Постанова № 32173122, 02.07.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 липня 2013 року Справа № 812/5800/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Прудника С.В.,

при секретарі судового засідання: Якимчук В.В.

за участю сторін:

представник позивача: не з'явився,

представник відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за поданням Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Головного управління Міндоходів у Луганській області до Комунального підприємства Житлосервіс «Промінь» про стягнення коштів з рахунків у банках, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2013 року державна податкова інспекція м. Сєвєродонецьку Луганської області Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - Позивач) звернулась до суду із поданням до Комунального підприємства Житлосервіс «Промінь» (далі - Відповідач) про стягнення коштів з рахунків у банках.

В обґрунтування вимог подання позивач зазначив, що відповідач зареєстрований як платник податків в Державній податковій інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Головного управління Міндоходів у Луганській області. Податковий борг відповідача виник у зв'язку з несплатою самостійно нарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість задекларованих по декларації № 9034974751 від 14.06.2013 року в сумі 42221,00 грн. Станом на 01.07.2013 року заборгованість відповідача складає 42221,00 грн., яка підлягає стягненню з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника на підставі п.95.3 ст. 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ.

Згідно із пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, у відповідності із пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене, Державна податкова інспекція в м. Сєвєродонецьку Луганської області Головного управління Міндоходів у Луганській області просить стягнути з розрахункових рахунків відповідача, відкритих у банках, на користь Держави кошти за податковим боргом по платі податку на додану вартість в сумі 42221,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд подання за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду подання повідомлявся належним чином, надіслав заяву, в якій посилався на таке.

У зв'язку з критичним фінансовим становищем комунального підприємства «Житлосервіс «Промінь», яке склалося внаслідок об'єктивних причин, незалежних від підприємства. З метою недопущення порушення конституційних прав працівників підприємства щодо своєчасного отримання заробітної плати, якісного та належного надання населенню послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Оскільки їх недодання може спричинити соціально-негативне відношення громадян до виконавчої влади, на підставі ст..263 КАС України, відповідач просив надати розстрочення сплати грошових зобов'язань комунального підприємства «Житлосервіс «Промінь» на загальну суму 42221, 00 грн. на 5 років (60 місяців), згідно графіку (а.с.20-22).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні подання органу державної податкової служби про стягнення коштів за податковим боргом, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із пунктом 202.1 статті 202 Податкового кодексу України звітним (податковим) періодом по податку на додану вартість є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Податкова декларація з податку на додану вартість згідно з пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що відповідача зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 30.05.2005 року за № 1 383 121 0000 000969 (а.с.7-8).

Відповідача взято на податковий облік в Державній податковій інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Головного управління Міндоходів у Луганській області з 01.06.2005 року за № 138 (а.с.9).

Згідно свідоцтва № 16632825 Комунальне підприємство Житлосервіс «Промінь» з 06.06.2005 року є платником податку на додану вартість (а.с.10).

Податковий борг відповідача виник у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань самостійно нарахованих відповідачем з податку на додану вартість по податковій декларації № 9034974751 від 14.06.2013 року в сумі 42221,00 грн. (а.с. 14-15).

Відповідно до п.п. 59.1. ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Позивачем вживались заходи щодо погашення платником податків заборгованості, а саме на адресу відповідача направлялись податкова вимога форми «Ю» № 24 від 01.02.2013 року (вручено відповідачу 01.02.2013) (а.с.11).

Майно відповідача знаходиться у податковій заставі відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 40124120 від 14.03.2013 року згідно акту опису № 16/19-00/71 (а.с. 13).

Таким чином, станом на 01.07.2013 року податковий борг з податкових зобов'язань самостійно нарахованих відповідачем з податку на додану вартість по податковій декларації № 9034974751 від 14.06.2013 року в сумі 42221,00 грн. платником податків не сплачений.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Згідно п. 1 п.п. 3 ст.183-3 КАС України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо, зупинення видаткових операції платника податків на рахунках платника податків, стягнення коштів за податковим боргом. Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановлених цим Кодексом, у письмовій формі. Оскільки подана відповідачем податкова декларація № 9014138465 від 19.03.2013 року з податку на додану вартість, зобов'язання за якою не сплачено відповідачем у встановленому законодавством порядку та стала податковим боргом з 31.03.2013 року, суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги Податкового кодексу України.

Внаслідок того, що відповідачем станом на дату розгляду та вирішення подання податкового органу про стягнення коштів за податковим боргом у добровільному порядку податковий борг не сплатило, вимога податкового органу про стягнення коштів з розрахункових рахунків Комунального підприємства «Житлосервіс «Промінь», відкритих у банках, на користь Держави кошти за податковим боргом зі сплати податку на додану вартість в сумі 42221,00 грн. визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви представника відповідача про розстрочення сплати податкової заборгованості, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України - їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Тобто із завою про розстрочення виконання судового рішення може звернутися сторона виконавчого провадження, але виконавче провадження на цей час не відкрито.

Крім того, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Вирішуючи питання про розстрочення сплати податкової заборгованості, суд враховує, що підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Посилання на тяжке фінансове становище, як на підставу для розстрочення виконання судового рішення, судом до уваги не беруться, оскільки, на думку суду, не є винятковою обставиною, у розумінні ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доказів наявності інших обставин (відсутність грошей на рахунках, докази сплати боргів в строк по іншим розстроченням, документальне підтвердження поліпшення фінансового стану при наданні розстрочення виконання судового рішення), що ускладнюють виплату боргу або роблять це неможливим, заявником до суду не надано.

Тому суд вважає, що у задоволенні заяви відповідача про розстрочення сплати податкової заборгованості слід відмовити.

На підставі вимог частини 4 статті 94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року N 3674-VI, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з позивача.

Керуючись статтями 16, 20, 57, 87, 95, 102 Податкового кодексу України, статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Подання Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Головного управління Міндоходів у Луганській області до Комунального підприємства Житлосервіс «Промінь» про стягнення коштів з рахунків у банках, задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства Житлосервіс «Промінь» (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр.Гвардійський, 40 В, код ЄДРПОУ 33503222) на користь Держави заборгованість зі сплати податку на додану вартість в сумі 42 221,00 грн.(сорок дві тисячі двісті двадцять одна гривня 00 копійок) на р/р 31111029700080, код платежу 14010100, банк ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013, отримувач УДКСУ в м. Сєвєродонецьку, код 37944909, шляхом стягнення коштів із рахунків у банках, які обслуговують комунальне підприємство Житлосервіс «Промінь».

У відповідності із частиною 7 статті 183-3 КАС України допустити постанову суду до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 02 липня 2013 року.

Суддя С.В. Прудник