Ухвала суду № 32171143, 21.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2013 р. м. Київ К/9991/1439/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Вербицької О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека "3і" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010 року по справі № 2а-1372/09/1370 (49156/09/9104) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека "Зі" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.09.2008 №0002422352/0 у сумі 13885,20 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 року позов задоволено частково визнано протиправним рішення ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області від 30.09.2008 року №0002422352/0 про застосування штрафних (фінансових ) санкцій в сумі 13885,20 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на те, що готівка оприбутковувалась своєчасно та в повній мірі, що підтверджується роздрукованим фіскальним звітним чеком № 0729 від 05.09.2008 року на суму 2777,04 грн., а в Книзі обліку розрахункових операцій вказані кошти помилково було відображено не у відповідній колонці.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.09.2008 року відповідачем було проведено перевірку позивача щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.10 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР та п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637), а саме: не забезпечено зберігання контрольної стрічки протягом 3-х років та не оприбутковано у Книзі обліку розрахункових операцій готівку в сумі 2777,04 грн. на підставі фіскального чеку № 0729 від 05.09.2008 року.

Зазначене порушення зафіксовано у акті перевірки від 16.09.2008 року №0029/13/25/23/34854205, на підставі якого 30.09.2010 року винесено рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13885,20 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що готівкові кошти в сумі 2777,04 грн. було оприбутковано відповідно до фіскального чеку № 0729 від 05.09.2008 року, а помилка щодо відображення зазначеної суми не у відповідній колонці Книги обліку розрахункових операцій була самостійно виправлена позивачем.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив з того, що на момент проведення перевірки, факт не здійснення обліку готівкових коштів у Книзі обліку розрахункових операцій у сумі 2777,04 грн. підтверджується Актом перевірки від 16.09.2008 року, письмовими поясненнями фармацевта та копією Книги обліку розрахункових операцій.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним Банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, в тому числі за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

З аналізу наведеної норми матеріального права вбачається, що застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій можливе виключно за не оприбуткування готівкових коштів.

Пунктом 1.2 Положення № 637 встановлено, що оприбуткування готівки -проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно п. 2.6 Положення № 637 визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) або використанням розрахункових книжок оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Таким чином, у випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки буде вважатися її відображення у Книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сума у розмірі 2777,04 грн. була проведена позивачем через РРО, що підтверджується фіскальним звітним чеком №0729 від 05.09.2008 року. Вищезазначений фіскальний чек було підклеєно позивачем в Книгу обліку розрахункових операцій, але у Розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» сума у розмірі 2777,04 грн. була відображена помилково не у відповідній колонці.

Отже, сума у розмірі 2777,04 грн. була внесена платником податків до податкового та бухгалтерського обліку, оскільки її проведення через РРО, зазначення її в фіскальній пам'яті РРО, відображення на роздрукованому та збереженому фіскальному звіті вклеєного до Книги обліку розрахункових операцій, робить неможливим ухилення позивача від сплати податків.

Таким чином, відсутність відомостей про готівкові надходження у сумі 2777,04 грн. за 05.09.2008 року чи помилкове відображення таких сум не у відповідній колонці Книги обліку розрахункових операцій, при фактичному оприбуткуванні зазначеної суми, свідчить лише на користь висновку про порушення позивачем порядку ведення Книги обліку розрахункових операцій, а не про неналежний облік надходження коштів за вказаний день та ухилення підприємства від оподаткування зазначеної суми.

Виходячи з аналізу вищевикладених норм матеріального права та фактичних обставин справи, враховуючи встановлений факт оприбуткування позивачем готівки в сумі 2777,04 грн., колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій визначених рішенням від 30.09.2008 №0002422352/0.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За викладених обставин суд першої інстанції застосував норми матеріального та процесуального права та спір у справі вирішив правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека "Зі" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2010 року скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 року по справі № 2а-1372/09/1370 (49156/09/9104).

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписВербицька О.В. підписРибченко А.О.