Рішення № 32177866, 03.07.2013, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/869/13

Єдиний унікальний № 742/3179/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., при секретарі Мандрика К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Прилуки справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

позивач у своїй позовній заяві зазначає, що 25.12.2006 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 002-24- 7-251206 від 25.12.2006 року відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 2578,00 гривень , а відповідач зобов"язався повернути кредит та сплатити проценти. Виходячи зі ставки 5% в рік, а також за ведення кредитної справи відповідач сплачує Банку плату в розмірі 2,45% в місяць. В зв"язку з не належним виконанням відповідачем своїх зобов"язань станом на 29.04.2013 року виникла заборгованість в сумі 1412,24 гривень , яку позивач і просить стягнути з відповідача.

В судове засідання представник позивача не з"явився, але в позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності на підставі доданих до позовної заяви матеріалів, позовні вимоги підтримує.

Відповідачка в судове засідання не з"явилась, але надала заяву, в якій вона просить під час розгляду справи застосувати строки позовної давності та розглядати справу без її участі.

Відповідно до ч.2.ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутністю осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав:

25 грудня 2006 року між ТОВ „Комерційний банк „Дельта"( правонаступником якого являється ПАТ „Дельта Банк") та ОСОБА_1. укладено кредитний договір №002-24007-251206 відповідно до якого Банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 2706,90 гривень з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 24 грудня 2007 року (а.с.5-7).

Згідно розрахунку наданого позивачем сума заборгованості за кредитним договором становить: 1412,24 гривень, яка складається з простроченого кредиту - 1221,47 грн., прострочених процентів - 2.78 гривень, заборгованість за комісією - 187,99 гривень (а.с.8-9).

Законом України „Про захист прав споживачів" визначено, що споживчий кредит , це кошти, що надаються кредитодавцем споживачеві на придбання продукції, в свою чергу законом визначено, що продукція, це будь-якій виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

В пункті 1.1 кредитного договору №002-24007-251206 від 25 грудня 2006 року зазначено, що кредит позичальнику надається на придбання майна, отже останній являється споживчим кредитом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Таким чином в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1. отримала кредит в сумі 2706,90 грн., однак не виконала зобов'язань по поверненню кредиту згідно договору і не сплатила відсотки за користування кредитом, в зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 1412,24 гривень.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якою це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до вимог ч.3 та ч.4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 5 статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 1 статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання свого боргу або іншого обов"язку.

Так як у Кредитному договорі договору №002-24007-251206 від 25 грудня 2006 року передбачено, що його виконання здійснюється до 24 грудня 2007 року, то початком перебігу строку позовної давності є 10.04.2010 року. Але оскільки відповідно до наданих розрахунків вбачається, що відповідачкою здійснено останній платіж 29.09.2009 року , що є фактичним визнанням нею заборгованості то строк позовної давності є перерваним і тому строк позовної давності слід рахувати з 29.09.2009 року.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що в підпунктом 7 пункту 13 статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів" визначено, що кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Пунктом 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз"яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставне майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку.

Таким чином, строк позовної давності щодо вимог про стягнення боргу сплив, 29.09.2012 року. Позовна заява була подана 21 червня 2013 року .

На підставі вище викладеного, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог, слід відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 256-258,261,267,526,530,610,629,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - відмовити , в зв"язку зі спливом строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В.Коваленко