Постанова № 32173051, 13.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2013 року 09:41 № 826/6111/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія»до відповідачаДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПСтретя особаПриватне підприємство Фірма «Володар»провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013 р. № 0002722208 та № 0002712208.за участю представників сторін:

від позивача: Гордієнко К.Г. (довіреність № 3 від 11.02.2013 р.);

Крук С.П. (довіреність № 4 від 11.02.2013 р.).

від відповідача: Прокоф'єва Л.С. (довіреність № 616/9/10.2-09 від 22.01.2013 р.).

від третьої особи: не прибув.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 13.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013 р. № 0002722208 та № 0002712208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/6111/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 13.06.2013 р. представники позивача позовні вимоги підтримали та в судових дебатах просили суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 07.03.2013 р. № 0002722208 та № 0002712208;

- стягнути на користь відповідача сплачений судовий збір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представники позивача зазначили, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із Приватним підприємством Фірма «Володар» код за ЄДРПОУ 31988783 за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 р., відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 305 711,16 грн., а саме по періодах: за 1 квартал 2011 року - 88 289,58 грн., за 2 квартал 2011 року - 212 054,91 грн., за 2-3 квартали 2011 року - 217 421,58 грн., а також п. 198.6 ст. 198, п, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 188 245,57 грн., у тому числі: за квітень 2011 року - 75 973,83 грн., за червень 2011 року - 112 271,74 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, у перевіряємому періоді було включено до валових витрат та сформовано податковий кредит за рахунок сум коштів (сум ПДВ) сплачених за наслідками правовідносин із контрагентом - Приватне підприємство Фірма «Володар» (код за ЄДРПОУ 31988783), що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, мав встановлену чинним законодавством ліцензію на ведення будівельної діяльності, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента, правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними Актами здачі-прийняття, рахунками фактури, податковими накладними, виписками по банківському рахунку, а також відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно не було доведено завдання жодної шкоди Державному бюджету за наслідками таких правовідносин позивача із ПП Фірма «Володар».

Позивач також зазначив, що відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання відносно недодержання вимог статей Цивільного кодексу України щодо чинності правочинів, які встановлені в Акті перевірки, були б визнані в судовому порядку, а тому такі висновки відповідача не можуть слугувати підставою для визнання правочинів між позивачем та ПП Фірма «Володар» з ознаками нікчемності.

Відповідач подав письмові заперечення на позовну заяву та в судовому засіданні 13.06.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог також заперечив з огляду на те, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із Приватним підприємством Фірма «Володар» код за ЄДРПОУ 31988783 за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 р., було встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 305 711,16 грн., а саме по періодах: за 1 квартал 2011 року - 88 289,58 грн., за 2 квартал 2011 року - 212 054,91 грн., за 2-3 квартали 2011 року - 217 421,58 грн., а також п. 198.6 ст. 198, п, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 188 245,57 грн., у тому числі: за квітень 2011 року - 75 973,83 грн., за червень 2011 року - 112 271,74 грн.

На думку контролюючого органу матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ПП Фірма «Володар», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ПП Фірма «Володар» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та податковий кредит.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, а також на виконання усних зауважень суду під час судових засідань, не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ПП Фірма «Володар», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ПП Фірма «Володар».

Так зокрема ухвалою суду від 30.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/6111/13-а, було зобов'язано відповідача надати до матеріалів справи на підтвердження його правової позиції:

- копії декларацій з податку на прибуток, та податку на додану вартість із додатком № 5 за оспорюваний період та інші відомості по платнику податків - контрагенту позивача ПП Фірма «Володар»;

- відомості з бази ДПА України щодо визначення контрагентом позивача ПП Фірма «Володар» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем;

- відомості щодо наявності заборгованості в контрагента позивача ПП Фірма «Володар» по сплаті податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем;

- копії постанови чи обвинувального вироку суду відносно посадових осіб контрагента позивача ПП Фірма «Володар».

Однак, з моменту отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі - 08.05.2013 р. та до моменту переходу судом до стадії судового процесу огляду матеріалів справи - 13.06.2013 р., Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС не було виконано вимог ухвали суду від 30.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/6111/13-а, та не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ПП Фірма «Володар», та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ПП Фірма «Володар», а саме не було надано:

- копій декларацій з податку на прибуток, та податку на додану вартість із додатком № 5 за оспорюваний період та інші відомості по платнику податків - контрагенту позивача ПП Фірма «Володар»;

- відомостей з бази ДПА України щодо визначення контрагентом позивача ПП Фірма «Володар» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем;

- відомостей щодо наявності заборгованості в контрагента позивача ПП Фірма «Володар» по сплаті податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем;

- копії постанови чи обвинувального вироку суду відносно посадових осіб контрагента позивача ПП Фірма «Володар».

Отже, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із Приватним підприємством Фірма «Володар» код за ЄДРПОУ 31988783 за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2012 р.

За наслідками зазначеної перевірки позивача контролюючим органом (відповідачем) було складено Акт перевірки № 152/22-08/33302445 від 18.02.2013 р., в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 305 711,16 грн., а саме по періодах: за 1 квартал 2011 року - 88 289,58 грн., за 2 квартал 2011 року - 212 054,91 грн., за 2-3 квартали 2011 року - 217 421,58 грн., а також п. 198.6 ст. 198, п, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 188 245,57 грн., у тому числі: за квітень 2011 року - 75 973,83 грн., за червень 2011 року - 112 271,74 грн.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентом ПП Фірма «Володар», щодо виконання останнім за завданням позивача відповідно до проектної документації будівельних робіт на об'єктах ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» у м. Києві та Київській області.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0002722208 від 07.03.2013 р., відповідно до якого ТОВ «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 188 246,00 грн., та штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.;

- № 0002712208 від 07.03.2013 р., відповідно до якого ТОВ «Торгово-будівельна компанія Укрбудіндустрія» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 305 711,16 грн., та штрафні санкції у розмірі 22 072,00 грн.

Однак, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 07.03.2013 р. № 0002722208 та № 0002712208, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем зазначених вимог податкового та цивільного законодавства щодо дійсності (чинності) правочинів, укладених із контрагентом ПП Фірма «Володар», відповідачем в Акті перевірки зазначено про наявність кримінальної справи, порушеної за ознаками створення фіктивного підприємства ПП Фірма «Володар», вирок по якій відсутній, а також наявність Акта про неможливість проведення виїзної перевірки ПП Фірма «Володар», зважаючи на відсутність останнього за місцезнаходженням.

На думку податкового органу, наявність в матеріалах справи зазначених відомостей, а саме: наявності інформації про порушену кримінальну справу (без вироку суду) та наявність Акта про неможливість проведення виїзної перевірки контрагента позивача - є достатнім для висновку про фіктивну діяльність контрагента позивача ПП Фірма «Володар», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ПП Фірма «Володар» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та податковий кредит.

Однак, перевіривши наявні матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що:

- відповідачем не було жодними допустимими доказами по справі доведено завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок здійснення правовідносин між позивачем та ПП Фірма «Володар» (а саме, на вимогу ухвали суду від 30.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/6111/13-а, відповідачем не було надано копії декларацій з податку на додану вартість контрагента позивача ПП Фірма «Володар» за перевіряємий період з додатком № 5 щодо визначення податкових зобов'язань в розрізі позивача, та копії декларацій по податку на прибуток за перевіряємий період по ПП Фірма «Володар», а також відомостей з бази ДПА України щодо визначення (або не визначення) контрагентом позивача ПП Фірма «Володар» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем);

- відповідачем не надано доказів, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання ПП Фірма «Володар», які викладені в Акті про неможливість проведення перевірки зазначеного контрагента позивача, були визнані в судовому порядку. А відтак, оскільки Акт перевірки це документ який висвітлює позицію контролюючого органу, але не має юридичних наслідків, тому тільки податкові повідомлення-рішення, правомірність прийняття яких встановлюється судом, мають юридичні наслідки і є обов'язковими для виконання судами в своїх рішеннях.

Таким чином, виключно висновки відповідача в Акті перевірки не можуть слугувати підставою для визнання правочинів між позивачем та ПП Фірма «Володар» з ознаками нікчемності.

По суті здійснених позивачем правовідносин із контрагентом ПП Фірма «Володар» з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, у перевіряємому періоді між позивачем та ПП Фірма «Володар» було укладено договори субпідряду № 010411/2 від 01.04.2011 р., № 0103-11 від 01.03.2011 р., № 010411-1 від 01.04.2011 р., № 0706-11 від 07.06.2011 р., № 190411 від 19.04.2011 р., за умовами яких ПП Фірма «Володар» за завданням позивача зобов'язується виконати відповідно до проектної документації та здати позивачу будівельні роботи на об'єктах позивача у м. Києві та Київській області, а позивач прийняти такі роботи та оплатити їх на умовах визначених договорами.

На виконання умов зазначених договорів, сторонами були підписані акти виконаних робіт, та ПП Фірма «Володар» виписано на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивачем формувалися валові витрати та податковий кредит з ПДВ у перевіряємому періоді (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Розрахунки за виконанні роботи позивачем здійснено у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ПП Фірма «Володар» в загальній сумі 1 558 163,44 грн., що не заперечувалося відповідачем.

Вказані операції були відображені в деклараціях, згідно яких позивач сплатив всі належні податки.

Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було. А отже, висновки, викладені в Акті перевірки, повинні підтверджуватися контролюючим органом в судовому засіданні допустимими доказами.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із ПП Фірма «Володар», зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, мав діючу ліцензію на право здійснення будівельної діяльності, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Крім того, як зазначалося вище, відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача ПП Фірма «Володар» сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із ПП Фірма «Володар» було завдано шкоди Державному бюджету.

Натомість позивачем на підтвердження товарності таких операцій з контрагентом ПП Фірма «Володар» щодо виконання останнім будівельних робіт за субпідрядними договорами, було надано до матеріалів справи належним чином оформлені первинні та інші документи, а саме: договори, Акти здачі-прийняття робіт, рахунки фактури, податкові накладні, виписки по банківському рахунку.

Відповідно до положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 319 ГК України, договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками.

Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Згідно положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як підтверджується наявними матеріалами справи, за наслідками виконання договірних зобов'язань між позивачем та контрагентом ПП Фірма «Володар», сторони претензій одна до одної не мали, а отже такі договірні зобов'язання були виконані в повному обсязі.

Відповідно до положень п. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія запишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п. 7.2.6 ЗУ «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 7.5 ЗУ «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Таким чином, на виконання вимог чинного законодавства України та на підтвердження виконання вимог договорів, сторонами було узгоджено та підписано податкові накладні, Акти виконаних робіт та Довідки про вартість виконаних робіт (копії яких містяться в матеріалах справи).

Відповідно до преамбули Закону «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування експортних та імпортних операції, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Законом України «Про податок на додану вартість» визначено наступне:

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж: на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.6 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону (п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7);

- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7);

- платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7).

Як підтверджується матеріалами справи, та не було жодними доказами заперечено відповідачем, податкові накладні, виписані ПП Фірма «Володар» на користь позивача, були складені у повній відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а тому позивач мав законні підстави відобразити суми ПДВ за вказаними податковими накладними у складі податкового кредиту відповідних періодів при відсутності доведення факту завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких правовідносин із ПП Фірма «Володар», чого відповідачем в даному випадку жодними допустимими доказами по справі доведено не було.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV зі змінами і доповненнями, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 вищенаведеного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, якщо це можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені якої складений документ, назва документа (форми) код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони здійснені.

Відповідно до Інформації про анульовані свідоцтва платників податку на додану вартість, яка розміщена на офіційному сайті Державної Податкової Адміністрації України, свідоцтва платника податку ПП Фірма «Володар», не анульовані, на момент укладання договорів ПП Фірма «Володар», є зареєстрованими у встановленому Законом порядку платником податку на додану вартість та має право виписувати податкові накладні.

Таким чином, надані позивачем до перевірки та до матеріалів справи податкові накладні, складені у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Порядку заповнення податкової накладної, а тому відображення у складі податкового кредиту позивача вищезазначених податкових накладних відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З аналізу наведеного вище вбачається, що посилання відповідача виключно на матеріали кримінальної справи, яка не містить аналізу господарських відносин позивача із контрагентом ПП Фірма «Володар», та по якій взагалі відсутній вирок суду, а також посилання на матеріали досудового слідства, як на доказ нікчемності правочину, не може прийматись судом як єдина підстава для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В даному випадку, роблячи висновок про недійсність укладених позивачем із ПП Фірма «Володар» правочинів, податковий орган посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного» та «нікчемного» правочинів.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ПП Фірма «Володар» правочинів недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги братися не може.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Крім того, суд зазначає, що при здійсненні висновків в Акті перевірки відповідачем не було враховано, що із прийняттям Закону України 2 грудня 2010 року № 2756-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», ст. 228 Цивільного кодексу України була доповнена частиною третьою наступного змісту:

«У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Тобто, зазначені правочини після 01.01.2011 року мають визнаватися не нікчемними, а оспорюваними.

Проте, як видно з наявних матеріалів справи, відповідного рішення суду щодо визнання спірного правочину недійсним ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС надано не було, що відповідно виключає право контролюючого органу посилатися на частину другу ст. 215 Цивільного кодексу України у висновках Акта перевірки.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ПП Фірма «Володар» правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ПП Фірма «Володар».

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, такий зв'язок між витратами на придбання послуг з виконання будівельних робіт, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг (товару), був відповідними доказами доведений позивачем суду, а саме тим, що зазначені субпідрядні роботи на замовлення позивача виконувались його контрагентом ПП Фірма «Володар» з метою виконання позивачем інших договірних відносин із контрагентами, в яких позивач виступав якості підрядної організації.

Враховуючи викладене, та зважаючи на наявні у справі докази, суд вважає, що позивачем було доведено реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ПП Фірма «Володар», що в подальшому були використані позивачем у своїй господарській діяльності, та рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій підтверджується наявними матеріалами справи, а відповідно зазначені суми ПДВ, сплачені по правовідносинах із ПП Фірма «Володар», були правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у перевіряємому періоді на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КАС України, докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно вимог ч. 4 ст. 71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Проте, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, станом на 13.06.2013 р. відповідачем ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС не було виконано вимог ухвали суду від 30.04.2013 р. про відкриття провадження у справі № 826/6111/13-а та не було надано суду документальних підтверджень викладених в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позицій щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ПП Фірма «Володар» (яка підтверджувалась би вироком суду), та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ПП Фірма «Володар» (що підтверджувалось би відповідними відомостями про невизначення та не сплату ПП Фірма «Володар» податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем).

Суд також не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що позивач зобов'язаний нести відповідальність за порушення, встановлені податковим органом по його контрагенту, які не підтверджуються будь-яким іншим чином, крім висновків самого ж податкового органу в Акті про неможливість проведення перевірки такого контрагента.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

- суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Особи, які беруть участь у справі, мають право:

- давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення;

- подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

- висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам.

Проте, як було зазначено вище та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС не було використано його права щодо документального підтвердження нормативно-правової позиції, викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву, а також не виконано обов'язку щодо надання на вимогу ухвали суду витребовуваних документів, а тому суд розглянув дану адміністративну справу за наявними у ній доказами.

Крім того, суд наголошує на тому, що всіма податковими органами ДПС України при їх роботі застосовується Автоматизована інформаційна система (АІС) «Податки», яка створена для зручнішого, оперативного та всебічного обліку нарахування, надходження податкових платежів та контролю за виконанням податкового законодавства в Україні.

АІС «Податки» включає в себе функціональні підсистеми, комплекси задач, задачі та функції, які використовуються у структурних підрозділах ДПС районного рівня у вигляді системи взаємопов'язаних АРМ спеціалістів-податківців відповідних управлінь:

- АРМ інспектора по обліку (реєстрація платників);

- АРМ обліку надходжень до бюджету («Держдоходи»);

- АРМ реєстрації бухгалтерської звітності;

- АРМ складання звітності;

- АРМ контроль та аудит;

- АРМ «Податки в Україні» (чинні закони України);

- АРМ «Валютна інспекція».

Основними функціями АІС «Податки» є такі:

- облік платників на підставі статутних документів (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку і т.ін.);

- збір інформації про відкриття рахунків у банках платниками. Ця функція виконується на підставі письмових повідомлень про відкриття та закриття рахунків, які надходять з банківських установ у триденний термін (згідно з Інструкцією № 3 Національного банку України «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті»);

- отримання інформації про внесення та виключення платників з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України. Ця інформація надходить з органів статистики, районної адміністрації та Арбітражного суду;

- збір інформації про економічну діяльність підприємств. Ці повідомлення формуються на підставі бухгалтерської звітності, яка регулярно надається підприємствами до податкової адміністрації;

- оперативне отримання даних про надходження грошових коштів про сплату податків. Ця інформація подається у формі платіжних повідомлень та реєстру надходжень з банківських установ;

- проведення перевірок правильності сплати податків згідно з планами перевірок та за замовленням;

- формування звітності до Головної, міської та обласної податкової служби;

- економічний аналіз діяльності податкової служби та стану обслуговуваного району.

Інформація, яка була введена і проконтрольована, зберігається в БД, яка далі використовується для отримання всіх видів вихідних документів.

Завдяки автоматизації наведених функцій, створенню на їх базі АІС «Податки» у ДПС районного рівня, працівникам ДПС можливо своєчасно отримувати достовірну та повну інформацію для виконання своїх функціональних обов'язків, що відповідно забезпечує:

- вдосконалення оперативності роботи та продуктивності праці податкових інспекторів;

- підвищення достовірності даних щодо обліку платників податків і ефективності контролю за додержанням податкового законодавства;

- оперативне отримання даних про надходження податків (за кожним платником податків або їх групою, за кожним видом податку або групою податків) за запитом на будь-яку дату обліку на будь-яких вертикальних рівнях системи управління оподаткуванням;

- поліпшення якості та підвищення оперативності бухгалтерського обліку;

- поглиблений аналіз динаміки надходження сум податків і можливість прогнозування цієї динаміки;

- забезпечення повного й своєчасного інформування податкових адміністрацій усіх рівнів про податкове законодавство на будь-яку дату обліку, починаючи з поточної і раніш;

- своєчасне інформування адміністрації території, яка обслуговується ДПС, про надходження податків і додержання податкового законодавства;

- скорочення обсягу паперового документообігу;

- підвищення оперативності та якості рішень, які приймаються щодо керування оподаткуванням з метою підвищення ефективності його функціонування.

Таким чином, завдяки функціонуванню зазначеної інформаційної системи АІС «Податки», в податкових органів всіх рівнів ДПС України є можливість вільно отримувати та відповідно надавати на вимогу суду необхідну інформацію щодо стану визначення та сплати суб'єктами господарювання податкових зобов'язань до Державного бюджету, та звітування суб'єктами господарювання до податкових органів щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для здійснення задекларованих видів діяльності.

Проте, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС, в порушення вимог ч. 1, ч. 4 ст. 71 КАС України, що зобов'язують суб'єкта владних повноважень надавати до матеріалів справи всі документи та докази на підтвердження правової позиції, які можуть бути використані судом при розгляді справи, на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, а також на виконання усних зауважень суду під час судових засідань, не було надано до матеріалів справи документальних підтверджень викладеної в Акті перевірки та запереченні на позовну заяву позиції щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ПП Фірма «Володар» (яка б підтверджувалась відповідним рішенням суду), та завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких взаємовідносин позивача із контрагентом ПП Фірма «Володар» (яка б підтверджувалась даними (податковими деклараціями) щодо не визначення та не сплати до бюджету податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем).

Також, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 112 11 13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», вбачається тенденція до індивідуалізації кваліфікації дій платників податків з формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на добросовісність такого платника. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника ПДВ його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента. При цьому обізнаність платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, необхідно з'ясувати з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).

Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.05.2013 р., контрагент позивача ПП Фірма «Володар» не є ліквідованим та не перебуває у стані припинення підприємницької діяльності, а відповідно продовжує здійснювати свою господарську діяльність.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в порушення вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 71 КАС України, не виконав вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі щодо надання відповідних документів на підтвердження його правової позиції, та не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013 р. № 0002722208 та № 0002712208.

Натомість представники позивача надали суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 07.03.2013 р. № 0002722208 та № 0002712208.

Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 6 ст. 71 КАС України, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 07.03.2013 р. № 0002722208 та № 0002712208.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельна компанія «Укрбудіндустрія» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 300 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 14.06.2013 р.