Ухвала суду № 32171217, 01.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2013 р. м. Київ К/9991/69504/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012

та постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.01.2012

у справі № 2-а-1970/3772/11

за позовом Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод»

до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренерго»

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Ковалівський спиртовий завод» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області № 0000102301/0 від 17.04.2007.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.01.2012, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної позапланової перевірки ДП «Ковалівський спиртовий завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2006 року, складено акт № 1162-23/00375059 від 10.04.2007, в якому зафіксовано порушення: ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», пп. пп. 7.4.1, 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2007 року на 4 000 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 17.04.2007 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000102301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 4 000 грн.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення податковий орган виходив з того, що позивачем було придбано у ТОВ «Укренерго» природний газ імпортного походження, який оподатковується за нульовою ставкою податку на додану вартість, у зв'язку з чим виписані ТОВ «Укренерго» податкові накладні оформлені з порушенням вимог пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому не могли бути враховані при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також судами встановлено, що 16.11.2005 між ДП «Ковалівський спиртовий завод» (покупець) та ТОВ «Укренерго» (постачальник) було укладено договір на постачання природного газу № 3-т-06/п, за умовами якого постачальник зобов'язувався через газові мережі газотранспортних організацій поставити покупцю природний газ за ціною 478,66 грн. за одну тисячу м3, в тому числі цільова надбавка до тарифу на природний газ - 7,82 грн. та податок на додану вартість 79,79 грн. (без врахування його транспортування).

ТОВ «Укренерго» видало позивачу податкову накладну на поставлений за грудень 2006 року газ в об'ємі 392 000 м3, в тому числі податок на додану вартість 44 418,23 грн. Позивачем в січні 2007 року до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість включено суму в розмірі 4 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано доказів імпортного походження придбаного позивачем природного газу, а наявність у позивача належним чином оформленої податкової накладної підтверджує дотримання ним приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість; газ, що постачався позивачу в грудні 2006 року був придбаний ТОВ «Укренерго» у вітчизняних компаній ТОВ «ІНТЕРЛІС» та ТОВ «РОСТХОЛДІНГ».

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» встановлено, що у 2005 році та у 2006 році, відповідно, операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладення податком на додану вартість; операції з продажу ввезеного природного газу на митній території України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Положення зазначених норм законів слід розуміти так, що законодавством не дозволяється оподатковувати за ставкою 20% операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України і звільненого від обкладання ПДВ при ввезенні. При цьому таке обмеження стосується як першого продавця, так і останнього.

У пункті 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» (у редакції Постанови від 02.03.2006 № 244), встановлено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», дочірньою компанією «Газ України» та дочірнім підприємством «Газ-тепло», а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності: договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ; договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача - платника податку на додану вартість; вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до абз. 1, 2 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (у тому числі при їх імпорті) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

З аналізу пункту 6.1 статті 6 вказаного Закону випливає, що не відносяться до об'єктів оподаткування операції, звільнені від оподаткування, та операції, до яких застосовується нульова ставка ПДВ.

Таким чином, покупець, сплативши продавцю ПДВ за ставкою 20% з операцій, що не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону України «Про податок на додану вартість» або звільняються від оподаткування на підставі статті 5 цього Закону, а також, які оподатковуються за нульовою ставкою, не може включати суми такого податку до податкового кредиту та вимагати відшкодування зазначених сум з бюджету.

В даному випадку судом першої інстанції, на що не звернув уваги апеляційний адміністративний суд, не досліджено питання належності та походження придбаного позивачем газу. Зокрема, дослідженню підлягають: договір та вантажосупровідні документи (товаротранспортні і податкові накладні, акти прийому-передачі газу) стосовно питання обґрунтованості доводів податкового органу, що предметом укладеного між позивачем та його контрагентом договору було придбання саме імпортованого газу, оподаткування операцій продажу якого має здійснюватися за нульовою ставкою, та виключно з урахуванням встановленого робити висновки про наявність чи відсутність підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 та постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.01.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний