Постанова № 32170917, 01.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року Справа № 923/126/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Поліщук Я.П.

від відповідача: Руденко І.С.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2013р.

у справі № 923/126/13-г Господарського суду Херсонської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз"

про стягнення 275 557,07 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" про стягнення 61703,61грн., на які збільшився борг внаслідок інфляції з листопада 2011р. по березень 2012р., 174019,66грн. - пені за період з 10.02.2012р. по 30.03.2012р. та 39833,81грн. - 3% річних, нарахованих за період з 10.11.2011р. по 30.03.2012р., загалом 275557,08грн.

Рішенням Господарського суду Херсонької області від 19.02.2013р. (суддя Людоговська В.В.) позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 61703,61грн. - інфляційних втрат, 174019,66грн. - пені, 39833,81грн. - 3% річних.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2013р. (судді: Разюк Г.П., Колоколов С.І., Петров М.С.) зазначене судове рішення скасоване частково, резолютивна частина рішення викладена в наступній редакції: "Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 39833грн.81коп. 3% річних, 39654грн.57коп. інфляційних втрат, 1587грн.21коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви. В решті позову відмовити.".

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою в частині відмови у позові, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати в названій частині та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

30.09.2011р. між сторонами укладено договір на купівлю - продаж природного газу №14/2130/11, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідач) у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (п.1.1), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів /п.1.2/.

Згідно пунктів 5.1-5.4 договору та додатковими угодами 1 і 2 до договору сторони узгодили вартість поставки та транспортування газу відповідно до затверджених тарифів.

Додатковими угодами до вказаного договору сторони погоджували ціну за 1000куб газу.

Пунктами 6.1, 6.2 Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

За умовами п.11.1 Договору, договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.

На виконання умов договору позивач протягом жовтня 2011 року - лютого 2012 року передав відповідачу природний газ на загальну суму 66945824, 33 грн., а саме: відповідно до актів приймання - передачі природного газу від 31.10.2011р. на суму 3633185,20 грн., від 30.11.2011р. на суму 12675718,42 грн., від 31.12.2011 р. на суму 13931436,07грн., від 31.01.2012р. на суму 16096414,62грн., від 29.02.2012р. на суму 20609070,02грн.

Відповідач на момент подання позову до господарського суду здійснив розрахунки за отриманий природний газ в повному обсязі, але допускав порушення приписів п.6.1,6.2 договору щодо строків його оплати, у зв'язку з чим позивачем нараховано 61703,61грн. - інфляційних втрат, 174019,66грн. - пені, 39833,81грн. - 3% річних.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З приписів наведеної норми вбачається, що максимальний термін пені як штрафної санкції за прострочення виконання зобов'язання складає шість місяців. Цей термін обчислюється з дня, коли зобов'язання має бути виконаним. Однак ця норма є диспозитивною, тобто договором може бути встановлений інший термін та інший порядок нарахування пені.

Апеляційним господарським судом встановлено, що умовами договору №14/2130/11 його сторонами погоджено інший порядок нарахування пені, а саме: за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивачем нараховано пеню за період з 10.02.2012р. по 30.03.2012р. - дати остаточного погашення боргу. Позов було заявлено 29.01.2013р., тому з урахуванням умов договору пеня може нараховуватися лише за період з 29.07.2012р. по 29.01.2013р., однак в означений період основний борг вже не існував. А відтак, з огляду на вищенаведені норми ст.232 Господарського кодексу України та встановлені обставини щодо умов договору про стягнення пені, апеляційний господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність у позивача підстав для нарахування пені, тому правомірно відмовив у цій частині позову.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 39833,81грн. апеляційний господарський суд визнав його правильним та стягнув з відповідача на користь позивача вказану суму коштів, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Аналізуючи розрахунки позивача щодо інфляційних втрат з огляду на строки остаточних розрахунків, апеляційний господарський суд встановив, що він зроблений без врахування вимог листа Верховного суду України № 62-97р від 3.04.1997р., в якому містяться рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. За висновком суду апеляційної інстанції обґрунтованою є сума інфляційних втрат в розмірі 39654грн.57коп., яку суд і стягнув на користь позивача.

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскарженій постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2013р. у справі №923/126/13-г - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Суддя Жаботина Г.В. Суддя Ковтонюк Л.В.