Ухвала суду № 32171282, 20.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2013 року м. Київ К-33780/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Муравйова О.В.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010

у справі № 2а-6071/09/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САССК"

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САССК" про зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2009 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно плану-графіку на квітень 2009 року на підставі направлення № 663/23-09 від 30.04.2009, згідно якого термін проведення перевірки з 30.04.2009 по 01.06.2009, позивачем 30.04.2009 була розпочата виїзна планова перевірка відповідача. 21.05.2009 позивач видав Наказ № 369/23-09 "Про зміну у складі перевіряючих", яким проведено зміну у складі перевіряючих в ході проведення виїзної планової документальної перевірки відповідача, та направлення № 766/23-09 на проведення перевірки, у термін з 30.04.2009 по 01.06.2009.

02.06.2009 позивач видав Наказ № 121/23-09 "Про продовження проведення виїзної планової документальної перевірки та про зміну у складі перевіряючих", та направлення № 862/23-09 на виїзну планову документальну перевірку, якими продовжено термін проведення виїзної планової документальної перевірки відповідача на 10 робочих днів з 02.06.2009 по 16.06.2009. Направлення № 862/23-09 від 02.06.2009 вручене відповідачу 02.06.2009.

Згідно акта № 257/2309/30180471 від 02.06.2009 "Про відмову від допуску до проведення виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "САССК" посадові особи відповідача не допустили позивача до проведення перевірки.

Відповідно до ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка. Тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів. Подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 10 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів.

Відповідно до п. 1.19 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених Наказом ДПА України №355 від 27.05.2008, продовження терміну проведення планових виїзних перевірок здійснюється відповідно до Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 21.07.2005, згідно з рішенням керівника відповідного органу ДПС, яке оформляється наказом. Продовження терміну проведення позапланової виїзної перевірки здійснюється на підставі рішення керівника органу ДПС, яким було призначено перевірку, що оформляється наказом. Продовження термінів проведення перевірки розпочинається в перший робочий день за останнім робочим днем, зазначеним у направленні на перевірку.

Відповідно до п. 1.1 Оглядового листа Державної податкової адміністрації України № 14082/7/23-4017/354 від 06.07.2009 продовження проведення перевірки розпочинається в перший робочий день за останнім робочим днем, зазначеним у направленні на перевірку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо того, що наказ на продовження проведення перевірки необхідно оформляти в ході проведення перевірки та не допускати перерви між датою закінчення перевірки згідно першого направлення та датою продовження перевірки, зазначеної в наказі на продовження.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Наказ на продовження проведення перевірки №121/23-09 позивачем виданий 02.06.2009, тобто після закінчення терміну проведення перевірки відповідача, а тому оформлений не в ході проведення перевірки, з перервою між датою закінчення перевірки згідно першого направлення та датою продовження перевірки, зазначеної в наказі на продовження.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки позивачем було продовжено перевірку після закінчення терміну її проведення, то відповідачем було правомірно не допущено позивача до проведення перевірки.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 у справі № 2а-6071/09/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2010 у справі № 2а-6071/09/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

О.В. Муравйов

О.І. Степашко