Постанова № 32172307, 02.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2013 року № 826/6304/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карелла»до відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПСпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2012 р. № 0017231502

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Карелла» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2012 р. № 0017231502.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/6304/13-а, та призначено справу до судового розгляду на 30.05.2013 р.

В судовому засіданні 30.05.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС від 14.05.2012 р. № 0017231502;

- стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що за наслідками проведення камеральної перевірки даних, задекларованих ТОВ «Карелла» у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2012 р. відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, щодо несвоєчасної подачі декларації з ПДВ за лютий 2012 р., внаслідок чого було протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.05.2012 р. № 0017231502.

Відповідач в судове засідання 30.05.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи. Також відповідачем не було зазначено причин неявки в судове засідання та не було надано доказів на підтвердження поважності причин такої неявки в судове засідання.

Зважаючи на неприбуття відповідача в судове засідання 30.05.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати адміністративну справу № 826/6304/13-а в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження, відповідача було належним чином повідомлено листом від 30.05.2013 р., що був отриманий відповідачем 05.06.2013 р., згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

06.06.2013 р. відповідачем до канцелярії суду було подано письмове заперечення на позовну заяву, в якому ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС зазначає про правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 14.05.2012 р. № 0017231502.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем - ТОВ «Карелла» засобами поштового зв'язку було подано до відповідача - ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року (зареєстровано в АРМ Бест Звіт за № 5244 від 14.03.2012 р.), яку не було визнано відповідачем, як податкову звітність (зазначено про відсутність реєстру виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді).

Зважаючи на таке, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС було надіслано ТОВ «Карелла» лист-рішення від 14.03.2012 р. № 470/10/18-323 про невизнання податкової декларації з ПДВ за лютий 2012 року податковою звітністю з пропозицією надати податкову декларацію з податку на додану вартість за відповідний звітний (податковий) період, оформлену належним чином.

14.05.2012 р. ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС було складено Акт № 1207/1-32919841 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Карелла» за лютий 2012 року, за результатами якої встановлено порушення позивачем вимог п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі також - ПКУ) із змінами та доповненнями щодо не подання ТОВ «Карелла» до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС декларації з ПДВ за лютий 2012 року.

На підставі висновків Акта перевірки, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2012 р. № 0017231502, яким визначено позивачу суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 170 грн.

Не погодившись з отриманим ППР, ТОВ «Карелла» направило на адресу ДПС у м. Києві скаргу від 30.11.2012 р. № 16.

Рішенням ДПС у м. Києві від 12.12.2012 р. № 8421/10/12-414 було продовжено строк розгляду скарги ТОВ «Карелла» до 01.02.2013 року включно.

15 січня 2013 року ТОВ «Карелла» отримало від ДПС у м. Києві рішення від 04.01.2013 року № 36/0/76-13/12-4-09 про результати розгляду первинної скарги, яким оскаржуване ППР було залишено без змін, а скарга ТОВ «Карелла» - без задоволення.

Не погодившись із рішенням ДПС у м. Києві від 04.01.2013 року № 36/0/76-13/12-4-09 про результати розгляду первинної скарги, позивач направив на адресу ДПС України скаргу від 23.01.2013 року № 2.

28.03.2013 року ТОВ «Карелла» отримало від ДПС України рішення від 22.03.2013 року № 4469/6/10-2215 про результати розгляду повторної скарги, яким оскаржуване ППР було залишено без змін, а скарга ТОВ «Карелла» - без задоволення.

Зважаючи на таке, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС від 14.05.2012 р. № 0017231502 в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Також, згідно п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до вимог п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Так, у рішенні ДПС у м. Києві від 04.01.2013 року зазначено, що у результаті проведеної перевірки встановлено, що ТОВ «Карелла» подано до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року (зареєстровано в АРМ Бест Звіт за № 5244 від 14.03.2012 р.), яку не визнано як податкова звітність, у зв'язку з відсутністю реєстру виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді. У зв'язку з викладеним, на підставі п. 120.1 ст. 120 ПК України на ТОВ «Карелла» накладено штраф у розмірі 170 грн. за неподання податкової декларації з ПДВ за лютий 2012 року, оформленої належним чином.

Проте, згідно п. 49.5 ст. 49 ПК України встановлено, що у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу ДПС не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею.

Згідно наявних матеріалів справи, податкову декларацію з ПДВ за лютий 2012 року ТОВ «Карелла» подавало до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення з дотриманням вимог п. 49.5 ст. 49 ПК України.

Так, згідно опису вкладення у цінний лист, ТОВ «Карелла» надіслало на адресу ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС разом з декларацією з ПДВ за лютий 2012 року також реєстр податкових накладних в електронному вигляді, який отримано ДПІ у Святошинському районі м. Києва згідно поштового повідомлення про вручення поштового відправлення 13.03.2012 року.

Таким чином, твердження ДПІ у Святошинському районі м. Києва що ТОВ «Карелла» не подало в установлені строки реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді є безпідставним та не підтверджується доказами у справі.

Більш того, у рішенні ДПС України про результати розгляду повторної скарги від 22.03.2013 року № 4469/6/10-2215, податковий орган відмовляючи у задоволенні скарги, в самому тексті підтверджує правомірність дій позивача, оскільки в даному у рішенні ДПС України зазнає зокрема наступне:

- «Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Карелла» своєчасно надіслало податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС (зареєстровано в АРМ Бест Звіт за № 5244 від 14.03.2012 р.), зокрема відповідно до поштової кореспонденції в описі Ф.107 від 06.03.2012 р. (поштове повідомлення № 0311311561907) до податкової декларації вкладені додатки № 2, № 3, № 5, реєстр в електронному вигляді виданих та отриманих податкових накладних, диск.

Таким чином, платником податку ТОВ «Карелла» було надіслано поштове відправлення, яке оформлене відповідно до Порядку оформлення поштових відправлень із вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 1997 року № 799.

А отже, наявними матеріалами справи не підтверджується наявність з боку позивача порушень вимог ПКУ при поданні відповідачу податкової декларації з ПДВ за лютий 2012 р.

Крім того, суд з даного приводу вважає за необхідне зазначити також наступне.

Поняття податкової декларації (розрахунку) визначено п. 46.1 ст. 46 ПК України. Це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно п. 14 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, що затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 р. та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за № 1490/20228, додатками до декларації є:

- 14.1 Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) (додаток 1);

- 14.2 Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2);

- 14.3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3);

- 14.4 Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) (додаток 4);

- 14.5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5);

- 14.6 Довідка (Д6) (додаток 6) подається платниками, які заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів;

- 14.7 Розрахунок (перерахунок) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями (Д7) (додаток 7);

- 14.8 Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8).

Таким чином, реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді взагалі не є додатком до податкової декларації з ПДВ, а тому не є її невід'ємною частиною, що також спростовує доводи відповідача, викладені в запереченні на позовну заяву.

Крім того, пунктом 22 зазначеного вище Порядку встановлено, що податкова звітність, надана платником або його представником (у паперовому вигляді, поштою, засобами електронного зв'язку) та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 розділу II ПКУ, вважається не поданою, про що платник повідомляється у порядку, визначеному пунктом 49.11 статті 49 розділу II ПКУ.

Так, пунктом 22 зазначеного вище Порядку встановлено, що відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти декларацію з будь-яких причин, не визначених статтею 49 розділу II Кодексу, у тому числі висунення будь-яких, не визначених статтею 49 розділу II Кодексу передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

А таким чином, навіть не подання платником податків до органу ДПС Реєстру виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді (хоча в даному випадку зазначене спростовується наявними у справі доказами) не може бути підставою для визнання податкової декларації з ПДВ не поданою, оскільки зазначена підстава не передбачена ст. 49 ПК України, а відповідно не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності за п. 120.1 ст. 120 ПК України.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 14.05.2012 р. № 0017231502.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення щодо заявлених позовних вимог, що підтверджуються допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС від 14.05.2012 р. № 0017231502.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карелла» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 114,70 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 02.07.2013 р.