Рішення № 3217974, 27.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/2

27.01.09

За позовом Державного підприємства «Державний науково - дослідний інститут будівельних конструкцій»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполісстрой»

Про стягнення 31 862,00 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Лихошва В.І. –предст. за довіреністю №255-4181 від 30.12.2008р.

Від відповідача: не з’явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 31862,00грн. заборгованості за невиконання умов Договору № 1744 від 15.01.2008р. та Додаткової угоди № 2 від 18.03.2006р.. а саме: 24600,00грн. –основного боргу, 738,00грн. –інфляційних втрат, 374,00грн. –3% річних, 1722,00грн. –штрафу та 4428,00грн. - пені, а також відшкодування втрат по сплаті державного мита у розмірі 318.62грн. та витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118,00грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2008р. порушено провадження у справі №47/2, розгляд справи призначено на 15.01.2009р.

Представник позивача у судовому засіданні 15.01.2009р. надав заяву про здійснення заміни первісного позивача Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій його правонаступником Державним підприємством „Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій”. Заява позивача обґрунтована тим, що на виконання Наказу №456 від 10.10.2008р. Міністерства регіонального розвитку та будівництва наказом №02-ОД від 05.01.2009р. Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкці змінено найменування Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій на Державне підприємство «Державний науково-дослідного інституту будівельних конструкцій», яке є правонаступником Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, заяву позивача про здійснення заміни первісного позивача Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій його правонаступником Державним підприємством „Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій” - задовольнив.

Ухвалою суду від 15.01.2009р. було здійснено заміну первісного позивача Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій його правонаступником Державним підприємством «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій»та відкладено розгляд справи на 27.01.2009р. в зв’язку з неявкою відповідача.

Позивач у судовому засіданні 27.01.2009р. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов, з урахуванням уточнення позовних вимог, задовольнити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором на створення і передачу науково-технічної продукції № 1744 від 15.01.2008 р. повністю не оплатив вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 24600,00грн.

В судове засідання 27.01.2009р. відповідач свого представника не направив, відзив і витребувані судом документи не надав, про причини неявки представника не повідомив , про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осі та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є: 02140, м.Київ, вул. Л.Руденко, 6-а, відповідно, ухвали суду від 05.12.2008р. та 15.01.2009р. були надіслані за вказаною адресою, проте поштові відправлення були повернуті до суду без вручення.

У відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, розглянувши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

15.01.2008р. між позивачем, в якості виконавця, та відповідачем, в якості замовника, було укладено Договір на створення та передачу науково-технічної продукції № 1744 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач доручає, оплачує витрати і приймає виконану роботу, а позивач бере на себе зобов’язання щодо виконання та здачі (передачі) робіт зі створення науково-технічної продукції за темою: «Розробка проекту надбудови (конструктивна частина) секції №3 в осях «29»- «34»/»В»-«Ж»житлово-офісного комплексу з паркінгом у кварталі, обмеженому вул. Кузьминською та вул. Степана Руданського у Шевченківському районі м.Києва з виконанням перевірочних розрахунків несучих конструкцій будівлі при збільшенні загальної кількості поверхів до 14-ти (з врахуванням технічного поверху)».

Згідно п. 2.3 Договору оплата проводиться поетапно відповідно до календарного плану на підставі актів здавання-приймання робіт.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що відповідач протягом 5 днів з дня одержання акта здавання-приймання робіт та звітних матеріалів, зазначених календарним планом цього Договору, зобов’язаний направити позивачу підписаний акт здавання-приймання продукції і оплатити його протягом 10 днів.

18.03.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №2 до Договору про наступне: «Розрахунок несучого каркасу секції №3 в осях «29»-«34»/»В»-«Ж»з урахуванням ростверку та надбудови»(далі-Додаткова угоди).

Загальна вартість робіт, що підлягають виконанню відповідно до цієї Додаткової угоди складає 24600,00грн. з ПДВ 20%.

Згідно умов Додаткової угоди, після підписання Додаткової угоди відповідач зобов’язаний протягом 10 календарних днів перерахувати на рахунок позивача передплату у розмірі 100% вартості робіт на загальну суму 24600,00грн з ПДВ 20%.

Згідно Акту -1/500 здачі-приймання науково-технічної продукції до Додаткової угоди №2 від 18.03.2008р. «Розрахунок несучого каркасу секції №3 в осях «29»-«34»/»В»-«Ж»з урахуванням ростверку та надбудови»до Договору №1744 від 15.01.2008р. від 20.05.2008р. на суму 25600,00грн., який підписано уповноваженими представниками виконавця (позивача) та замовника (відповідача) та посвідчений печатками сторін (належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом у судовому засіданні), загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт складає 24600,00грн.

Згідно позовної заяви відповідач, в порушення умов Додаткової угоди №2 від 18.03.2008р. до Договору, вартість виконаних позивачем робіт згідно вищевказаного акту в сумі 24600,00грн. не оплатив.

16.09.2008р. позивачем, з метою отримання грошових коштів за виконані, але не оплачені у повному обсязі роботи на суму 24600,00грн. за укладеною Додатковою угодою до Договору, направлено на адресу відповідача претензію №255-2854 від 16.09.2008р. з вимогою сплатити суму заборгованості за виконані роботи у розмірі 24600,00грн.

Згідно позовної заяви на день звернення позивача до суду, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість в сумі 24600,00грн. за виконані позивачем роботи за Додатковою угодою до Договору не сплатив.

Відповідно до ст. 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Статтею 894 п.1 цього ж Кодексу передбачено, що виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, умови Договору та Додаткової угоди до Договору щодо виконання робіт виконав належним чином, що підтверджується відповідним Актом здачі-приймання науково-технічної продукції, який підписано сторонами, а відповідач свого обов’язку щодо повної оплати виконаних позивачем робіт не виконав у строк, передбачений умовами Додаткової угоди до Договору, прострочив виконання договірних зобов’язань, а тому на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 24 600,00грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання 738,00грн. – інфляційних втрат, 374,00грн. –3% річних, 1722,00грн. –штрафу та 4428,00грн. - пені

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.2. Договору за затримку оплати за виконані роботи відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості виконаних робіт за кожний день прострочення.

Відповідно до п.2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивач разом з позовною заявою подав суду довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про включення позивача до ЄДРПОУ, з якої вбачається, що позивач є державним підприємством.

Крім того, згідно п.1.1. Статуту Державне підприємство «Державний науково-дослідний інституту будівельних конструкцій»засновано на державній формі власності.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобовязання по повній оплаті виконаних робіт за Додатковою угодою до Договору в розмірі 24600,00грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно розрахунку сум 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, який викладено позивачем у позові, який судом перевірено, і з яким суд погоджується, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за прострочення виконання зобовязання в сумі 24600,00грн. по повній оплаті виконаних робіт за Додатковою угодою до Договору 738,00грн. –інфляційних втрат, 374,00грн. –3% річних, 1722,00грн. –штрафу та 4428,00грн. –пені.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню 318,62грн. - витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполісстрой»(юр. адреса: 02140, м.Київ, вул.Л.Руденко,6-4, факт. адреса: 03113, м.Київ, вул. Дружківська,10, ЄДРПОУ 32595417) а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій»(03680, м.Київ, вул.І.Клименка, 5/2, ЄДРПОУ 02495431) 24 600 (двадцять чотири тисячі шістсот) грн. –основного боргу, 4428 (чотири тисячі чотириста двадцять вісім) грн.–пені, 1722 (одна тисяча сімсот двадцять дві) грн. –штрафу, 374 (триста сімдесят чотири) грн. –3% річних, 738 (сімсот тридцять вісім) грн. –інфляційних втрат, 318 (триста вісімнадцять) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.Р. Станік