Постанова № 32176215, 29.05.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29 травня 2013 року (12 год. 50 хв.) Справа № 808/3542/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів

головуючого судді Киселя Р.В.,

суддів - Конишевої О.В.,

Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання - Столяренко О.М.,

за участю представників:

позивача - Зайцева О.М.,

відповідача 1 - Макарова В.С.,

відповідача 2 - Волощук О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» до Міністерства доходів і зборів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, визнання нечинним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

02.04.2013 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» (далі - позивач) до Державної податкової служби України (далі - відповідач 1), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач 2), в якому позивач просить: визнати протиправними дії відповідача 1 стосовно складання та надання відповідачу 2 подання про порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» по розрахунках з компанією ВАТ «Балтійський завод» в сумі 2656,4 тис. рос. руб.; наказ відповідача 2 від 28.09.2012 №1072 в частині застосування до позивача спеціальних санкцій - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - визнати нечинним та скасувати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що його неправомірно позбавлено можливості вільно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, винесені відповідачем 1 та відповідачем 2 акти у вигляді подання відповідача 1 та наказу відповідача 2 є необґрунтованими, неправомірними та протиправно обмежують права позивача як суб'єкта господарювання на здійснення підприємницької діяльності у порядку визначеному Господарським Кодексом України та спеціальними нормами законів, зокрема Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-XII (далі - Закон №959-XII). Вважає, що відповідачі неправомірно застосували до позивача спеціальну санкцію - режим індивідуального ліцензування - шляхом надання та приведення в дію оспорюваного наказу відповідача 2 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України», пунктом 57 Додатку до якого позивача включено до переліку порушників.

Ухвалою судді від 04.04.2013 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 18.04.2013 у складі колегії суддів.

У судове засідання 18.04.2013 представники сторін не прибули.

11.04.2013 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання.

Ухвалою від 18.04.2013 за клопотанням відповідача 2 провадження у справі було зупинене до 21.05.2013.

20.05.2013 від представника відповідача 1 надійшло клопотання про процесуальну заміну ДПС України її правонаступником - Міністерством доходів і зборів України.

Ухвалою від 21.05.2013 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 21.05.2013.

У судовому засіданні 21.05.2013 судом було задоволено клопотання відповідача 1 про здійснення процесуальної заміни, здійснено процесуальну заміну ДПС України її правонаступником - Міністерством доходів і зборів України.

21.05.2013 за клопотанням відповідача 2 судове засідання було відкладене до 29.05.2013.

У судовому засіданні 29.05.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що позивачем використані всі можливості законні заходи повернення валютної виручки від ВАТ «Балтійський завод», і тому вважає, що не можна вважати, що позивачем були допущені будь-які порушення Закону №959-XII та Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР), оскільки позивачем вживались різноманітні заходи, спрямовані на повернення валютної виручки на територію України (претензійна робота, направлення позову та стягнення заборгованості через судові інстанції Росії у місцевих та апеляційних судах, отримання виконавчого листа та направлення його на виконання у Службу судових приставів м. Санкт-Петербурга, приймання участі у новому процесі санації ВАТ «Балтійський завод», шляхом подання заяви кредитора та участі у процедурі «нагляду», а потім - «банкрутства»). Крім того, зазначив, що на думку позивача відповідачем 2 було порушено вимоги ст. 250 ГК України, оскільки перевищено строк, протягом якого можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції, а відповідач 1 не зафіксував у висновках акту перевірки позивача порушення позивачем вимог Закону №959-XII та Закону №185/94-ВР. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечив в повному обсязі, з підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначивши, що позивачем було порушено ст. 1 Закону №185/94-ВР, яке встановлено Актом перевірки позивача від 05.12.2011 №2989/23/00217857 (далі - Акт перевірки). Відповідачем 1, у зв'язку із виявленням зазначеного порушення, було сформовано та направлено відповідачу 2 Подання про застосування спеціальних санкцій, згідно із ст. 37 Закону №959-XII. Посилання позивача на те, що у акті перевірки не зафіксовано факт порушення позивачем вимог Законів №959-XII та №185/94-ВР спростовується актом перевірки. Зазначив, що дії відповідача 1 щодо складання та надання відповідачу 2 подання про застосування спеціальних санкцій до позивача є законними та обґрунтованими, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача 2 проти задоволення позову заперечив в повному обсязі, з підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначивши, що у зв'язку із надходженням до відповідача 2 подання відповідача 1 щодо застосування до позивача спеціальних санкцій - індивідуального режиму зовнішньоекономічної діяльності, яке за формою та змістом відповідало вимогам законодавства у відповідача 2 не було підстав для незастосування до позивача зазначеної спеціальної санкції на виконання вимог ст. 37 Закону №959-XII. Крім того, до відповідача 2 також надійшла інформація з банків, які обслуговують позивача, з якої вбачається порушення позивачем вимог ст. 1 Закону №185/94-ВР. Оскільки позивачем не було здійснено виключних практичних заходів, що гарантують виконання вимог ст. 1 Закону №185/94-ВР і не надано до відповідача 2 доказів погашення заборгованості або неможливості її погашення, то у відповідача 2 були відсутні підстави щодо скасування спеціальної санкції, яка застосовано до позивача. Дія зазначеного наказу, в частині застосування до позивача спеціальних санкцій, неодноразово призупинялась у зв'язку із зверненнями позивача, проте підстав для скасування таких санкцій на теперішній час немає - валютні кошти в Україну не надійшли. Таким чином, відповідач 2 видав наказ від 28.09.2012 №1072 правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством України, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 29.05.2013 проголошено вступну та резолютивні частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від 14.10.2011 №1592, від 25.10.2011 №2134, від 14.10.2011 №1594, від 14.10.2011 №1593, від 14.10.2011 №1595, від 14.10.2011 №1597, від 14.10.2011 №1596, наказу від 04.10.2011 №2993 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання в період з 14.10.2011 по 28.11.2011 Мелітопольською ОДПІ Запорізької області була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011, за наслідками якої 05.12.2011 був складений Акт перевірки.

За результатами зазначеної перевірки встановлено порушення позивачем, серед іншого, ст. 1 Закону №185/94-ВР, що полягає в ненадходженні у термін 180 календарних днів з дати оформлення вивізної ВМД, на валютні рахунки позивача коштів у розмірі 2656401,66 руб. РФ по контракту від 25.05.2010 №25/44, укладеному з ВАТ «Балтійський завод».

В обґрунтування зазначеного порушення Мелітопольська ОДПІ Запорізької області посилається на те, що станом на 30.06.2011 по бухгалтерському обліку рахується дебіторська заборгованість по рахунку 36.2 «Розрахунки з іноземними покупцями» по резиденту ВАТ «Балтійський завод», по контракту №25/44 від 25.05.2010 понад 180 днів у розмірі 2656401,66 руб. РФ.

Враховуючи виявлене порушення з боку позивача ст. 1 Закону №185/94-ВР, яке встановлено Актом перевірки, відповідачем 1 було сформовано та направлено до відповідача 2 подання від 01.08.2012 №10924/5/22-3316 про застосування спеціальних санкцій, згідно із ст. 37 Закону №959-XII.

Наказом від 28.09.2012 №1072 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України» відповідач 2 застосував до позивача спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування.

Вважаючи дії відповідача 1 щодо складання та надання відповідачу 2 подання, а також наказ відповідача 2 від 28.09.2012 №1072, в частині застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування - неправомірними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону №185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Судом встановлено, що позивачем 25.05.2010 було укладено контракт з ПАТ «Балтійський завод» №25/44 за яким позивач відвантажив товар на користь нерезидента ПАТ «Балтійський завод» на загальну суму 9709971,18 руб. РФ згідно з ВМД №111010000/2010/001820 від 17.09.2010, граничний термін надходження валютної виручки - 16.03.2011. Оплата за відвантажену продукцію надійшла на валютний рахунок позивача згідно валютного меморіального ордеру від 07.09.2010 №550/703-27 на суму 7053569,52 руб. РФ.

По рахунку позивача 36.2 «Розрахунки з іноземними покупцями» рахується дебіторська заборгованість по резиденту ПАТ «Балтійський завод», по контракту №25/44 від 25.05.2010 понад 180 днів у розмірі 2656401,66 руб. РФ. Зазначений факт підтверджується Актом перевірки, щоквартальним декларуванням позивачем суми простроченої дебіторської заборгованості, а також листами ПАТ «Індустріалбанк» від 22.11.2012 №247, від 19.12.2012 №262 та від 18.03.2013 №30.

Факт невиконання вимог ст. 1 Закону №185/94-ВР позивачем визнається та не заперечується.

Згідно ст. 4 Закону №185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Суд зазначає, що порушення позивачем ст.1 Закону №185/94-ВР не зазначено в висновках Акту перевірки, оскільки позивачем були вжиті заходи щодо примусового стягнення з ПАТ «Балтійський завод» суми недоїмки та до позивача не було застосовано пеню, згідно ст.4 Закону №185/94-ВР, за порушення строків надходження валютної виручки.

Також, вищезазначена норма чітко встановлює, що зупинення перебігу строків застосовується виключно щодо підстав нарахування та обставин звільнення від нарахування пені за їх порушення.

Відповідно до п. 2.1, 2.2, 2.3 Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженого Наказом Міністерства економіки України від 09.11.2006 №340/672 (далі - Порядок №340/672) державною податковою адміністрацією на підставі відповідних матеріалів, які свідчать про порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов'язаних із ним законів України, готуються подання до Мінекономіки про застосування спеціальних санкцій.

Подання про застосування спеціальних санкцій мають містити:

найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження (місце проживання), ідентифікаційний код за ЄДРПОУ (ідентифікаційний номер згідно з ДРФО) та банківські реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), найменування та повні реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство;

прізвище, ім'я та по батькові керівника або іншої уповноваженої особи (якщо це передбачено внутрішніми документами підприємства), які підписали договір (контракт), при виконанні якого було здійснене порушення;

відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України та дати виявлення порушення, реквізитів контракту, при виконанні якого було здійснене порушення, або інших обставин здійснення порушення;

вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати;

іншу доцільну інформацію.

Вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, визначається Державною податковою адміністрацією в залежності від змісту правопорушення згідно з вимогами статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

На виконання вимог зазначеного Порядку відповідачем 1, на підставі виявленого порушення ст. 1 Закону №185/94-ВР, було сформовано та направлено до відповідача 2 подання від 01.08.2012 №10924/5/22-3316 про застосування спеціальних санкцій.

Відповідно до ст. 37 Закону №959-XII за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Застосуванню спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарювання може передувати офіційне попередження центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб'єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.

Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.

Для подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики на підставі інформації ініціатора застосування даної санкції звертається з позовною заявою до суду.

При прийнятті рішення щодо подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суд зазначає термін, на який подовжено дію цієї санкції.

Якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).

У разі виникнення форс-мажорних обставин, подання позову до суду країни розташування контрагента чи Міжнародного комерційного арбітражного суду, Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про визнання або стягнення з іноземного суб'єкта господарської діяльності боргу, пов'язаного з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору (контракту), а також у разі вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства дію санкцій центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики може бути тимчасово зупинено. Після закінчення строку зупинення санкції дія її поновлюється без додаткового рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Клопотання повинно містити такі документи:

лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України;

оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.

Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.

З метою уточнення інформації центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики може звертатися до державних органів, що здійснюють контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності, валютний контроль, та агентів валютного контролю із запитами про одержання додаткових матеріалів (інформації) щодо діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які звернулися до нього з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкції.

Відповідальність за недостовірність інформації, зазначеної в поданнях, щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій, на підставі яких приймаються відповідні рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, несе ініціатор подання у порядку, передбаченому законом.

Відповідальність за недостовірність відомостей, поданих до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, несуть суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.

Застосування санкцій, зазначених у цій статті, може бути оскаржено в суді. Представництво інтересів держави при розгляді таких судових спорів забезпечується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики та державними органами, які внесли подання про застосування санкцій. Оскарження застосування санкцій у судовому порядку до винесення судом відповідного рішення не зупиняє їх дію.

Суд зазначає, що сформоване відповідачем 1 подання за формою та змістом відповідало вимогам визначеним ст. 37 Закону №959-XII, факт наявності порушення вимог ст. 1 Закону №185/94-ВР позивачем не заперечується, а тому відповідачем 1 було правомірно складено та надіслано відповідачу 1 відповідне подання.

Також відповідачем 2 було правомірно (на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством України) прийнято оскаржуваний наказ, оскільки факт наявності порушення вимог ст. 1 Закону №185/94-ВР (ненадходження більш ніж 180 днів на територію України валютної виручки) позивачем не заперечується.

Суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Тобто ця норма містить виключення з загального правила застосування адміністративно-господарських санкцій. Зокрема, таке виключенням із загального правила передбачене ч. 3 ст. 37 Закону №959-XII, відповідно до якої санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства. Отже, посилання позивача на порушення відповідачем 2 вимог ст. 250 ГК України є безпідставним.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до відповідача 2 були направлені клопотання від 19.10.2012 №431/оп та від 12.12.2012 №542/02, відповідно до змісту яких, позивач просив скасувати або тимчасово зупинити застосовану до нього спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності. У зв'язку з тим, що до клопотання не було додано матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України, що передбачені ст. 37 Закону №959-XII, у відповідача 2 були відсутні підстави для задоволення клопотання позивача.

Відповідач 2 направляв до позивача листи від 23.11.2012 №4122-12/44438-12, від 19.12.2012 №4122-12/47712-12, якими повідомляв позивача про необхідність, для вирішення питання щодо тимчасового зупинення дії спеціальної санкції, надати, визначені цими листами, документи.

Наказом відповідача 2 від 11.03.2013 №29 «Про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, застосованої до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України», у зв'язку із поданням позивачем матеріалів, що були визначені листами відповідача 2, було тимчасово зупинено дію спеціальної санкції до 15.04.2013.

Позивачем 14.03.2013 до відповідача було подано клопотання №181/юр, яким позивач, у зв'язку з проведенням процедури банкрутства ПАТ «Балтійський завод» та на підставі звіту виконуючого обов'язки конкурсного керуючого ПАТ «Балтійський завод», просив повторно тимчасово зупинено дію спеціальної санкції, що була застосовано до нього.

Відповідач 2 направив позивачу лист від 25.03.2013 в якому зазначив, що для прийняття рішення позивачу необхідно надати звіт виконуючого обов'язки конкурсного керуючого ВАТ «Балтійський завод», а також довідку обслуговуючих банків про відсутність порушень законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями, проте позивач зазначені документи не надав.

Відповідно до п. 2.4 Порядку №340/672 у разі, якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності усунуто порушення законодавства України або застосовано практичні заходи, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов'язаних з ним законів України, або надано достатні докази неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання зазначеного закону, Державною податковою адміністрацією може готуватися подання про скасування (зміну виду, тимчасового зупинення дії) спеціальних санкцій.

Додатковими доказами цього можуть бути дії щодо неможливості виконання рішення суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України на території іноземної держави про стягнення з нерезидента заборгованості в зв'язку з:

ліквідацією нерезидента, яка підтверджена копією документа вповноваженого органу країни розташування сторони договору, легалізованою в установленому порядку;

банкрутством нерезидента та/або відсутністю коштів на рахунках або майна та доходів нерезидента, які можуть бути стягнені в установленому законодавством порядку;

неможливістю встановити місцезнаходження нерезидента (розшук), про що свідчить довідка компетентних органів країни нерезидента, засвідчена в установленому порядку;

витратами на виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості нерезидента, у тому числі на оплату юридичних послуг, що значно перевищують саму суму боргу та інші дії, підтверджені документально.

Суд зазначає, що позивачем до клопотань, які направлялись на адресу відповідача 2 не було додано жодних доказів неможливості застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону №185/94-ВР. Факт звернення до Арбітражного суду м. Санкт-Петербурга та порушення виконавчого провадження не є підставою для скасування спеціальної санкції.

Крім того, Арбітражним судом м. Санкт-Петербурга при проведенні процедури банкрутства встановлено наявність коштів на рахунках, майно та доходи ПАТ «Балтійський завод», за рахунок яких будуть задоволені вимоги позивача та повернуті на територію України. Також, постановою державної виконавчої служби РФ від 14.01.2012 відкрито виконавче провадження щодо ПАТ «Балтійський завод».

Позивач у своєму позові не порушує питання про визнання дій чи бездіяльності відповідача 2 щодо неприйняття рішення про скасування спеціальних санкцій стосовно позивача та не порушує питання про зобов'язання відповідача 2 вчинити певні дії щодо скасування цих санкцій. Відтак, в силу приписів ст. 11 КАС України у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача 2 скасувати відповідні спеціальні санкції.

Доказів погашення заборгованості або неможливості її погашення позивачем суду не надано, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного наказу в частині застосування до позивача спеціальної санкції.

Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача, а відтак, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» до Міністерства доходів і зборів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, визнання нечинним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Р.В. Кисіль

Суддя О.В. Конишева

Суддя Л.Я. Максименко