Рішення № 3218026, 02.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/20

02.02.09

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюїта»

про стягнення 2 161,84 грн.

Суддя Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від позивача Мошенець Д.М. по довіреності № 196-254/КР від 19.01.2009р. Від відповідача Зарубич Ю.В. по довіреності б/н від 19.01.2009р.

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюїта»1 440,00 грн. основного боргу, 627,26 грн. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, 94,58 грн. 3% річних у зв’язку з неналежним виконанням умов договору № 121-1 від 25.11.2003р. на право тимчасового користування місцем для розташування об’єкту зовнішньої реклами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2008р. порушено провадження у справі № 36/20, розгляд справи призначено на 02.02.2009р.

В судовому засіданні 02.02.2009р. представник відповідача надав суду заяву про визнання позову, в якій позовні вимоги визнає повністю. До зазначеної заяви додано копію платіжного доручення № 000003 від 21.01.2009р., яким відповідач перерахував позивачу суму основного боргу в розмірі 1 440,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2009р. зазначив, що основний борг відповідачем сплачений, позовні вимоги в частині стягнення 627,26 грн. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, 94,58 грн. 3% річних підтримав.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сюїта»(далі відповідач) 25.11.2003р. було укладено договір № 121-1 на право тимчасового користування місцем для розміщення об’єкту зовнішньої реклами.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов’язався надати відповідачу у тимчасове користування місце за адресою згідно додатку, який є невід’ємною частиною договору, на підставі погодженої дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами, а відповідач –використовувати надане місце за цільовим призначенням, здійснювати оплату за право користування місцем.

Як вбачається з додатку № 1 до договору № 121-1 від 25.11.2003р., позивач надав відповідачу право тимчасового користування місцем для розміщення об’єкту зовнішньої реклами –кронштейну на стіні будівлі загальною площею 1,05 кв.м., розміщеною за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 1.

В п. 4.3 договору сторони передбачили, що плата за право тимчасового користування місцем сплачується розповсюджувачем реклами (відповідачем) щомісячно, до 20 числа місяця, попереднього за розрахунковим, на розрахунковий рахунок позивача, на підставі рахунка-фактури останнього.

На виконання умов договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідач кошти за право тимчасового користування місцем для розташування об'єкту зовнішньої реклами в сумі 1 440,00 грн. сплатив несвоєчасно, після порушення провадження у справі, що не заперечується сторонами у справі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов договору № 121-1 від 25.11.2003р., здійснив перерахування обумовлених договором платежів в сумі 1 440,00 грн. несвоєчасно, чим порушив свої зобов’язання.

Оскільки відповідач оплатив суму основної заборгованості в сумі 1 440,00 грн. після порушення провадження у справі, провадження у справі в цій частині, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, підлягає припиненню.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 94,58 грн. та витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, в сумі 627,26 грн. відповідає вимогам законодавства, а тому суд приходить до висновку про обгрунтованість зазначених вимог.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюїта»(04080, м. Київ, вул. Дмитрівська, 1, код ЄДРПОУ 31170855) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(01030, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, 12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 94 (дев’яносто чотири) грн. 58 коп. трьох відсотків річних, 627 (шістсот двадцять сім) грн. 26 коп. витрат, пов’язаних з інфляційними процесами, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині провадження у справі припинити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Трофименко Т.Ю.