Постанова № 32172114, 21.06.2013, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 р. м. Чернівці Справа № 824/942/13-а

12:30

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

за участю:

секретаря судового засідання - Кіщук О.І.;

представників позивача - Паламаря І.В. (за довіреністю); Красовського О.О. (за довіреністю),

представника відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ПП "Мік Трейдінг" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про скасування рішення,-

СУТЬ СПОРУ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Мік Трейдінг» до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 грудня 2012 року №0003090232 та №0003100232.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у м.Чернівцях на підставі направлення від 20 листопада 2012 року №002391, 002392, 002393 та згідно Наказу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях від 20 листопада 2012 року за №1424, була проведена документальна позапланова перевірка ПП «Мік Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами проведеної перевірки був складений акт перевірки за №1523/22-2/37505134 від 05 грудня 2012 року (далі - Акт).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м.Чернівцях постановила податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 26 грудня 2012 року №0003090232 та №0003100232 відповідно до яких приватному підприємству «Мік Трейдінг» було визначено податкове зобов'язання податку на додану вартість в сумі 3 008 680,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 2 406 944,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 601 736,00 грн., а також податку на прибуток в сумі 164 620,00 грн., в тому числі основного платежу в сумі 131 696,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 32 924,00 грн.

На думку перевіряючих, позивач порушив: пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 131696 грн., у тому числі І півріччя 2012 року в сумі 17696 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 114000 грн., а також п.44.1 ст.44 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, в період х 01.02.2011 року по 30.09.2012 року встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 12.1 «ПДВ сплачене митним органам» Декларації з податку на додану вартість всього у сумі 2412519,0 грн. в тому числі: в червні 2012 року на суму 345306,0 грн. та в вересні 2012 року на суму 693324,0 грн. та зменшено значення рядка 24 податкового декларації за вересень 2012 року на 1279 грн.

Так, в акті перевірки відповідач зазначив, що операції по взаємовідносинах із продавцем «AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT не мали реального характеру, імпортні операції є нереальними,а вантажно-митні декларації містять неправдиві відомості. А тому, відповідач зробив висновок, що договір укладений між ПП «Мік Трейдінг» та фірмою «AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT є фіктивним, нікчемним і не породжує юридичних наслідків, так як порушуються публічний порядок.

Однак, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року №0003090232 та №000310023 є незаконними, а висновки, які зазначені в акті перевірки є неправомірними у зв'язку з наступними обставинами.

Так, висновок ревізорів про відсутність документального підтвердження факту надання послуг спростовується наступним.

30 травня 2012 року між фірмою «AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT та позивачем був укладений імпортний контракт на поставку товарів, відповідно до п.1 якого продавець зобов'язувався поставити на умовах СРТ м.Чернівці, Україна (Інкотермс-2010), а покупець зобов'язується прийняти товар на умовах Контракту, по ціні, в асортименті у відповідності до специфікації та інвойсами, які є не від'ємними частинами даного Контракту.

Реальність поставлення ПП «Мік Трейдінг» товару документально підтверджено наступними доказами, а саме додатками до контракту про поставку товару, та документами про оплату поставленого товару.

Крім того, позивач не погоджується з позицією відповідача про те, що ПП «Мік Трейдінг» порушено абз.2 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Положення про форму зовнішньоекономічних договорів у зв'язку тим, що у відповідності до листа Посольства України в Сирійській Арабській Республіці від 14.08.2012 року №61614/51-200-935 встановлено, що Торгівельна Палата м.Алеппо не змогла встановити контакт з представниками компанії, з огляду на відсутність звернень з приводу оформлення документів або експортно-імпортних операцій від фірми «AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT за період 2010-2012 років.

Так, станом на час укладення договору на поставку товарів у ПП «Мік Трейдінг» були відсутні будь-які відомості щодо відсутності контрагента за місцезнаходженням, а тому посилання податкового органу на вказані обставини є безпідставними та не обґрунтованими.

В судовому засіданні, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовільнити їх.

Відповідач наддав до суду письмове заперечення на позовну заяву, в якому просить суд повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на норми законодавства відповідно до яких складено акт №1523/22-2/37505134 від 05 грудня 2012 року за результатами якого, прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року №0003090232 та №000310023.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Мік Трейдінг» (далі - позивач), зареєстровано 01 лютого 2011 року ліцензійно-реєстраційною палатою виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР №10381020000006992 (а.с.15).

Також суд встановив, що позивач перебуває на податковому обліку в податковому органі з 02 лютого 2011 року за №43321.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію позивач знаходиться за адресою: 58000, м.Чернівці, вул.Миколаївська, 40.

У період, який перевірявся, позивач був платником: податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб.

Крім того, в періоді, що перевірявся, позивач займався: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля текстильними товарами, оптова торгівля одягом і взуттям (а.с.16).

На підставі направлення від 20 листопада 2012 року №002391, 002392, 002393 та згідно Наказу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях від 20 листопада 2012 року за №1424, була проведена документальна позапланова перевірка ПП «Мік Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.02.2011 року по 30.09.2012 року (а.с.14).

За результатами проведеної перевірки складено акт №1526/22-2/37505134 від 05 грудня 2012 року в якому зафіксовані наступні порушення:

- пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 131696 грн., у тому числі І півріччя 2012 року в сумі 17696 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 114000 грн.;

- п.44.1 ст.44 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, в період х 01.02.2011 року по 30.09.2012 року встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 12.1 «ПДВ сплачене митним органам» Декларації з податку на додану вартість всього у сумі 2412519,0 грн. в тому числі: в червні 2012 року на суму 345306,0 грн. та в вересні 2012 року на суму 693324,0 грн. та зменшено значення рядка 24 податкового декларації за вересень 2012 року на 1279 грн.

За наслідками перевірки позивача, податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року форми "Р":

- №0003090232 - відповідно до якого приватному підприємству «Мік Трейдінг» було визначено податкове зобов'язання податку на додану вартість в сумі 3 008 680,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 2 406 944,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 601 736,00 грн.

- №0003100232 - відповідно до якого приватному підприємству «Мік Трейдінг» було визначено податкове зобов'язання податку на прибуток в сумі 164 620,00 грн., в тому числі основного платежу в сумі 131 696,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 32 924,00 грн.

Суд погоджується з позицією позивача, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення суперечать законодавству з питань оподаткування, та не відповідають фактичним обставинам справи, а тому суд вважає, що адміністративний позов належить до задоволення.

Свій висновок суд обмотивовує наступним чином.

По-перше, суд не погоджується з висновками перевіряючих щодо відсутності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами у зв'язку з наступним обставинами.

Так, відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В ході судового розгляду справи суд дійшов висновку, що мало місце реальне придбання товарів позивачем та їх подальше використання в своїй господарській діяльності.

Так, суд встановив, що 30 травня 2012 року ПП «Мік Трейдінг», як покупець, в особі директора Руденка Валерія Валерійовича та сирійська фірма «AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORТ, як продавець, в особі директора Chassan Nicola Haddat уклали контракт №1/AKROUM/MIK (далі - Контракт) на продаж товару, по ціні, в асортименті згідно з специфікацією та інвойсами, які є невід'ємною частиною даних контрактів (а.с.89).

Згідно з п.3 Контракту та додаткової угоди №1 до Контакту від 10 червня 2012 року покупець проводить оплату за поставлений продавцем товар протягом 320 днів після отримання товару шляхом перерахуванням коштів по реквізитам: Банк: TURKIYE IS BANKASI, IBAN: TR490003200000000005141203 USD, SWIFT: TEBUTISXXX, BENEFECIARY: STARTEKS ITHALAT IHRACAT TEKSTIL SAN.VE DIS TIC. LTD.

Відповідно до п.6 Контракту визначено, що поставка і відправка товару здійснюється партіями по замовленню покупцем. Поставка товару може здійснюватися від імені продавця фірмою «S.C. Vastimpex s.r.1.».

Згідно з п.7 Контракту визначено, що здача-прийом товару здійснюється відповідно до відвантажувальних документів. Інспекція по здачі-прийомі повинна проводитися представником покупця на складі покупця. Товар по якості та кількості повинен відповідати відвантажувальним документам.

Таким чином, між позивачем та його контрагентом був укладений контракт купівлі-проваджу. Згідно з даним Контрактом вбачається перехід права власності на товар в момент отримання відвантажувальних документів та відповідно до накладних.

Так, на виконання умов Контракту між позивачем та фірмою «AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORТ були підписані наступні специфікації на поставку товару:

- Додаток №1 від 03.06.2012 року до Контракту №1/AKROUM/MIK від 30.05.2012 року (а.с.92);

- Додаток №2 від 20.06.2012 року до Контракту №1/AKROUM/MIK від 30.05.2012 року (а.с.93);

- Додаток №3 від 14.07.2012 року до Контракту №1/AKROUM/MIK від 30.05.2012 року (а.с.94);

- Додаток №4 від 18.07.2012 року до Контракту №1/AKROUM/MIK від 30.05.2012 року (а.с.95);

- Додаток №5 від 10.08.2012 року до Контракту №1/AKROUM/MIK від 30.05.2012 року (а.с.96);

- Додаток №6 від 23.08.2012 року до Контракту №1/AKROUM/MIK від 30.05.2012 року (а.с.97);

- Додаток №7 від 24.08.2012 року до Контракту №1/AKROUM/MIK від 30.05.2012 року (а.с.98);

Основним видом діяльності позивача є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля текстильними товарами, оптова торгівля одягом і взуттям. Даний факт підтверджує також податковий орган в акті перевірки (а.с.16). Тобто, продаж позивачу текстильних виробів, повністю узгоджується, є логічним та відповідає основним видам його діяльності.

Також суд встановив, що за надані послуги підприємство розрахувалося з постачальником, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Даний факт підтверджується банківською випискою про оплату поставки товару (а.с.99).

Крім того, щодо реальності Контракту, то суд вважає, що реальність настання правових наслідків, що обумовлена ними, підтверджується тим, що предметом Контракту було продаж товару. На виконання умов Контракту позивач реально оплатив за обумовлену суму поставлений товар продавцем, в зв'язку з цим сторони вчинили реальні дії і отримали для кожної з них настання відповідних правових наслідків. Доказів про визнання даного Контракту недійсним сторони до суду не надали.

Також суд звертає увагу на те, що поставлений товар пройшов митне оформлення із відповідною сплатою митного збору та податку на додану вартість, що підтверджується платіжними документами і вантажно-митними деклараціями. Так, перелік вантажно-митних декларацій наведено в додатку №2 акта перевірки та у зведеній таблиці на 18 сторінці акту перевірки (а.с.31).

Крім того, в судовому засіданні сторони не заперечували факт сплати позивачем суми податку на додану вартість при розмитнені імпортованих високоліквідних товарів в повному обсязі.

По-друге, суд не погоджується з позицією відповідача, що позивач не має права на податковий кредит, та відповідно на бюджетне відшкодування ПДВ оскільки постачальники відсутні за місцезнаходженням у відповідності до листа Посольства України в Сирійській Арабській Республіці від 14.08.2012 року №61614/51-200-935, яким встановлено, що Торгівельна Палата м.Алеппо не змогла встановити контакт з представниками компанії, з огляду на відсутність звернень з приводу оформлення документів або експортно-імпортних операцій від фірми «AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT за період 2010-2012 років.

Однак, суд не бере до уваги зазначену вище позицію відповідача у зв'язку з наступними обставинами.

У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, суд зобов'язав відповідача надати в матеріали справи лист Посольства України в Сирійській Арабській Республіці від 14.08.2012 року №61614/51-200-935, як доказ на підтвердження факту відсутності за місцемзнаходженням фірми AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT.

Однак, відповідач не надав до суду зазначений вище лист, чим не довів свою позицію щодо відсутності за місцезнаходженням фірми AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться лист директора сирійської фірми AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT Ghassan Nicola Haddat від 09.10.2012 року, який затверджений печаткою Міністерства Закордонних Справ та Еміграції Сирійської Арабської Республіки та печаткою Комерційної Палати у Алеппо Сирійської Арабської Республіки у відповідності до якого суд встановив, що у зв'язку з воєнними діями у 2012 році у Сирії та відмовою співпраці з боку партнера з Туреччини фірми «STAFTEKSTIL DERI INS/METLA GIDA ELEKTRONIK SAN.DE.VIS TIC.LTD.STI» сирійська фірма AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT постановила зупинити подальшу доставку з власної ініціативи (а.с.120).

А тому враховуючи викладене вище, суд вважає, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи підтверджують реальність господарської операції ПП «Мік Трейдінг» з фірмою AKROUM FOR TRADE» IMPORT-EXPORT-TRANSPORT.

Більше того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Таким чином, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ.

Крім того, станом на час укладення договору на поставку товарів та надання послуг, та оформлення фінансово-бухгалтерських документів були наявні відомості щодо контрагента та його місцезнаходження, а тому посилання відповідача на відсутність даних фактів є безпідставним та необґрунтованим. На підтвердження своєї позиції відповідач жодних доказів до суду не надав.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідачем всупереч нормам Податкового кодексу України було безпідставно прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 грудня 2012 року №0003090232 та №000310023.

Так, відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже , на підставі викладених обставин, суд дійшов висновку, що податковий орган при проведенні перевірки надав неправильну оцінку первинним документам, які були йому представлені, та неправильно застосував норми податкового законодавства, внаслідок чого в акті зроблені помилкові висновки. А відтак - прийняті на підставі даного акту податкові повідомлення - рішення є відповідно незаконними.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 статті 94 КАС України: "Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа".

Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у м.Чернівцях.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 72, 76, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення:

- форми "Р" №0003100232 від 26 грудня 2012 року;

- форми "Р" №0003090232 від 26 грудня 2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири), 00 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Постанова в повному обсязі складена 27 червня 2013 року.

Суддя О.Я.Бойко