Ухвала суду № 32174155, 04.07.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6355/13 Головуючий в першій інстанції - Маймур Ф.Ф.

Категорія - 27 Доповідач - Котушенко С.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Котушенко С.П.

суддів Петренко І.О., Романюк М.М.

при секретарі Савчук Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 березня 2013 року за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позивач вказував на те, що 19 вересня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 662/ФКВ-07, за умовами якого відповідач отримав кредит на придбання автомобіля у розмірі 17 318 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,7 % на рік з кінцевим терміном повернення до 18 вересня 2014 року.

На підставі укладеного 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України договору про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк», останній набув права вимоги за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за цим кредитним договором, унаслідок чого виникла заборгованість станом на 21 березня 2012 року за кредитом у розмірі 120 529,10 грн. та за відсотками - 43 582,13 грн., а всього 164 111,23 грн., позивач просив стягнути її з відповідача на свою користь.

У липні 2012 року позивач звернувся до суду з іншим позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, вказуючи на те, що 19 вересня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено ще один кредитний договір №663/ФК-07, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 17 318 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,7 % на рік з кінцевим терміном повернення до 18 вересня 2014 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за цим договором виникла заборгованість станом на 25 травня 2012 року за кредитом у розмірі 3 006 грн. та за відсотками - 504,91 грн. а всього 3 510,91 грн., позивач також просив стягнути її з відповідача на свою користь.

Ухвалою від 14 серпня 2012 року суд об'єднав обидва позови в одне провадження.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 березня 2013 року (з урахуванням ухвали від 25 квітня 2013 року про виправлення описки) позови задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права і неправильне застосування норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення та про ухвалення нового.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ст.ст.526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства і припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 19 вересня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 662/ФКВ-07, за умовами якого відповідач отримав кредит на придбання автомобіля у розмірі 17 318 доларів США з кінцевим строком повернення до 18 вересня 2014 року. Процентна ставка за користування кредитом 12,7 % річних.

В той же день між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено ще один кредитний договір №663/ФК-07, за умовами якого банк надав відповідачеві відкличну відновлювану кредитну лінію на 84 місяці, та в її межах кредитні кошти у розмірі 4 198,08 грн. з кінцевим строком повернення до 18 вересня 2014 року. Процентна ставка за користування кредитом 18,56% річних.

Взяті на себе зобов'язання з погашення кредитів відповідач виконував неналежним чином, має заборгованість: за договором №662/ФКВ-07 станом на 21 березня 2012 року, що виникла з непогашеної суми кредиту у розмірі 120 529,10 грн. та за відсотками - 43 582,13 грн., а всього 164 111,23 грн.; за договором №663/ФК-07 станом на 25 травня 2012 року, що виникла з непогашеної суми кредиту у розмірі 3 006 грн. та за відсотками - 504,91 грн. а всього 3 510,91 грн., а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення вказаних сум боргу.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про вихід суду за межі заявлених позовних вимог при стягненні боргу за договором №663/ФК-07, оскільки з матеріалів справи вбачається наявність позову банку про стягнення з ОСОБА_2 боргу за вказаним договором (а.с.50-53), який 14 серпня 2012 року був об'єднаний з позовом про стягнення боргу за договором №662/ФКВ-07 (а.с.47) і розглянутий судом, про що свідчать журнали судового засідання та інформація з носія, на який здійснювався технічний запис судового засідання.

Посилання апеляційної скарги на те, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей та на відсутність доказів, які підтверджують факт передання грошей позичальнику, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

19 вересня 2007 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитні договори, а не договори позики. Згідно із ч.1 ст.638, ч.1 ст.640, ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір, на відміну від договору позики, є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору. Передача грошей відбувається на стадії виконання кредитного договору. Крім того позичальник не заперечує факт отримання грошей, про що зазначено в тій же апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги про порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки початком перебігу строку позовної давності є день закінчення дії договору, а не день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, але не сплатив його.

Посилання представника апелянта на те, що кредитні кошти були перераховані банком на рахунок ПАТ «ЗАЗ» у гривневому еквіваленті, не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки кредитний договір №662/ФКВ-07 було укладено в іноземній валюті і його умови позичальник певний час виконував, незважаючи на те, що знав про перерахування банком суми кредиту у гривневому еквіваленті на рахунок продавця автомобіля.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставою для висновку, що судом неправильно застосовані норми процесуального законодавства чи порушено норми матеріального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення. Рішення суду відповідає встановленим обставинам та вимогам закону, що регулює зазначені правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: