Постанова № 32170933, 02.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 5009/1850/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Заступника прокурора Донецької області

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12 березня 2013 року

у справі № 5009/1850/12

господарського суду Запорізької області

за позовом Запорізького природоохоронного міжрайонного прокурора в інтересах держави

в особі Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради в особі Василівського експлуатаційного цеху водопостачання та водовідведення Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

про стягнення 188032,87 грн.

за участю представників

позивача Скворцова О.О.

відповідача - ОСОБА_7

прокурора - Гудименко Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Запорізький природоохоронний прокурор міста Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради в особі Василівського експлуатаційного цеху водопостачання та водовідведення Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 188032, 87 грн. плати за понаднормативне забруднення стічних вод.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Запорізьої області від 31 січня 2013 року (суддя Гандюкова Л.П.) у справі №5009/1850/12 позов задоволено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12 березня 2013 року (судді:Марченко О.А., Бойченко К.І., Татенко В.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 31.01.2013р. скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено позивачу у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Заступник прокурора Донецької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2013р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 31.01.2013р.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.2008р. між позивачем (виробник) та відповідачем (абонент) укладено договір №161 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення. Крім того, 01.02.2011р. сторонами укладено договір №161 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення. Відповідно до пункту 1.1 договорів, зміст яких є ідентичним, позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення в обсягах, передбачених в п.п.2.1, 2.2 договорів, а відповідач зобов'язався прийняти надані послуги та оплатити їх у порядку, визначеному договорами.

У п. 1.2 договору №161 від 01.07.2008р. сторони погодили, що показники стічних вод, які скидає Абонент, не повинні перевищувати вимоги ГДК (г/м3): РН - 6.5 - 8.5; азот амон. - 30; зважені речовини - 250; БПК5 - 150; Fе заг. - 0,9; СПАВ - 2; сульфати - 210; хлорид - 310; нафт. - 0,5; фосф.- 7,5; ХПК - 300; тяжкі метали (ціаніди, Ni, Al, Zn, Pb, Cr+3b) в межах ГДК для рибогосподарських водойомів).

Водночас, згідно п. 1.2 договору №161 від 01.02.2011р. граничнодопустимі показники ГДК (г/м3) наступні: РН-6.5-9.0, азот амонійних солей - 15, зважені речовини - 220, БПК5 - 130; ХСК-195; нітрити - 0,8; нітрати - 1,0; залізо загальне - 0,4; СПАВ - 1,8; сульфати - 120,0; хлориди - 230,0; жири - 22,0; нафтопродукти - 2,0; фосфати - 3,6; мінералізація - 1000,0; цинк - 0,1; нікель - 0,1; хром - 0,05; марганець - 0,1.

Відповідно до п.4.2.12 договорів відповідач зобов'язався не допускати скидання в каналізаційні мережі неочищених стоків, які не відповідають встановленим нормам забруднення, а також вчасно повідомляти позивача про виявлені пошкодження на об'єктах централізованого водовідведення, які знаходяться на його балансі.

У абзаці другому пункту 1.2 договорів зазначено, що у випадку перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах Абонента у порівнянні з ГДК, Абонент додатково сплачує Виробнику за скидання понаднормативних забруднень згідно з вимогами Правил.

Судами встановлено, що представниками Василівського експлуатаційного цеху водопостачання та водовідведення КП "Облводоканал" Запорізької обласної ради 13.10.2009р., 25.11.2009р., 27.12.2009р., 23.03.2010р., 29.06.2010р., 04.10.2010р., 21.12.2010р., 25.03.2011р., 23.06.2011р. складені Акти відбору проб стічних вод для проведення аналізу на підприємстві ФОП ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1. Водночас, зі змісту позовної заяви вбачається, що заявлена до стягнення сума додаткової плати за скид ФОП ОСОБА_4 понаднормативних забруднень розрахована за шістьма актам відбору проб, а саме: від 27.12.2009р., від 23.03.2010р., від 29.06.2010р., від 04.10.2010р., від 21.12.2010р., від 25.03.2011р.

Згідно з розрахунком позивача всього на підставі зазначених документів відповідачу нараховано суму 194703,30грн. за період з 01.07.2009р. по 01.04.2011р., яка відповідачем сплачена частково у розмірі 6670,43грн., внаслідок чого заборгованість з оплати за скид понаднормових забруднень склала 188032,87грн., стягнення якої і є предметом спору у даній справі.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що визначальним для вирішення даного спору є встановлення обставин порушення відповідачем умов договорів та норм чинного законодавства, яким врегульовано порядок прийому стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів, а саме скид понаднормативних забруднень до системи каналізації.

Положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалось вище, сторони у п.1.2 договорів погодили показники стічних вод, які не повинні перевищувати вимоги ГДК (г/м.куб.). У випадку перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах відповідача у порівнянні з ГДК, відповідач сплачує позивачу за скидання понадлімітних забруднень у відповідності із вимогами Правил прийому та Інструкції.

Підставою для такого перерахунку позивач вбачає положення Правил прийому стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуд України 19.02.2002р. №37, Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів, затверджених наказом Держбуд України 26.04.2002р. за №402/6691 та п.1.2 договорів.

Згідно з п.1.5 Правил №37 Водоканали на підставі цих Правил та Інструкції розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, в яких встановлюються допустимі концентрації (ДК) для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися Підприємствами в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод підприємств у міську каналізацію.

Так, рішенням Василівської районної ради Запорізької області від 19.06.2009р. №4 затверджено Правила приймання стічних вод підприємств до системи каналізації ВЕЦВВ КП "Облводоканал" ЗОР (далі - місцеві Правила), які погоджено Державним управлінням охорони навколишнього середовища в Запорізькій області та КП "Облводоканал" ЗОР. У Додатку №1 до місцевих Правил встановлено граничний розмір допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах підприємств і для стічних вод, що надходять до очисних споруд ВЕЦВВ КП "Облводоканал" ЗОР, у розрахунковій частині наведено порядок розрахунку цих показників.

Згідно з п.9.2 місцевих Правил у випадку перевищення рівня вмісту забруднюючих речовин в стічних водах підприємства, що скидаються у систему каналізації, порівняно з встановленими Правилами, ДК, підприємства зобов'язані провести оплату за скид понаднормативних забруднень ВЕЦВВ КП "Облводоканал" ЗОР, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 куб.м стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій, обсягом скинутих понаднормативно забруднених стічних вод та коефіцієнтом кратності. Нарахування плати за скид стічних вод Підприємств у системи каналізації ВЕЦВВ КП "Облводоканал" ЗОР із порушенням Правил, договірних зобов'язань проводиться за формою відповідно до Додатку №5.

Згідно з п.4.1. Інструкції плата за скид стічних вод Підприємств у системи каналізації населених пунктів вноситься Підприємствами згідно з розрахунками Водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки Водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором.

Відповідно до п.8.1.1 договорів, розрахунок за надані послуги провадиться протягом 3-х календарних днів з моменту отримання акту та рахунку на оплату, які надаються абоненту до 5-го числа місяця наступного за звітним.

За приписом п.8.2 договорів розрахунки за послуги при порушенні умов договору проводяться згідно п.п.6.3, 6.4, 6.5 договору на підставі акту про порушення та рахунку на оплату.

Підстави, порядок та спосіб оформлення акту, рахунку на оплату та розрахунку з оплати за скид понаднормативних забруднень визначено у Правилах прийому стічних вод підприємств у систему каналізації м. Василівка, затверджених рішенням Васильківської районної ради Запорізької області від 19.06.2009р. №4.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції на підставі правової оцінки наявних у матеріалах справи документів встановлено, що позивач не направляв відповідачу претензій, повідомлень, актів відбору проб, протоколів, розрахунків та рахунків на додаткову плату за період з 01.07.2009р. по 21.12.2010р., як це передбачено п.7.7, п.7.10 вищезгаданих Правил.

Крім того, суд апеляційної інстанції, досліджуючи подані сторонами докази, дійшов висновку, що позивачем не доведено факту скидання відповідачем стічних вод із перевищенням встановлених допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Водночас, як вірно зазначено апеляційним господарським судом, з матеріалів справи вбачається, що під розрахунку додаткової плати за скид понаднормативних забруднень у систему каналізації у період дії договору №161 від 01.07.2008р. позивачем не враховувались показники, передбачені п.1.2 зазначеного договору, що є порушенням зазначених вище положень чинного в Україні законодавства.

Таким чином, суд попередньої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, що входять до предмету доказування у даній справі, що унеможливлює встановлення факту порушення відповідачем умов договору та правил, та відповідно - притягнення його до відповідальності.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Водночас, згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Тобто, доводи заявника касаційної скарги, які фактично зводяться до переоцінки обставин справи, з посиланням на докази, яким вже була надана правова оцінка судами, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів касаційної інстанції з огляду на зазначені вище положення процесуального законодавства.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судом апеляційної інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115,1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12 березня 2013 року зі справи №5009/1850/12 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко