Рішення № 32173027, 27.06.2013, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Номер провадження 2/742/669/13

Єдиний унікальний № 742/2421/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

27 червня 2013 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Циганка М.О.,

при секретарі Чміль С.І.,

за участю сторін, третьої особи та їх представників адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до професійно - технічного училища № 1 м. Прилуки, третя особа без самостійних вимог на предмет спору директор професійно - технічного училища № 1 м. Прилуки Коростій В.П. про визнання незаконними наказів про оголошення догани та про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заподіяної моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ПТУ № 1 м. Прилуки, третя особа без самостійних вимог на предмет спору директор ПТУ № 1 м. Прилуки Коростій В.П. про визнання незаконними наказів про оголошення догани та про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заподіяної моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 08 лютого 2013 року, залишеним без змін згідно ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 21 березня 2013 року позивача було поновлено на роботі на посаді старшого майстра Прилуцького професійно-технічного училища № 1 з 04 грудня 2012 року.

Діючи упереджено, керівник училища необґрунтовано 18 лютого 2013 року видав наказ про оголошення ОСОБА_3 догани. Пунктом 22 ст. 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності. Конституція України не допускає визначення іншими нормативними актами крім законів, діянь, які є дисциплінарними порушеннями та відповідальності за їх вчинення. Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни та водночас вина як одна із ознак порушення трудової дисципліни є цілком необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Накладене дисциплінарне стягнення позивач вважає безпідставним і незаконним, оскільки порушення трудової дисципліни він не допускав. Будь-яких порушень трудової дисципліни з його боку, як він вважає, не було, а оголошення догани не має законного підґрунтя і є наслідком неприязних стосунків, що склалися між ним та керівництвом училища. За період виконання своєї роботи на посаді його поведінка не суперечила вимогам його посадової інструкції та саме із цих підстав вважає, що накладення на нього дисциплінарного стягнення є незаконним. Він не погоджується із Наказом про оголошення йому догани від 18 лютого 2013 року, оскільки з його боку не було дисциплінарного проступку. В Наказі № 17 від 18 лютого 2013 року не наведено конкретного складу дисциплінарного проступку, за який його притягнуто до відповідальності та не зазначено місце, час та обставини вчинення дисциплінарного проступку. Даний Наказ було доведено до відома працівників, які, як і він не проінформовані про підстави оголошення догани.

Наказом № 15 від 11 лютого 2013 року позивача було попереджено про наступне звільнення з посади у зв'язку із скороченням штату працівників. Профком згоди на звільнення не дав. У п.19 ПП ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992р. зазначається, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП (звільнення працівників за скороченням чисельності чи штату працівників), суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема,ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Якщо хоча б одна із цих умов не була дотримана при звільненні працівника, то це є підставою для скасування наказу про звільнення працівника та поновлення на роботі з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Отже, діючи упереджено директор училища маючи можливість, не перевів позивача на іншу роботу, чим порушив вимоги ч.2 ст.40, ст.49-2 КЗпП України, а відповідно не дотримався положень ч.1 ст.141 КЗпП України де зазначено, що керівник або уповноважений ним орган повинен неухильно додержуватись законодавства про працю. Вважаючи, що дії відповідача є упередженими та спрямованими на переслідування працівника, який поновився на роботі після незаконного звільнення, а також посилаючись на порушення відповідачем трудового законодавства, позивач просить суд:

визнати Наказ № 17 від 18 лютого 2013 року, виданий Прилуцьким професійно-технічним училищем № 1 м. Прилуки про покарання винних та оголошення ОСОБА_3 догани незаконним;

визнати незаконним Наказ ПТУ № 1 м. Прилуки № 7-к від 15.04.2013 року про звільнення ОСОБА_3 з займаної посади старшого майстра професійно - технічного училища № 1 м. Прилуки ;

поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді старшого майстра ПТУ № 1 м. Прилуки,стягнути з ПТУ № 1 м. Прилуки в його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по дату поновлення на роботі судом, та 2000 грн. моральної шкоди, заподіяної йому в результаті моральних страждань, пов'язаних з незаконним притягненням до дисциплінарної відповідальності та із незаконним звільненням з роботи .

У судовому засіданні позивач та його представник адвокат ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити .

Представник відповідача директор професійно - технічного училища № 1 м. Прилуки Коростій В.П., який також бере участь в справі як третя особа без самостійних вимог на предмет спору, та представник відповідача і третьої особи без самостійних вимог на предмет спору директора професійно - технічного училища № 1 м. Прилуки Коростія В.П. адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позовних вимог не визнали в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені та надані суду в письмових запереченнях (а.с. 39-43), та пояснили, що позовні вимоги є безпідставними, вважають їх такими, що не грунтуються на вимогах Закону, дисциплінарне стягнення було застосовано до позивача за порушення трудової дисципліни, яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого останнім проступку, і застосоване таке відповідно до ст.ст.147-149 КЗпП України, а звільнення позивача за скороченням штату працівників, було здійснено відповідно до норм КЗпП .

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав :

Статті 147-1, 148, 149 КЗпП України визначають правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при його застосуванні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Судом встановлено, що в наказі №17 від 18.02.2013 року «Про покарання винних» не наведено конкретного складу дисциплінарного проступку, за який позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та не зазначено який, де, коли, за яких обставин було вчинено дисциплінарний проступок. В зв'язку з тим, що не вказаний час вчинення дисциплінарних проступків неможливо встановити чи дотримано відповідачем вимог ст. 148 КЗпП України щодо строків застосування дисциплінарного стягнення. У даному наказі не вказано, в чому конкретно проявилось порушення та в чому полягає вина працівника. Наказ носить неконкретний та декларативний характер. З тексту наказу вбачається, що за порушення внутрішнього трудового розпорядку старшому майстру ОСОБА_3 оголошено догану. (а.с. 9) На вимогу сторони позивача надати правила внутрішнього трудового розпорядку відповідач не надав такого документу. В процесі судового розгляду справи позиція відповідача, щодо підстав оголошення догани змінювалась (на відсутність на робочому місці). Проте з наданих пояснень в судовому засідані учасниками процесу було встановлено, що керівник оголосив догану, за те, що позивач 14.02.2013 року перебував в клубі виправної колонії, де проводилось відкрите заняття з вихованцями ПТУ, яке розташоване на території колонії . Водночас судом встановлено, що відповідно до п.3.1. Посадової інструкції старшого майстра (а.с.46-47) позивач мав право бути присутнім на будь-яких заняттях, які проводяться з вихованцями училища, а відповідно до плану роботи ПТУ на 2012-2013 навчальний рік пункт 5 розділу 5 визначено, що педпрацівники постійно приймають участь у загальних виховних заходах установи (а.с.104). Тому такі доводи відповідача не можуть бути підставою накладення дисциплінарного стягнення за виконання позивачем своєї роботи в ПТУ.

Виходячи з норм статей 147, 149 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне стягнення догана або звільнення, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Проаналізувавши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд вважає, що обставини, які на переконання відповідача були підставою для застосування дисциплінарного стягнення відносно позивача, не є проступком та порушенням трудової дисципліни, і оскільки позивач в даних правовідносинах діяв в межах правового поля, то за відсутності в діях позивача порушення трудової дисципліни (проступку і заподіяної шкоди) наказ №17 від 18.02.2013 року є незаконним і підлягає скасуванню.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 прийнятий на посаду заступника директора з навчально-виробничої роботи Професійно-технічного училища №1 м. Прилуки згідно наказу № 25 від 06.06.2006 року (а.с.37).

31.12.2008 року наказом № 70 від 31.12.2008 року переведений на посаду старшого майстра в зв'язку зі скороченням посади заступника директора (а.с.37).

11 лютого 2013 року директором ПТУ № 1 видано наказ № 15 відповідно до якого скорочено посаду старшого майстра з 15.04.2013 року та попереджено ОСОБА_3 про його наступне звільнення у зв'язку із скороченням штату працівників. Крім того в наказі зазначено , що на день попередження працівника в штатному розписі ПТУ № 1 вакантних посад немає, пунктом 4 даного наказу бухгалтера ОСОБА_5 зобов'язано розробити новий штатний розпис станом на 16.04.2013 року. Але як було встановлено в судовому засіданні з усних пояснень Коростія В.П. даний наказ виконано так і не було, новий штатний розпис станом на 16.04.2013 рік розроблено так і не було. ( а.с.10).

Матеріали ж справи містять затверджений штатний розпис ПТУ №1 станом на 01.01.2013 рік (а.с. 109) та затверджені зміни до штатного розпису станом на 01.01.2013 р. затвердженого начальником управління освіти і науки облдержадміністрації 22.02.2013 р., де передбачено штатну одиницю старшого майстра з посадовим окладом 1943 грн. 10 коп. (а.с.106). З усних пояснень відповідача інших змін до штатного розпису за вказівкою області не проводилося та будь-яких інших документів про внесення змін до штатного розпису не оформлялося .

Згідно витягу з протоколу засідання комітету первинної профспілкової організації Персоналу Прилуцької виховної колонії Управління Державної пенітенціарної служи України в Чернігівській області вбачається, що профспілкова організація не надала згоди на звільнення ОСОБА_3 ( а.с.11).

Наказом № 7-к від 15.04.2013 року ОСОБА_3 звільнено з посади старшого майстра Прилуцького професійно-технічного училища № 1 , відповідно до ч.1 ст.40 КЗпП України ( за скороченням штату) з 15.04.2013 року ( а.с.12).

Окрім наведеного відповідачем було порушено процедуру звільнення, а саме не дотримано ч.2 ст.40 КЗпП України.

Матеріали справи містять наказ №20 від 28 лютого 2013 року про призначення на посаду викладача ОСОБА_6 (а.с.110), в той час коли відмови від позивача про переведення на іншу роботу керівником отримано не було.

Отримаши згоду на пропозицію про переведення на іншу роботу від позивача (а.с.26), який в подальшому був відсутній на роботі у зв'язку з лікарняним (а.с.27) відповідач під час лікарняного призначив на посаду викладача іншу особу - ОСОБА_6 (а.с.110), а Наказом №7-к від 15 квітня 2013 року маючи згоду позивача на працевлаштування - звільнив з займаної посади відповідно до ч.1 ст.40 КЗпП України в той час коли дана посада скорочена так і не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»встановлено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Статтею 43 КЗпП передбачено, що розірвання трудового договору на підставах передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організа ції), 2-5, 7 ст. 40 і пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП, може бути проведене лише за згодою виборчого органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або повноваженого ним органу про розірвання договору з працівником. Рішення виборчого органу первинної профспілко вої організації про відмову в наданні згоди на розірвання договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборчого органу первинної профспілкової організації.

Згідно зі ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії» від 15 вересня 1999 р. № 1045-ХІУ рішення профспілки про надання згоди на розірван ня трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрун тування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Із роз'яснень, викладених у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. вбачається, що розірвання трудового договору з ініціа тиви власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 431 КЗпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Суд не погоджується з доводами сторони відповідача викладених в письмових запереченнях на позов та даними останніми в судовому засіданні, оскільки останні не ґрунтуються на вимогах КЗпП України та спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Виходячи, з вище викладеного суд вважає, що наказ № 7-к від 15.04.2013 року, який передбачає звільнення ОСОБА_3 без дотримання вимог, ст. ст.40, 49-2 КЗпП України, має бути визнаний незаконним. Враховуючи незаконність звільнення, позивач підлягає поновленню на роботі з 15.04.2013 року на посаді старшого майстра ПТУ № 1 .

Відповідно до довідки № 159 від 31.05.2013 року середньоденна заробітна плата позивача складала 142 грн.32 коп. ( а.с.105), а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6973 гривні 68 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу . При цьому суд враховує, що в квітні 2013 року у позивача повинно було бути - 12 робочих днів, в травні 2013 року -19, в червні-18, що загалом становить 49 робочих днів ( 142,32 грн. Х 49 дн.) .

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2000 грн. моральної шкоди, заподіяної йому внаслідок незаконного звільнення, та притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а саме головне позбавлення заробітку, в той час коли на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей та хвора матір похилого віку, позивач не мав можливості купувати своїй сім'ї найнеобхідніші речі, продукти харчування та одяг, крім того поніс душевні страждання від несправедливості та підриву його ділової репутації. Відповідно до ст. ст.237-1КЗпП України та керуючись роз'ясненнями Постанови ПВС України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 п.13, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер та обсяг душевних страждань яких зазнав позивач внаслідок його незаконного звільнення та підриву ділової репутації, і вважає необхідним задовольнити позов в частині стягнення з відповідача моральної шкоди частково, а саме стягнути в користь позивача 500 грн. моральної шкоди, в іншій частині позову щодо стягнення моральної шкоди - відмовити .

На підставі ст.ст.134,135-1,147-150, 237-1 Кодексу Законів про працю України, керуючись ст.ст.10,11,60, 88, 208, 209, 212 - 215, 294,367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до професійно - технічного училища № 1 м. Прилуки, третя особа без самостійних вимог на предмет спору директор професійно - технічного училища № 1 м. Прилуки Коростій В.П. про визнання незаконними наказів про оголошення догани та про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та заподіяної моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним Наказ директора професійно - технічного училища № 1 м. Прилуки № 17 від 18.02.2013 року Про покарання винних та оголошення догани відносно ОСОБА_3 .

Визнати незаконним Наказ директора професійно - технічного училища № 1 м. Прилуки № 7-к від 15.04.2013 року про звільнення ОСОБА_3 з займаної посади старшого майстра професійно - технічного училища № 1 м. Прилуки.

Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді старшого майстра професійно - технічного училища № 1 м. Прилуки, та допустити негайне виконання рішення суду в цій частині.

Стягнути з професійно - технічного училища № 1 м. Прилуки в користь ОСОБА_3 6973 грн. 68 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в частині стягнення середнього заробітку за місяць допустити рішення до негайного виконання .

Стягнути з професійно - технічного училища № 1 м. Прилуки в користь ОСОБА_3 500 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди .

У решті позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з професійно - технічного училища № 1 м. Прилуки в дохід держави 229 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Суддя підпис.

З оригіналом згідно.

Суддя: М.Циганко

Рішення станом на 04 липня 2013 року не набрало законної сили.

Суддя: М.Циганко