Ухвала суду № 32172318, 26.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/8243/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєва І.Т.

Представник позивача - Візир О.В. Ш

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2013р. по справі № 2а-1670/8243/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000822308 від 02.08.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у податкового органу відсутні правові підстави щодо ствердження про безпідставне включення ТОВ "Українське зерно" до складу податкового кредиту за квітень 2012 року суми ПДВ у розмірі 110 833,35 грн, а як наслідок і неправомірне винесення ним податкового повідомлення - рішення № 0000822308 від 02.08.2012.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (код ЄДРПОУ 30044094) зареєстроване розпорядженням виконавчого комітету Октябрської районної ради м. Полтави від 14.04.1998 № 366. Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податкові інспекції м. Полтави та з 06.09.2004 є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23994223 від 06.09.2004.

На підставі наказу від 13.07.2012 № 1176, виданого ДПІ у м. Полтаві, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, у період з 13.07.2012 по 16.07.2012 податковим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Українське зерно" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по проведених правовідносинах с фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (рнок НОМЕР_2) за квітень 2012 року.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Полтаві складено Акт від 16.07.2012 № 1967/22-6/30044094, згідно із висновками якого встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України , в результаті чого було завищено податковий кредит у квітні 2012 року на суму ПДВ 110 833,00 грн.

На підставі висновків Акта перевірки від 16.07.2012 № 1967/22-6/30044094, відповідачем 02.08.2012 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000822308, яким ТОВ "Українське зерно" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 110 833,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено відповідачем в адміністративному порядку:

- за результатами розгляду первинної скарги рішенням ДПС у Полтавській області залишено без змін податкове повідомлення- рішення ДПІ у м. Полтаві №0000822308 від 02.08.2012 , а скаргу без задоволення /а.с.15-18/;

- за результатами розгляду скарги рішенням ДПС України залишено без змін податкове повідомлення- рішення ДПІ у м. Полтаві №0000822308 від 02.08.2012, а скаргу без задоволення /а.с.19/.

З вимогою про визнання нечинним та скасування вказаного податкового повідомлення - рішення ТОВ "Українське зерно" звернулося до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві відповідає ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями статті 198 Податкового кодексу України /в редакціїї чинній на час виникнення спірних правовідносин/ слідує, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України закріплено, що тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно акту перевірки підставою для нарахування позивачу податкового зобов`язання з ПДВ у сумі 110 833,00 грн стали господарські правовідносини між позивачем та ФОП ОСОБА_2 з приводу придбання пшениці кількістю 450 т +/- 10% на загальну суму 665 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 110 833,35 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «Українське зерно» (Покупець) та ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) укладено договір №195-ПТН від 16.04.2012, відповідно до якого ТОВ «Українське зерно» придбано в квітні 2012 року пшеницю. На підтвердження даної операції підприємством надавались платіжні документи, накладні на суму ПДВ 110 833,35 грн.

Відповідно пункту 13 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 тимчасово, до 1 січня 2014 року звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання зернових культур зварних позицій 1001 - 1008 (крім товарної позиції; 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00), технічних культур товарних позицій 1205 і 1206, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) пшеницю віднесено до товарної позиції з кодом 1001.

Отже, правомірне нарахування основної ставки ПДВ на операції з першого постачання зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, придбаних у сільськогосподарських підприємств - виробників, розповсюджується виключно на юридичних осіб, які діють на основі статуту, мають відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом тощо, а на фізичних осіб - суб'єктів господарювання не розповсюджується.

ФОП ОСОБА_2 має організаційно-правову форму - фізична особа-підприємець, що не підпадає під критерії сільськогосподарського підприємства - виробника чи підприємства, яке безпосередньо придбало такі зернові та технічні культури у сільськогосподарського підприємства - виробника, яким надано право на формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту операцій з постачання пшениці, а отже не мав права виписувати податкові накладні з постачання пшениці з ПДВ, незалежно навіть від того, що придбав він таку пшеницю у сільськогосподарського підприємства - виробника.

Колегія суддів не приймає до уваги доводів апелянта про те, що відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичної особи застосовуються норми, що регулюють діяльність юридичних осіб, оскільки Цивільний кодекс України регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (стаття 1 Цивільного кодексу України), в той час коли норми Податкового кодексу України регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України), тобто регулюють різні за своїм предметом відносини.

У відповідності до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно з пункту 15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, поставка пшениці на території України є операцією, яка звільнена від оподаткування, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те , що ФОП ОСОБА_2 безпідставно надано ТОВ «Українське зерно» податкові накладні з ПДВ на суму 110 833,35 грн на поставку пшениці, так як дана операція звільнена від оподаткування, що призвело до неправомірного та безпідставного включення ТОВ "Українське зерно" до складу податкового кредиту за квітень 2012 року суми ПДВ у розмірі 110 833,35 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 71 К Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як і вимагає ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надав належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову та законності завищення позивачем податкового кредиту у квітні 2012 року на суму 110 833,00 грн. та правомірності застосованих штрафних санкцій.

Натомість позивач, всупереч ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав належних доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Таких доказів не надано апелянтом і до суду апеляційної інстанції

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року по справі № 2а-1670/8243/12 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2013р. по справі № 2а-1670/8243/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 01.04.2013 р.