Ухвала суду № 32171028, 28.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2013 р. м. Київ К-41048/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Горголь І.С.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Долинское»

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2010 року

та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.08.2009 року

по справі № 2-а-10548/09/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Долинское»

до Чаплинської державної податкової інспекції в Херсонській області

та Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Долинское» звернулось до суду з позовною заявою до Чаплинської державної податкової інспекції в Херсонській області та Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07.08.2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2010 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Торговий дом «Долинское» протягом 2007-2009 років надавало Чаплинській МДПІ в Херсонській області декларації з податку на додану вартість. У 2007-2008 роках позивач надавав декларації з податку на додану вартість по використанню спеціального та загального режиму оподаткування доходів, отриманих від ведення власної господарської діяльності. При поданні декларацій з податку на додану вартість, за якою проводяться розрахунки з бюджетом, за січень та лютий 2009 року позивач здійснив уточнення своїх податкових зобов'язань за період з червня 2007 року по вересень 2009 року. Відповідно до уточнюючих розрахунків ТОВ «Торговий дом «Долинское» частину податкового кредиту із спеціальної декларації з ПДВ перенесло до декларації з ПДВ за якою провадились розрахунки з бюджетом. Коригування податкового кредиту проведено на суму податку на додану вартість сплаченого у складі вартості товарів (робіт, послуг), використаних на потреби тваринницької галузі господарства. Серед таких потреб були будівельно-монтажні роботи, корми, дизельне паливо, медикаменти тощо.

За результатами коригувань податкових зобов'язань позивач у поданих деклараціях відобразив бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 1 041 811 грн., та подав до Чаплинської МДПІ в Херсонській області заяву про його повернення на розрахунковий рахунок.

Чаплинською МДПІ Херсонської області було проведено документальні невиїзні (камеральні) перевірки податкових декларацій з ПДВ та позапланові виїзні перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з червня 2007 року по вересень 2008 року та січень 2009 року.

Спірні податкові повідомлення-рішення складено на підставі актів позапланових виїзних перевірок позивача від 16.04.2009 року №08/230/32267625 та від 18.05.2009 року №10/230/32267625, а також за результатами документальних невиїзних (камеральних) перевірок декларацій з ПДВ проведених 19-20.03.2009 року.

Причиною прийняття спірних податкових повідомлень-рішень було те, що позивач до складу податкового кредиту декларації, за якою провадяться розрахунки по ПДВ з бюджетом, віднесені суми податку, сплаченого у складі вартості товарів (робіт, послуг) використаних на сільськогосподарську діяльність позивача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

ТОВ «Торговий дом «Долинское» є сільськогосподарським виробником, доходи якого від продажу сільськогосподарської продукції протягом 2007 року становили 92,4%, протягом 2008 року - 88,8% від усіх отриманих доходів.

Згідно наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30.05.1997 року №166, зареєстровано в Мін'юсті України від 09.07.1997 року за №250/2054, сільськогосподарські товаровиробники, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість своїх доходів, крім загальної Декларації з ПДВ, за якою провадяться розрахунки з бюджетом, одночасно подають до органів державної податкової служби України декларації по застосуванню спеціального режиму оподаткування переробного підприємства, сільськогосподарського підприємства від доходів, отриманих від постачання молока, м'яса в живій вазі, переробним підприємствам та декларацію про отримані доходи сільськогосподарського товаровиробника.

Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі-Закон №168/97-ВР) введено спеціальний режим оподаткування сільськогосподарських виробників.

Відповідно до п.11.29 Закону №168/97-ВР до 01 січня 2009 року зупинено дію п.7.7 ст.7, п.10.1 і 10.2 ст.10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцихних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50% загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Згідно з п.11.21 вказаного Закону №168/97-ВР до 01 січня 2009 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватись до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Отже, позивач, застосовуючи спеціальний режим оподаткування при реалізації товарів власного виробництва податок на додану вартість до бюджету не сплачує, спрямовуючи його на поліпшення основних фондів та отримує з бюджету фінансову допомогу у вигляді дотацій на придбання матеріально-технічних ресурсів.

Постановою КМУ №271 від 26.02.1999 року «Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», яка діяла на час спірних правовідносин, та Постановою КМУ №805 від 12.05.1999 року «Про Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі» встановлено порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками щодо операцій з продажу продукції власного виробництва та порядок нарахування, виплат і використання кошів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським підприємствам за поставлені переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі.

Відповідно до Постанови КМУ №271 від 26.02.1999 року на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку позивач складає декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів ДПС.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Таким чином, позивач при складанні декларації з податку на додану вартість по сільськогосподарській діяльності, позбавлений права отримувати бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. Джерелом погашення від'ємного значення з податку на додану вартість є податкові зобов'язання з цього податку наступних податкових періодів.

Постанова №805 від 12.05.1999 року, передбачає особливий порядок оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарських виробників у разі отримання доходів від постачання молока, м'яса в живій вазі переробним підприємствам. Відповідно до п.2 вказаного Порядку сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою. При цьому, суми податкового кредиту за звітний період включаються до податкової декларації з податку на додану вартість платника податку, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом.

Тобто, починаючи з 02.04.2008 року позивач може суми ПДВ по товарах (послугах), придбаних з метою використання їх у даному звітному періоді в виробництві молока та м'яса в живій вазі, що поставляється переробним підприємствам, відображати у загальній декларації з ПДВ.

Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Таким чином, позивач протягом 2007, 2008 років здійснював загальний та пільговий режим сплати податку на додану вартість залежно від напрямків господарської діяльності і відповідно до цих обставин повинен був формувати свої податкові зобов'язання та податковий кредит звітного податкового періоду.

Для вирішення питання про віднесення сплаченого податку на додану вартість при придбані товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту колегія суддів виходить з приналежності понесених витрат до певного напрямку господарської діяльності.

З аналізу податкових накладних, які слугували підставою для формування спірного податкового кредиту, ці податкові накладні складені на поставки товарів (робіт, послуг) використаних для забезпечення сільськогосподарської діяльності позивача.

Таким чином, податок на додану вартість, що слугував підставою для визначення спірного податкового кредиту, підлягав включенню до спеціальної (сільськогосподарської) декларації з податку на додану вартість.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Долинское» залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2010 року та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.08.2009 року по справі №2-а-10548/09/2170 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписБившева Л.І. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 31.05.2013р.