено розгляд останньої на 02.02.2009 р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги з розміщення, охорони та належного зберігання вантажних автомобілів на охоронюваній стоянці, медичного огляду водіїв та послуги з охорони та належного зберігання товарно-матеріальних цінностей (запчастин) за адресою: м. Київ, пр-т Науки, 57. Позивач також вважає обґрунтованим стягнення пені, інфляційних витрат, трьох відсотки річних та збитків, завданих внаслідок порушення зобов’язання.

У судове засідання 02.02.2009 р. представники відповідача не з’явились та подали до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке було відхилено як необґрунтоване. Зокрема, участь представника сторони в іншому судовому процесі не розцінюється судом як поважна причина неявки на заздалегідь направлений виклик у судове засідання. Сторона не позбавлена можливості направити до суду будь-якого іншого представника. Жодних доказів на підтвердження обґрунтованості клопотання суду не подано.

У поданому суді відзиві відповідач позовні вимоги відхилив повністю, оскільки сума заборгованості була ним сплачена, завдані збитки необґрунтовані, а подання позовної заяви заступником Київського транспортного прокурора є перевищенням меж повноважень останньої.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд встановив:

22.05.2008 р. між Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»(виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Західнобудпостач»(замовником) було укладено договір про надання послуг № 53 Дпу-2008 (далі – Договір-1).

18.06.2008 р. було укладено додаткову угоду № 1 до Договору 1.

Предметом Договору-1 в редакції додаткової угоди № 1 визначено, що виконавець надає замовнику послуги охоронюваної стоянки щодо розміщення, охорони та належного зберігання вантажних автомобілів, та медичний огляд водіїв, згідно Додатку № 1 та Додатку № 2, які є невід'ємною частиною даного Договору-1.

Згідно з п. 3.2 Договору-1 в редакції додаткової угоди № 1 замовник сплачує вартість наданих послуг на підставі виставлених рахунків-фактур та актів виконаних робіт.

Відповідно до актів надання послуг № 1106 від 31.08.2008 р. на суму 13950,00 грн. за серпень 2008 р., № 1078 від 31.08.2008 р. на суму 660,00 грн. за медичний огляд, № 1222 від 30.09.2008 р. на суму 13500,00 грн. за вересень 2008 р., позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 28100 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.10.2008 р..

02.06.2008 р. між Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»(виконавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Західнобудпостач»(замовником) було укладено договір про надання послуг № 58 Дпу-2008 (далі – Договір-2).

Предметом Договору-2 визначено, що виконавець надає замовнику послуги з охорони та належного зберігання товарно-матеріальних цінностей (запчастин), ремонту та обслуговування автотранспорту.

Згідно з п. 3.4 Договору-2 замовник сплачує вартість наданих послуг на підставі виставлених рахунків-фактур та актів виконаних робіт.

Відповідно до актів надання послуг № 1116 від 31.08.2008 р. на суму 5000,00 грн. та № 1223 від 30.09.2008 р. на суму 5000,00 грн., позивач надав, а відповідач прийняв послуги на суму 10000 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.10.2008 р..

Статтею 902 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 3.5 Договору-1 та 3.6 Договору-2 оплата послуг здійснюються замовником не пізніше 5-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Тобто позивач надав відповідачу згідно з актами наданих послуг до Договору-1 та Договору-2 послуги на суму станом на 05.09.2008 р. вартістю 19610 грн., станом на 05.10.2008 р. - 38110 грн.

Відповідач взяті на себе зобов’язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього на момент звернення з позовом до суду утворилась заборгованість в розмірі 38110 грн.

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач платіжними дорученнями № 26 від 26.12.2008 р. на суму 37450,00 грн., № 25 від 26.12.08 у сумі 660,00 грн. сплатив заборгованість за Договором-1 та Договором-2 в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою (у матеріалах справи).

Оскільки під час розгляду справи в суді відповідачем було погашено борг у вказаному вище розмірі, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 38110 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

У той же час, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до п. 6.7 Договору-1 та Договору-2, у разі порушення замовником строків оплати він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Вірним розрахунком інфляційних є наступний:

19610 грн. боргу х 101,1% (вересень 2008 року) : 100%

38110 грн. боргу х 101,7% (жовтень 2008 року) : 100%

38110 грн. боргу х 101,5% (листопад 2008 року) : 100%

Таким чином, інфляційна складова боргу складає:

215,71 грн. + 647,87 грн. + 571,65 грн. = 1435,23 грн.

Вірним розрахунком трьох процентів річних є наступний:

19610 грн. боргу х 3% (05.09.2008 р. –05.10.2008 р. –за 30 днів):100% х 30 днів: 365 днів = 48,35 грн.

38110 грн. боргу х 3% (05.10.2008 р. –09.12.2008 р. –за 65 днів):100% х 65 днів: 365 днів = 203,60 грн.

Таким чином, три відсотки річних складають:

48,35 грн. + 203,60 грн. = 251,95 грн.

Вірним розрахунком пені є наступний:

19610 грн. боргу х 12% (05.09.2008 р. –05.10.2008 р. –за 30 днів) х 2 : 365 днів х 30 днів = 386,83 грн.

38110 грн. боргу х 12% (05.10.2008 р. –09.12.2008 р. –за 65 днів) х 2 : 365 днів х 65 днів = 1628,81 грн.

Таким чином, пеня складає:

386,83 грн. + 1628,81 грн. = 2015,64 грн.

29.09.2008 р. листом № 29 відповідач повідомив позивача про розірвання Договору-1 та Договору-2 з 01.10.2008 р..

10.10.2008 р. позивач листом № 1/2-04-775 повідомив відповідача, що він заперечує проти розірвання правочину, оскільки п. 6.1 Додаткової угоди 1 до Договору-1 розірвання договору з ініціативи однієї зі Сторін допускається лише при умові письмового попередження іншої сторони за місяць.

Позивач вважає, що діями відповідача йому було завдані збитки, тобто неодержаний прибуток у вигляді місячної вартості послуг за жовтень місяць 2008 року у зв'язку з достроковим розірванням договорів про надання послуг в сумі 13950,00 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з пунктом 1 статті 224 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Статтею 32 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано доказів того, що діями відповідача його було позбавлено можливості надати послуги охоронюваної стоянки та ним понесені збитки, стягнення яких передбачено відповідно до вимог ст. 623 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України. Дана вимога позивача не підлягає задоволенню, оскільки ним не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між розірванням договорів та причиненими збитками.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 1435,23 грн. інфляційних, 251,95 грн. трьох відсотків річних та пені в розмірі 2015,64 грн., що разом становить 3702,82 грн. У стягненні 16,66 грн. інфляційних, 52,60 грн. трьох процентів річних, 416,39 грн. пені та 13950,00 грн. збитків судом відмовлено.

Провадження в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Заперечення відповідача щодо перевищення прокурором повноважень при зверненні з позовом до суду в інтересах позивача, не беруться судом до уваги, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звернувся до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р., прокурор або його заступник подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Таким чином, прокуратура має право визначати наявність інтересів держави в конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню в судовому порядку. Відповідно до п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, товариств. За таких обставин, коли порушені матеріальні інтереси держави та інші інтереси, на прокуратуру, згідно зі ст. 121 Конституції України, покладається представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до статуту Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс», вказане підприємство засноване на державній власності є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, та віднесене до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 1496,32 грн. державного мита та 20,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки основний борг було сплачено після подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 80 ч. 1 п. 1-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Західнобудпостач»(01103, м. Київ, вул. М. Драгомирова, буд. 10/10, кім. 61, рахунок 26004005396 у Київській філії ВАГ СКБ «Дністер», МФО 300722, код 35481997) на користь Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс»(03083, м. Київ, пр-т Науки, 57, рахунок 2600648 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, код 21536845) 1435,23 грн. інфляційних, 251,95 грн. трьох відсотків річних та 2015,64 грн. пені.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Західнобудпостач»(01103, м. Київ, вул. М. Драгомирова, буд. 10/10, кім. 61, рахунок 26004005396 у Київській філії ВАГ СКБ «Дністер», МФО 300722, код 35481997) до Державного бюджету України 418,13 грн. державного мита та 84,84 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження в частині стягнення 38110 грн. припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.А.Ковтун

Рішення підписано 17.02.2009 р.