Ухвала суду № 32171286, 05.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2013 р. м. Київ К-27907/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Хомініч С.В.

представника відповідача Прокофєвої Л.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Золоті ворота» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2010 по справі №2а-2769/09/2670 за позовом Закритого акціонерного товариства «Золоті ворота» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення та визнання незаконними дій

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Закритого акціонерного товариства «Золоті ворота» (далі-ЗАТ «Золоті ворота», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі-ДПІ у Печерському районі м.Києва, відповідач) про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.03.2009 №0002052306/0 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 60918,50грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30086,00грн.; визнання незаконними дій ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 60918,50грн. та зменшення податкового кредиту в сумі 534435,00грн., що відображено в акті, складеному за результатом планової виїзної перевірки ЗАТ «Золоті ворота» від 23.02.2009 №111/23-6/02016241; визнання частково недійсним акту відображення результатів планової виїзної перевірки ЗАТ «Золоті ворота» від 23.02.2009 №111/23-6/02016241 в частині донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 64548,00грн. та зменшення податкового кредиту в сумі 534435,00грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2010, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач 20.08.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 08.10.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2010, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п 1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту від 23.02.2009 №111/23-6/02016241, складеного за результатом виїзної планової перевірки ЗАТ «Золоті ворота» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.03.2009 №0002052306/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 94634,00грн., у тому числі 64548,00грн. основного платежу та 30086,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем зокрема п.п.1.22.2 п.1.22 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п.5.3.3, п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: отримання поворотної фінансової допомоги без нарахування відсотків за користування чужими коштами в сумі 2850000,00грн.; включення суми податку на додану вартість в розмірі 449154,00грн., сплаченої при купівлі автомобіля, до складу його балансової вартості, та нарахування на цю суму амортизаційних відрахувань; віднесення до складу валових витрат, витрати на придбання основних фондів.

Спірним у даній справі є питання щодо отримання поворотної фінансової допомоги без нарахування відсотків за користування чужими коштами та включення суми податку на додану вартість, сплаченої при купівлі автомобіля, до складу його балансової вартості, та нарахування на цю суму амортизаційних відрахувань.

За результатом розгляду справи, судом встановлено, що 30.11.2006 між ЗАТ «Золоті ворота» та ВАТ «Будівельне управління 813» було укладено договір доручення №30\11\06 на придбання техніки, за умовами якого ЗАТ «Золоті ворота» зобов'язувалось за винагороду, від імені та за рахунок ВАТ «Будівельне управління 813» вчинити дії по пошуку комерційних пропозицій, укладання попередніх договорів, вчинення інших дій на користь ВАТ «Будівельне управління 813» з метою укладання договорів купівлі-продажу автомобільної техніки та інших транспортних засобів на суму 2850000,00грн., а ВАТ «Будівельне управління 813» зобов'язувалось перерахувати дані кошти для виконання зобов'язань за договором та оплатити вартість послуг ЗАТ «Золоті ворота» в розмірі 1% від суми придбаної техніки.

На виконання даного договору на розрахунковий рахунок ЗАТ «Золоті ворота» були перераховані грошові кошти в сумі 2850000,00грн. В той же день, ці кошти були перераховані ТОВ «Віпкар» на придбання 2-х автомобілів «Бентлі», вартістю 2694924,00грн., у т.ч. ПДВ 449154,00грн. для власного використання.

Судом також встановлено, що на виконання договору доручення будь-яких договорів з іншими підприємствами на придбання техніки до перевірки надано не було, а 04.04.2007, у зв'язку з відсутністю на ринку пропозицій по продажу техніки, які б влаштували ВАТ «Будівельне управління 813», кошти в повному обсязі були повернуті останньому.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач повинен був віднести до складу валових доходів суму процентів, умовно нарахованих на суму безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, отриманої від ВАТ «Будівельне управління 813» з огляду на те, що вищезазначені кошти є поворотною фінансовою допомогою, оскільки в день отримання коштів, позивач їх використав для власних потреб, а не на виконання умов договору доручення, а з часом повернув ці кошти без будь-якої компенсації за користування ними.

Разом з тим, судом залишено поза увагою, що за приписами абз.3 п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів.

Отже, незважаючи на те, що відповідно до абз. 2 п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових доходів включається сума безповоротної фінансової допомоги, до якої, зокрема, за приписами п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 вказаного Закону відноситься сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, яка залишається непогашеною на кінець податкового періоду, порядок оподаткування поворотної фінансової допомоги у її отримувача залежить від податкового статусу особи, яка надає таку допомогу.

А тому, для правильного вирішення спору щодо обов'язку позивача відобразити валові доходи у сумі умовно нарахованих процентів необхідно встановити податковий статус ВАТ «Будівельне управління 813».

Передчасним є також висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірного включення позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 449154,00грн., сплаченої при купівлі автомобіля, до складу його балансової вартості, та нарахування на цю суму амортизаційних відрахувань.

Так згідно пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з ст. 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що збільшення балансової вартість групи основних фондів на суму податку на додану вартість, включену до вартості таких основних фондів, з подальшим нарахуванням амортизації у податковому обліку має місце у випадку, коли платник податків одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком.

Проте, суди попередніх інстанцій застосувавши п.п.8.4.1 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суди залишили поза увагою, що в даних правовідносинах вказана норма є загальною по відношенню до абз. 3 п.п. 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 зазначеного Закону, яка є спеціальною і діє лише тоді коли витримуються її вимоги, а тому, для правильного вирішення спору слід встановити наявність чи відсутність обставин з якими Закон пов'язує право платника податку на збільшення балансової вартість групи основних фондів на суму податку на додану вартість.

В частині позовних вимог щодо визнання незаконними дій ДПІ у Печерському районі м.Києва та визнання частково недійсним акту перевірки в частині донарахування податку на прибуток та зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість суди попередніх інстанцій виходили з того, що акт перевірки не є актом індивідуальної дії, який може оскаржуватися в адміністративному судочинстві в розумінні п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, вказавши при цьому, що предметом оскарження за приписами зазначеної норми може бути рішення податкового органу, яке приймається у формі повідомлень-рішень.

Разом з тим, судом залишено поза увагою, що предметом спору у даній справі є також дії податкового органу, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів та є предметом дослідження у даній справі, як і наслідки таких дій, зокрема, щодо відображення в особовому рахунку платника податку.

Таким чином, надаючи оцінку правомірності рішення податкового органу щодо визначення бази оподаткування податком на прибуток та правомірності дій податкового органу під час проведення перевірки, обставини, які підлягали юридичній оцінці відповідно до положень вищезазначених норм, судами попередніх інстанцій не встановлені.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Золоті ворота» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв