Рішення № 32173788, 02.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10004/13 02.07.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» ДоПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс»Провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 11 377 грн.Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Голоднюк О.Г.

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 11 377 грн.

Ухвалою від 29.05.2013р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Від МТСБУ 10.06.2013р. через відділ діловодства суду надійшла відповідь на судовий запит.

Від представника позивача 02.07.2013р. в судовому засіданні надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Представники відповідача в призначене судове засідання не з`явились, про поважні причини їх неявки в судове засідання суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. Вимоги ухвали суду від 29.05.2013р. відповідачем не виконано.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в заяві та документах, доданих до матеріалів справи (в тому числі згідно відомостей з ЄДР).

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.07.2013р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2011 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (Позивач, Страховик) та Піковець Валерієм Миколайовичем (Страхувальник) було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 001088/647156/11 (Договір страхування), за яким Позивачем було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Чері», д.р.н. АК 0736 ВІ (Застрахований автомобіль).

Згідно розгорнутої довідки ДАІ, 15.10.2012 року на 12 км. 400 м. автодороги місцевого значення Піщане - Поштове, сталася ДТП за участю автомобіля «Джиллі» д.р.н. СН 9337 АЕ під керуванням водія Джало В.В. та Застрахованого автомобіля, під керуванням водія Піковець В.М.

Відповідно до Постанови Гагарінського районного суду м. Севастополя від 13.12.2012 р., Джало В.В. було визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Страхувальником було подано до Позивача заяву на виплату страхового відшкодування.

З метою встановлення вартості матеріального збитку, Позивачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження, і відповідно до Звіту № SL №18815, вартість матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля, складає 13 656,32 грн.

З врахуванням вищенаведених документів, Позивачем відповідно до Страхового акту №00101880 від 24.12.2012 було розраховано страхове відшкодування в розмірі 11 377 грн., та виплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 045070 від 25.12.2012 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як було встановлено судом вище, відповідно до Постанови Гагарінського районного суду м. Севастополя від 13.12.2012 р., Джало В.В. визнано винним у вчиненні вищевказаної ДТП.

Цивільно-правова відповідальність особи, яка на законних підставах керувала автомобілем «Джиллі» д.р.н. СН 9337 АЕ та є винною в ДТП, на момент ДТП була застрахована Відповідачем - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Укрнафтатранс» на підставі Полісу № АВ/5061029, при цьому ліміт відповідальності за полісом по майну - 50000 грн., франшиза - 1000 грн.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як зазначалось вище, вина винної у скоєнні ДТП особи, встановлена постановою суду.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

При виплаті страхового відшкодування Позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування, проте при зверненні до суду з даним позовом Позивачем не було вирахувано франшизу, встановлену Полісом № АВ/5061029 в сумі 1000 грн., тому суд самостійно зменшує заявлену до стягнення суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - 11377 грн. на суму франшизи - 1000 грн., що дорівнює: 11377 - 1000 = 10 377 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню - в сумі 10 377 грн.

Сплачена Позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог; в іншій частині відноситься на Позивача та йому не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укрнафтатранс» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 5-А; ідентифікаційний код 30373178) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В; ідентифікаційний код 20033533) 10 377 (десять тисяч триста сімдесят сім) грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1569 (одну тисячу п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 27 коп. судового збору.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.07.2013р.

Суддя І.О.Домнічева