Ухвала суду № 32174008, 25.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.06.13 р. Справа№ 5015/304/11

За скаргою ( стягувача): Публічного акціонерного товариства «ФОЛЬКСБАНК», м.Львів

Суб»єкт оскарження : Відділ державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції , м.Виноградів Закарпатської області

Скарга на дії (бездіяльність) Відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції при примусовому виконанні ухвали господарського суду Львівської області від 06.06.2012 року у справі №5015/304/11 (12/80)

За заявою : Публічного акціонерного товариства «ФОЛЬКСБАНК», м.Львів

про поворот виконання рішення господарського суду Львівської області у справі №5015/304/11 (12/80)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлекс», м.Виноградів Закарпатської області

до Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» , м.Львів, в особі Закарпатського регіонального відділення ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» , м.Мукачево Львівської області

про зобов»язання виконати умови кредитного договору №28837 від 19.09.2008 року та стягненнгя 450 857,82 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники сторін:

від скаржника - Гук О.О. - представник ( довіреність від 22.10.2010 р. );

від боржника : не з»явився

від ВДВС : не з»явився

Права та обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України , суд роз»яснив представнику скаржника. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть справи: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «ФОЛЬКСБАНК», м.Львів, на дії (бездіяльність) Відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції при примусовому виконанні ухвали господарського суду Львівської області від 06.06.2012 року у справі №5015/304/11 (12/80), суб»єкт оскарження : Відділ державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції , м.Виноградів Закарпатської області , боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Орлекс», м.Виноградів Закарпатської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.04.2013 року скарга прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 04.06.2013 року. Вимоги до скаржника, боржника та суб»єкта оскарження висвітлені в зазначеній ухвалі.

Ухвала суду від 26.04.2013 р. отримана скаржником 07.05.2013 р, боржником (ТзОВ «Орлекс») - 07.05.2013 р., суб»єктом оскарження ( ВДВС Виноградівського РУЮ) - 07.05.2013 р, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованої поштової кореспонденції , відповідно за номерами : 79200 0164701 3 , 90300 0252754 4, 9 0300 0235358 9.

Розгляд скарги відкладався з підстав, наведених в ухвалі від 04.06.2013 р - на 18.06.2013р., а з підстав, наведених в ухвалі суду від 18.06.2013 р - на 25.06.2013 р. Ухвали про відкладення розгляду скарги скеровані скаржнику, боржнику і суб»єкту оскарження за місцезнаходженням останніх, що підтверджується належними відмітками працівника суду на звороті ухвал.

В ході розгляду скарги до справи поступили наступні документи.

05.06.2013 р. лист скаржника за №10-3/877 від 04.06.133 р., в додаток до якого і на виконання вимог суду згідно ухвали від 26.04.13р., скаржник подав підтвердження про направлення скарги ТзОВ «Орлекс» 28.05.13р. ( лист з додатками зареєстрований в суді за вх.№20629/13 05.06.2013 р ).

05.06.2013 р пояснення скаржника до скарги за №10-3/876 від 04.06.13 р. ( пояснення зареєстроване в суді за вх.№20628/13 05.06.2013р.).

17.06.2013 р пояснення скаржника до скарги за №10-3/14842 від 14.06.13 р ( пояснення зареєстроване в суді за вх..№22723/13 17.06.2013р.).

20.06.2013р., подане скаржником за №10-3/15555 від 19.06.13р. Уточнення до скарги на дії (бездіяльність) Відділу державної виконавчої служби Виноградівського РУЮ з доказами скерування 19.06.13р. примірників зазначеного Уточнення ВДВС Виноградівського РУЮ та ТзОВ «Орлекс» (Уточнення з додатками зареєстроване в суді 20.06.13 р за вх.№23977/13).

В судовому засіданні 25.06.2013 р. взяв участь уповноважений представник ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» (скаржника), який з підстав наведених у скарзі, наданих суду поясненнях та в Уточнені у скарзі вимоги підтримав та просить задоволити.

Боржник в судові засідання явку повноважного представника не забезпечив, пояснення по скарзі, доказів виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 06.06.2012 року у справі №5015/304/11 (12/80) та перерахування коштів Банку не подав.

В жодне із судових засідань не забезпечив явку повноважного представника суб»єкт оскарження (Відділ державної виконавчої служби Виноградівського РУЮ); суб»єктом оскарження не надано суду письмового, обґрунтованого пояснення на скаргу, не надано суду для огляду в судових засіданнях ( та в копіях до справи) матеріалів виконавчого провадження ВП №34108806, а також - витребовуваних судом доказів скерування сторонам виконавчого провадження постанов по виконавчому провадженню ВП №34108806, в порядку , передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Із врахуванням наведеного вище, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено учасникам судового процесу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,75 ГПК України) розглядає скаргу, із врахуванням уточнення до неї ( яке за своїм змістом фактично конкретизує вимогу, заявлену у п.3 прохальної частини скарги), за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши скаргу із врахуванням уточнення, матеріали справи, заслухавши представника скаржника, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.08.2011 р у справі №5015/304/11 (12/80) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлекс», м.Виноградів Закарпатської області, до Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк», м.Львів, в особі Закарпатського регіонального відділення ПАТ «Фольксбанк», м.Мукачево, про зобов»язання виконати умови кредитного договору №28837 від 19.09.2008 року та про стягнення 450 857,82 грн, - у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 р №5015/304/11 (12/80) апеляційну скаргу ТзОВ «Орлекс» задоволено частково : рішення господарського суду Львівської області від 18.08.2011 року скасовано в частині відмови в позові про зобов»язання відповідача виконати умови кредитного договору від 19.09.2008 року №28837 шляхом надання позивачу кредитних коштів в сумі 785 737,00 грн. Прийнято в цій частині нове рішення: позов задоволити та зобов»язати ПАТ «Фольксбанк» , м.Львів в особі Закарпатського регіонального відділення ПАТ «Фольксбанк» виконати умови кредитного договору від 19.09.2008 року №28837 шляхом надання ТзОВ «Орлекс» кредитних коштів в сумі 785 737,00 грн. В решті рішення залишено без змін.

Окрім того, присуджено до стягнення з ПАТ «Фольксбанк» , м.Львів в особі Закарпатського регіонального відділення ПАТ «Фолльксбанк» , м.Мукачево Закарпатської області на користь ТзОВ «Орлекс» 85.00 грн. державного мита та 42.50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги. Доручено господарському суду Львівської області видати наказ.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 року, господарський суд Львівської області 12.12.2011 року видав наказ у справі №5015/304/11 про зобов»язання ПАТ «Фольксбанк» , м.Львів в особі Закарпатського регіонального відділення Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» виконати умови кредитного договору від 19.09.2008 р №28837 шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Орлекс» кредитних коштів в сумі 785 737,00 грн. та другий наказ про стягнення з ПАТ «Фольксбанк» , м.Львів в особі Закарпатського регіонального відділення Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк», м.Мукачево Закарпатської області на користь ТзОВ «Орлекс» 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Ухвалою від 17.02.2012 року Вищий господарський суд України касаційну скаргу ПАТ «Фольксбанк» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 р у справі №5015/304/11 (12/80) повернув без розгляду.

Як вбачається із матеріалів у справі, Постановою від 22.02.2012 року ВП №30488814 старшого державного виконавця Зейкан В.Л., МВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області , виданого 12.12.2011 р у справі №5015/304/11 про зобов»язання ПАТ «Фольксбанк» в особі Закарпатського регіонального відділення ПАТ «Фольксбанк» виконати умови кредитного договору від 19.09.2008 р №28837 шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Орлекс» кредитних коштів в сумі 785 737,00 грн., згідно п.11 ч.1 ст.49 , ст.50 Закону України « Про виконавче провадження».

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.03.2012 року відновлено Публічному акціонерному товариству «Фольксбанк» строк подання касаційної скарги та прийнято касаційну скаргу ПАТ «Фольксбанк» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 р. у справі №5015/304/11 (12/80) до провадження.

Постановою від 11.04.2012 року Вищий господарський суд України касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» задовольнив частково: Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 р. у справі №5015/304/11 (12/80) в частині скасування рішення господарського суду Львівської області від 18.08.2011 року про відмову в позові щодо зобов»язання відповідача виконати умови кредитного договору від 19.09.2008 р №28837 шляхом надання позивачу кредитних коштів в сумі 785 737,00 грн. та прийняття в цій частині нового рішення про задоволення позову та зобов»язання ПАТ «Фольксбанк» в особі Закарпатського регіонального відділення ПАТ «Фольксбанк» виконати умови кредитного договору від 19.09.2008 №28837 шляхом надання ТОВ «Орлекс» кредитних коштів в сумі 785 737,00 грн. скасувати , та в цій частині рішення господарського суду Львівської області від 18.08.2011 залишити в силі. В іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 року у справі №5015/304/11 (12/80) залишено без змін.

У зв»язку із вищенаведеними обставинами, ПАТ «Фольксбанк» звернувся до господарського суду Львівської області 18.05.2012 року із заявою вих.№02-4/16065 від 16.05.12р (заява зареєстрована в суді за вх.№10804/12) про поворот виконання судового рішення. Заявник у заяві просив видати наказ про повернення стягнутих грошових сум та стягнення з ТзОВ «Орлекс» в користь ПАТ «Фольксбанк» кредитних коштів в сумі 785 737,00 грн. за кредитним договором від 19.09.2008 р №28837 .

Ухвалою від 21.05.2012 року господарський суд Львівської області прийняв до розгляду заяву ПАТ «Фольксбанк» про поворот виконання рішення господарського суду Львівської області у справі №5015/304/11 (12/80) та призначив розгляд заяви в судовому засіданні на 06.06.2011 року.

Ухвалою від 06.06.2012 року господарський суд Львівської області задовольнив заяву ПАТ «Фольксбанк» про поворот виконання рішення суду та присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлекс« (код ЄДРПОУ 33129856; 90300, Закарпатська область, м.Виноградів, вул.Північна,25) на користь ПАТ «Фольксбанк» (79000, м.Львів, вул.Грабовського,11; код ЄДРПОУ 19358632) кошти в сумі 785 737,00 грн. за кредитним договором від 19.09.2008 року №28837 та судові витрати в сумі 245,50 грн. Суд ухвалив видати на виконання зазначеної ухвали наказ, згідно вимог ст.1167 ГПК України.

12.06.2012 року господарський суд Львівської області видав стягувачу (ПАТ «Фольксбанк») наказ у справі №5015/304/11 на примусове стягнення з ТзОВ «Орлекс» на користь ПАТ «Фольксбанк» коштів в сумі 785 737,00 грн. за кредитним договором від 190.09.2008р. №28837 та судових витрат в сумі 245,50 грн.

ТзОВ «Орлекс» оскаржило ухвалу господарського суду Львівської області від 06.06.2012р у справі №5015/304/11 (12/80) про поворот виконання рішення господарського суду Львівської області №5015/304/11 (12/80), до Львівського апеляційного господарського суду.

Ухвалою від 07.07.2012 р №5015/304/11 (12/80) Львівський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу до провадження та призначив до розгляду у судовому засіданні на 19.07.2012 року. З підстав, зазначених в ухвалі від 19.07.2012 року, розгляд скарги Львівський апеляційним господарським судом відкладався на 16.08.2012 року , а в судовому засіданні 16.08.2012 року оголошувалась перерва до 23.08.2012 року.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2012 року ухвалу господарського суду Львівської області від 06.06.2012 року у справі №5015/304/11 (12/80) залишено без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ «Орлекс» без задоволення.

Розглянувши касаційну скаргу ТзОВ «Орлекс» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2012 року та на ухвалу господарського суду Львівської області від 06.06.2012 року про поворот виконання рішення господарського суду Львівської області у справі №5015/304/11 (12/80), постановою від 07.11.2012 року Вищий господарський суд України касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлекс» залишив без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2012 року та ухвалу господарського суду Львівської області від 06.06.2012 року у справі №5015/304/11 (12/80) - без змін.

Додатковою постановою від 26.11.2012 року у справі №5015/304/11 (12/80) Вищого господарського суду України постановлено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Орлекс» на користь ПАТ «Фольксбанк» 658,70 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги у справі №5015/304/11 (12/80).

07.12.2012 року на примусове виконання додаткової постанови Вищого господарського суду України від 26.11.2012 року господарський суд Львівської області видав стягувачу (ПАТ «Фольксбанк») наказ у справі №5015/304/11 (12/80) на стягнення з ТзОВ «Орлекс» 658,70 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.01.2013 року до господарського суду Львівської області від Відділу ДВС Виноградівського РУЮ поступив лист №1085 від 23.01.13 р , в додаток до якого до суду скеровано Постанову державного виконавця ВДВС Виноградівського РУЮ Гульпа І.І. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області про стягнення з ТзОВ «Орлекс» на користь ПАТ «Фольксбанк» 658,70 грн. судового збору.

З матеріалів у справі вбачається, що на виконання ухвали від 06.06.2012 року, господарський суд Львівської області видав 12.06.2012 року Приватному акціонерному товариству Фольксбанк наказ на примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлекс» 785 737, 00 грн. та судових витрат в сумі 245,50 грн., який був пред»явлений стягувачем до виконання у Відділ державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції. 04 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження №34108806, що підтверджується відповідною постановою. У зазначеній постанові державним виконавцем визначено боржнику строк для добровільного виконання : в строк до 11.09.2012 року ( п.2). У п.3 постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк - виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов»язаних з провадженням виконавчих дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влада та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.9 ч.3 ст.129 Конституції України , ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов»язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (надалі Закон).

Як зазначено у ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу", державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Згідно із ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює обов'язок державного виконавця вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Окрім того, ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює обов'язок державного виконавця провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

За змістом ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду ( якщо цьому не перешкоджають об»єктивні обставини, як-от звільнення судді , його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Станом на дату поступлення скарги на розгляд до господарського суду Львівської області, суддя Сухович У.О. перебувала на лікарняному, відтак автоматизованою системою документообігу господарського суду Львівської області визначено для розгляду скарги суддю Кітаєву С.Б.

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби , їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець здійснює примусове виконання рішень в порядку, передбаченому законом. У той же час відповідно до положень статті 121-2 ГПК представляти в судах державну виконавчу службу мають органи , зазначені у ст.3 названого Закону.

Скаржник стверджує, що незважаючи на вищенаведені правові норми суб»єктом оскарження в особі його посадових осіб (державним виконавцем Гульпою Іваном Івановичем та начальником відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції) ігноруються визначені законодавством вимоги, при виконанні ухвали господарського суду Львівської області від 06.06.12р на підставі наказу суду від 12.06.12 р. у справі №5015/304/11.

У жовтні 2012 року при ознайомленні представником ПАТ «Фольксбанк» з матеріалами виконавчого провадження ВП 34108806 з'ясовано, що державним виконавцем Гульпа 1.1. не вжито всіх заходів з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 12.06.12 р. у справі №5015/304/11. Так, було виявлено, що ТзОВ «Орлекс», відповідно до облікових карток транспортних засобів, належить рухоме майно, а саме транспортні засоби: ГКБ 8352, ДНЗ 07956 РЕ, 1989 року випуску та КАМАЗ 5320, ДНЗ 56843 РТ, 1989 року випуску, білого кольору. Однак, матеріали виконавчого провадження не містили відомостей про вчинені державним виконавцем виконавчі дії щодо зазначеного майна боржника, з метою виконання судового рішення. Як стверджує скаржник, державний виконавець запевнив, що в найкоротші строки всі необхідні дій визначені Законом України «Про виконавче провадження» для своєчасного та належного виконання рішення суду будуть ним вчинені.

Але станом на 12.04.2013 року зазначені транспортні засоби у розшук не оголошені, що підтверджується інформаційною довідкою про виконавче провадження від 12.04.2013 року. Крім цього, при повторному ознайомленні з матеріалами ВП 34108806 у матеріалах справи були відсутні відповіді на запити із відділу Держкомзему у м. Виноградів, Виноградівського БТІ, ДПІ у Виноградівському районі. При цьому, із запитом до органів ДАІ ВДВС не звертався ( ДПІ не значиться в переліку установ та організацій у листі ВДВС від 04.09.12р №2-1049/12). Скаржник стверджує, що перевірку майнового стану боржника за місцем здійснення підприємницької діяльності ВДВС не проведено, як наслідок майно не описано, що відповідно дає можливість боржнику протягом всього цього часу ухилятися від виконання судового рішення.

Окрім того, відсутність відповідей щодо наявності зареєстрованого майна за боржником від зазначених органів та установ дає підстави припустити, що такий запит фактично і не був направлений. Доказів зворотнього ВДВС суду не подало, незважаючи на неодноразове відкладення розгляду скарги судом і витребування від суб»єкта оскарження матеріалів виконавчого провадження, доказів в спростування обставин, на яких ґрунтуються уточнені вимоги Банку за скаргою.

Зазначене підводить до висновку, що ВДВС Виноградівського районного управління юстиції повністю проігноровано вимоги господарського суду Львівської області, згідно ухвал, хоч в межах двох місяців перебування скарги на розгляді суд надавав можливість суб»єкту оскарження спростувати твердження скаржника, добросовісно користуватись належними суб»єкту оскарження процесуальними правами і вживати заходів до всебічного , повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи при розгляді скарги.

З матеріалів у справі вбачається, що 08 січня 2013 року представником ПАТ «Фольксбанк» було скеровано

(рекомендованим листом із повідомленням про вручення) на адресу ВДВС Виноградівського РУЮ запит за вих. № 52/17 про надання інформації про хід виконавчого провадження ВП 34108806. Відповідно до розписки на повідомленні про вручення, даний запит було отримано відділом ДВС Виноградівського РУЮ 15.01.2013 року. Проте, станом на день звернення скаржника із скаргою до господарського суду, відповіді на запит скаржнику не надано.

Крім того, за час перебування вищенаведеного наказу Господарського суду Львівської області на примусовому виконанні у ВДВС Виноградівського РУЮ (а це більше шести місяців) станом на 12 квітня 2013 року відділом ДВС Виноградівського РУЮ не стягнуто з боржника ТзОВ «Орлекс» жодних грошових коштів, що є, як вважає скаржник, наслідком бездіяльності державного виконавця, а також нездійсненням з боку начальника відділу контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем, як це регламентується ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження», чим порушуються права та інтереси ПАТ «Фольксбанк».

Розглянувши подані докази в їх сукупності, наявні у судовій справі матеріали, заслухавши пояснення представника скаржника, суд дійшов висновку , що доводи скаржника слід визнати правомірними в частині , а відтак і уточнені вимоги за скаргою підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд виходив із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов"язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Частина 3 названої статті містить вимогу щодо форми судових рішень. Усі судові рішення (рішення, постанови, ухвали) господарський суд виносить в письмовій формі.

Судове рішення містить остаточний висновок відносно прав і обов"язків сторін , приписує їм певну поведінку на майбутнє. Окрім того, судове рішення являє собою імперативне веління, яке адресується не тільки учасникам процесу, а й органам державної влади, до сфери компетенції яких входить виконання судових рішень.

Стаття 115 ГПК України встановлює обов"язковість рішень, ухвал, постанов господарського суду, що набрали законної сили - обов"язковість судових рішень. Судові рішення є обов"язковими на всій території України. Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення, ухвалені іменем України, є обов"язковими до виконання на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду (судові рішення), що набрали законної сили, виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 р ( з наступними змінами і доповненнями), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку.

Статтею 2 Закону визначено органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до ст.4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів ( посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов»язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних осіб і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Державний виконавець зобов»язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб ( ч.1 ст.6 Закону). Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом (ч.3 ст.6 Закону). Для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом. ( ч.2 ст.7 Закону).

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов»язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безкоштовно від органів, установ, організацій, посадових осіб , сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфедиційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників-фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження ; у разі ухилення боржника від виконання зобов»язань, покладених на нього рішенням , звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов»язань за рішенням

Відповідно до ч.2 статті 17 Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; судові накази.

Виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання проводиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу ( ст.20 Закону). Відповідно до ч.3 ст.20 Закону державний виконавець вправі проводити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та укладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу , якому він безпосередньо підпорядкований , доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову ( ст.20 Закону).

Крім того, у ст.20 Закону наведено перелік тих виконавчих дій, які державний виконавець має здійснити, у випадках, коли йому стало відомо про зміну місцезнаходження боржника; коли встановлено на підставі документального підтвердження, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця; у разі, коли з»ясувалось у процесі виконавчого провадження, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби

Відповідно до ст.27 Закону , у випадку ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню, або вартість майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа. При наступних пред»явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні (ст.28 Закону).

Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний був розпочати таке примусове виконання 11.09.2012 року ( строк добровільного виконання - до 11.09.2012р.), проте з невідомих причин чомусь такі дій вчиненні не були. Доказів зворотнього ВДВС суду не надав.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про виконавче провадження « державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 48 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи-підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Відповідно до ст.31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов»язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Статтею 35 Закону передбачено випадки відкладення провадження виконавчих дій на строк до десяти робочих днів, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову про що повідомляє сторони. Постанова про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена у триденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 37 Закону містить перелік обставин, що зумовлюють обов»язкове зупинення виконавчого провадження, а ст.38 - перелік обставин, коли державний виконавець має правво зупинити виконавче провадження.

При цьому постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена у десятиденний строк в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.4 ст.39 Закону, протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не проводяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника , у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається.

Проте, доказів закінчення виконавчого провадження у встановлені Законом строки суб»єкт оскарження суду не надав, як і не надав доказів ( постанов ВДВС) в підтвердження того, що виконавче провадження відкладалось, чи зупинялось, що виконавчий документ повертався стягувачу ( ст.47 Закону), чи повертався до господарського суду Львівської області , який його видав (ст.48 Закону); не надав доказів скерування таких постанов , зокрема стягувачу ( у даному випадку - скаржнику).

Заходами примусового виконання рішень ( ст.32 Закону) є : звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів , зазначених у рішенні ; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч.1 1 ст.40 Закону, у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов»язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Відповідно до ч.4 ст.40 Закону, не звернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, а також інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов»язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Доказів того, що ВДВС приймались постанови по розшуку майна боржника і такі постанови скеровувались учасникам виконавчого провадження ( скаржнику, зокрема) , ВДВС суду не надав.

Статтею 52 Закону визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. ( ч.1 ст.52 Закону).

Відповідно до ч.2 зазначеної статті Закону, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти , виявлені у боржника, вилучаються ( ч.3).

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту (ч.4).

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем ( ч.5 ст.52).

Статтею 53 Закону передбачені особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті.

Так, відповідно до ч.1 ст.53 Закону, у разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, що мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, державний виконавець зобов»язаний їх продати протягом семи днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу.

Звернення стягнення на майно боржника (р.5 п.п.5.1 Інструкції про проведення виконавчих дій», затв. Наказом Мін»юсту 15.12.1999р. №74/5 із наступними змінами та доповненнями) полягає в його виявленні ( шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріусу тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Відповідно до п.п.5.1.2 Інструкції готівкові кошти виявлені в боржника, вилучаються, про що державний виконавець складає акт. Вилучення проводиться за участю понятих; боржника, його представника (для юридичних осіб); представника або чле6нів сім»ї боржника ( для фізичних осіб). Акт складається у двох примірниках, перший залишається у виконавчому провадженні, другий - вручається боржнику під розписку в першому примірнику.

Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного робочого дня здається на депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби для покриття витрат на проведення виконавчих дій та на покриття боргу за виконавчими документами, а також на повернення авансового внеску, якщо такий мав місце. Кошти, що залишилися після покриття всіх вимог стягувачів, повертаються боржникові. Виконавчий збір перераховується на спеціальний реєстраційний рахунок для обліку інших надходжень спеціального фонду. Суми коштів, необхідних для покриття витрат на проведення виконавчих дій, направляються до спеціального реєстраційного рахунку для обліку інших надходжень спеціального фонду після винесення постанови про стягнення з боржника зазначених витрат.

Готівка в іноземній валюті у той самий строк здається державним виконавцем банку або іншій кредитній установі, що мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, для реалізації її в розмірі, необхідному для покриття боргу, сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. При цьому державний виконавець зобов»язує банк здійснити продаж і зарахувати кошти від продажу на депозитний1 рахунок органу державної виконавчої служби протягом семи днів.

Відповідно до п.п.5.1.3 Інструкції , за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних установах, на них накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця.

У разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які потрібно звернути стягнення в першу чергу. Державний виконавець зобов»язаний задовольнити вимоги боржника, якщо вони не порушують інтересів стягувача й не ускладнюють виконання рішення. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів не вказано певного номера рахунку, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності в боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження зобов»язаний винести постанову про звернення стягнення на майно боржника, яку не пізніше трьох днів надсилає сторонам.

Якщо у виконавчому документі про стягнення грошових коштів указаний певний номер рахунку, з якого мають бути стягнені грошові кошти, то в разі відсутності коштів на цьому рахунку державний виконавець не пізніше місячного строку з дня відкриття виконавчого провадження звертається до органу, який видав виконавчий документ, з клопотанням про заміну способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на майно боржника або встановлення іншого способу та порядку виконання рішення.

Стягнення на майно ( п.п.5.1.4 Інструкції) боржника звертається в розмірах і в обсягах, потрібних для виконання за виконавчими документами, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. Якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, то стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Доказів того, що суб»єктом оскарження дотримані наведені вище вимоги Закону та Інструкції , з метою забезпечення виконання судового рішення, та вчинені відповідні ( передбачені Законом дії) ВДВС суду не надав.

Арешт і вилучення майна боржника регулює ст.57 Закону.

Відповідно до ч.1 ст.57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст.57 Закону, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом : винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на збереженні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч.3 ст.57 Закону , постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов»язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови , якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилається не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. ( ч.4 ст.57).

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин ( чю.5 ст.58 Закону).

Окрім того, відповідно до ч.3 ст.65 Закону, державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях , які зобов»язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Однак, доказів того, що ВДВС (в особі державного виконавця) при виконанні ухвали господарського суджу Львівської області від 06.06.2012 р на підставі наказу, виданого судом 12.06.12 р у справі №5015/304/11, були дотримані вищенаведені вимоги Закону, дотримано порядок і вчинені виконавчі дії, передбачені у Інструкції, вжито всі, передбачені Законом заходи для забезпечення реального виконання рішення суду, що про вчинені виконавчі дії повідомлявся скаржник належним ( передбаченим Законом ) чином, ВДВС суду не надано.

Відповідно до п.9.7 Постанови від 17 жовтня 2012 р.№9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» Пленум Вищого господарського суду України вказав, що встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений , залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач , який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог,вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно, якщо обов'язок державного виконавця здійснити певну дію прямо передбачено законом, але строки її вчинення не зазначені (наприклад, за статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець за певних умов зобов'язаний звернутися до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини та ін.), то бездіяльність державного виконавця може бути оскаржена в будь-який час, коли особа прийде до висновку, що ця бездіяльність порушує її права чи свободи, оскільки правопорушення є триваючим.

Як вбачається зі змісту скарги на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Виноградівського РУЮ, ПАТ «Фольксбанк» покликається на не вжиття державним виконавцем заходів передбачених ст.. 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не оголошення в розшук виявлених транспортних засобів, які належить на праві власності боржнику ТзОВ «Орлекс». Дана правова норма не конкретизує строків протягом, яких державний виконавець зобов'язаний вчинити зазначені дії.

Окрім того, про факт невжиття відділом державної виконавчої служби Виноградівського РУЮ всіх заходів спрямованих на повне та своєчасне виконання рішення суду (зокрема "направлення запитів до реєструючих органів для виявлення майна (грошових коштів) належного боржнику на праві власності, накладення арешту, перевірка майнового стану по місцю знаходження боржника) ПАТ «ФОЛЬКСБАНК» стало відомо при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження 12 квітня 2013 року, оскільки як вже зазначалось в самій скарзі, відповідь на запит, який був отриманий ВДВС Виноградівського РУЮ 15.01.2013 року, Банку надано не було.

Тобто, при поданні 19 квітня 2013 року скарги до Господарського суду Львівської області на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Виноградівського РУЮ скаржником не порушено строків передбачених ст.. 121-2 ГПК України.

Нездійснення посадовою особою (державним виконавцем) своїх обов'язків, покладених на неї Законом, не повинно будь-яким чином призводити до порушення чи обмеження прав суб»єктів права на оскарження її незаконних дій.

Щодо вимоги , згідно Уточнення до скарги, визнати бездіяльність ВДВС незаконною, що полягає у не проведенні державним виконавцем дії з виконання рішення суду протягом шести місяців, то враховуючи положення вищенаведеної Постанови , суд вбачає, що в цій частині скаржником пропущено строк ( із заявою про відновлення якого не звертався) і виходить із неможливості такого відновлення, оскільки стягувач , який подав до ВДВС заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог,вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження.

Що стосується вимог, наведених у п.2 прохальної частини Уточнення до скарги , то суд вважає, що в задоволенні таких слід відмовити, оскільки нормами ГПК України, господарським судам не надано права на вчинення дій, які просить вчинити скаржник у п.2 Уточнення до скарги, зокрема , дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Суд ще раз акцептує увагу суб»єкта оскарження на тому, що рішення суду підлягає обов»язковому виконанню. Судове рішення являє собою імперативне веління, яке адресується не тільки учасникам процесу, а й органам державної влади, до сфери компетенції яких входить виконання судових рішень.

Виходячи з вищенаведеного вище, керуючись ст.ст. 32,33,34,36, 43,75, 86, 90,121-2 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1.Вимоги скаржника за скаргою, із врахуванням Уточнення до скарги від 19.06.13 р №10-3/15555, задоволити частково.

2. Визнати бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції у процесі виконання наказу господарського суду Львівської області № 5015/304/11 від 12.06.2012 року незаконною, що полягає у наступному :

- не розпочато примусове виконання рішення на наступний день після закінчення строку на добровільне його виконання (ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»);

- не оголошено розшук транспортних засобів боржника - ТзОВ «Орлекс» (ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»);

- не вжитто заходів спрямованих на виявлення та арешт грошових коштів та інших цінностей (майна) боржника - ТзОВ «Орлекс» (ст.ст. 52, 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

3. В решті вимог за скаргою, із врахуванням Уточнення до скарги від 19.06.13 р №10-3/15555, відмовити скаржнику.

Суддя Кітаєва С.Б.