Ухвала суду № 32172210, 26.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/7571/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІН АІР" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 2а-1670/7571/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІН АІР"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛІН АІР", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення №0005671502/1566 від 09.10.2012 року, яким ТОВ "КЛІН АІР" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12 412,17 та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 103,04 грн., податкове повідомлення - рішення №0005661502/200 від 09.10.2012 року, яким ТОВ "КЛІН АІР" зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 784 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛІН АІР" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 17.03.2011 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 56).

Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Відповідачем на підставі п.200.10 ст.200 в порядку ст.76 Податкового Кодексу України 07.09.2012 року було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "КЛІН АІР" за липень 2012 року , за результатами якої складено акт №69/Р/15-222/35868989 від 07.09.2012 року, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем п.201.6 ст.201, п.п.2,п.11, п.198.6 ст.198, Розділу ХХ Податкового Кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за липень 2012 року з податку на додану вартість в сумі 13 196,17 грн.

На підставі вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення №0005671502/1566 від 09.10.2012 року, яким ТОВ "КЛІН АІР" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12 412,17 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3 103,04 грн.

Крім того, відповідачем на підставі п.200.10 ст.200 в порядку ст.76 Податкового Кодексу України 07.09.2012 року було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "КЛІН АІР" за липень 2012 року, у якому зафіксовано завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 784 грн.

На підставі вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення податкове повідомлення - рішення №0005661502/200 від 09.10.2012 року, яким ТОВ "КЛІН АІР" зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 784 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались позивачем в порядку адміністративного оскарження.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями Кременчуцької ОДПІ, ТОВ "КЛІН АІР" звернулося до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Кременчуцькою ОДПІ відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Кременчуцькою ОДПІ за результатами камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "КЛІН АІР" за липень 2012 року від 19.08.2012 року №9050229977 встановлено, що позивачем задекларовано суму податкового кредиту в розмірі 29 619 грн. , при цьому сума податкового зобов'язання складає 28 835 грн. За таких обставин податковий орган дійшов висновку, що різниця між сумою грошового зобов'язання з ПДВ та податкового кредиту в розмірі 784 грн. є непідтвердженою.

Обґрунтовуючи правомірність зменшення позивачу від'ємного значення ПДВ в сумі 784 грн., податковий орган наголошував на тому, що підтвердження правомірності нарахування від'ємного значення здійснюється після отримання підтвердження правомірності нарахування податкового кредиту шляхом отримання відповідей на надіслані запити про проведення зустрічних звірок по ланцюгу постачання.

З метою проведення зустрічних перевірок податковим органом було направлено відповідні запити, проте на даний час відповіді на них не надходили.

Відтак, оскільки зустрічні звірки не проведені, задекларована позивачем сума від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень 2012 року в розмірі 784 грн. не може вважатись підтвердженою.

Колегія суддів зазначає, що позивач у якості доказів правомірності відповідних господарських операцій надав видаткову та податкову накладну та банківську виписку.

При цьому відсутні докази транспортування товару, фактичної передачі його під звіт відповідальним особам покупця, використання його покупцем у власній господарській діяльності. Окремі подані позивачем первинні фінансові та бухгалтерські документи не можна вважати достатніми доказами здійснення ним операцій, які спричинили реальні зміни у структурі активів позивача та суб'єктів господарської діяльності -його контрагентів.

З письмових доказів судом неможливо в повному обсязі встановити елементи ланцюга господарських операцій, взаємодій позивача з його контрагентами та подальшого декларування ПДВ, на підставі виданих вказаними контрагентами податкових накладних, послідовний причинно-наслідковий зв'язок отримання та оплати послуг, відображення податкових накладних у відповідних реєстрах отриманих податкових накладних. Відсутні достатні докази фактичного виконання робіт (послуг).

Тобто, відсутній комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов'язане відповідне формування податкового кредиту.

За таких обставин колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що для задоволення позовних вимог про скасування прийнятого Кременчуцької ОДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні підстави.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування ТОВ "КЛІН АІР" грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 12 412,17 грн. та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3 103,04 грн., та зазначає наступне.

Відповідачем на підставі п.200.10 ст.200 в порядку ст.76 Податкового Кодексу України 07.09.2012 року було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "КЛІН АІР" за липень 2012 року. За результатами вказаної перевірки складено акт №69/Р/15-222/35868989 від 07.09.2012 року. У висновках акту зафіксовано порушення позивачем п.201.6 ст.201, п.198.6 ст.198, п.п.2,п.11 Розділу ХХ Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за липень 2012 року з податку на додану вартість в сумі 13 196,17 грн.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п.2 п.11 Розділу ХХ Податкового Кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на вказану норму, податкові накладні понад 10 тисяч підлягають включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Кременчуцькою ОДПІ в ході камеральної перевірки було встановлено, що в декларації за липень 2012 року позивачем задекларовано суму податкового кредиту в розмірі 28 835 грн. , згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних від 19.08.2012 року №9050229979, в рядку 2 реєстру відображена накладна №349 від 03.07.2012 року на суму ПДВ 13 196,17 грн., яка була виписана контрагентом позивача, ТОВ "ЄВРОТЕХНІКА" (ідентифікаційний номер 255233604621). Дана податкова накладна не була включена до ЄДРПН та до реєстру видаткових накладних.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем порушено вищевикладені приписи Податкового Кодексу України, а саме не зареєстровано податкову накладну, на суму понад 10 тисяч, що позбавляє права позивача формування податкового кредиту на її підставі у відповідному звітному періоді.

Доводи апелянта про те, що при заповненні електронної копії реєстру за липень 2012 року ТОВ "КЛІН АІР" було допущено описку, а саме невірно перенесений номер та дата податкової накладної, тоді як в паперовому оригіналі реєстру виданих та отриманих податкових накладних номер та дата зазначеної податкової накладної вказані вірно, постачальником товару, ТОВ "ЄВРОТЕХНІКА", своєчасно надана податкова накладна на суму 79 177 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 13 196,17), яка оформлена належним чином та зареєстрована останнім у реєстрі виданих накладних та в єдиному державному реєстрі податкових накладних з присвоєнням номеру 9040485053 колегія суддів до уваги не приймає з огляду на наступне.

Письмові докази свідчать, що ТОВ "КЛІН АІР" уточнений реєстр не подавало, відповідні виправлення в поточних реєстрах виданих та отриманих податкових накладних не було проведено.

Правом уточнювати відомості про свої податкові зобов'язання позивач не скористався і доказів того, що він звертався до Кременчуцької ОДПІ про уточнення задекларованих податкових зобов"язань у порядку ст. 201.10 ПК України, не надав.

З огляду на викладене, незареєстрована позивачем податкова накладна №349 від 03.07.2012 року в ЄДРПН не може слугувати підставою для формування в цій частині податкового кредиту.

Слід відзначити, що позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді надано документи на підтвердження реальності оподаткованих операцій, а саме надано видаткову накладну та виписки з банку щодо оплати купленого у ТОВ "ЄВРОТЕХНІКА" товару (кондиціонерів).

Разом з тим, у наявних у справі матеріалів відсутні договори, на підставі яких товар був куплений, докази його транспортування, складського обліку та зберігання, відсутні докази використання купленого товару у власній господарській діяльності позивача.

Відтак, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що податковим органом правомірно та на підставі закону винесено податкове повідомлення - рішення №0005671502/1566 від 09.10.2012 року, яким ТОВ "КЛІН АІР" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12 412,17 грн. та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 3 103,04 грн., а позивачем не доведено відсутності порушень податкового зобов'язання зі свого боку, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 року по справі № 2а-1670/7571/12 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено. Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІН АІР" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2013р. по справі № 2а-1670/7571/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.