Постанова № 32170874, 02.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 5024/1194/2012

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Херсон,

на рішення господарського суду Херсонської області від 18.10.2012

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2012

зі справи № 5024/1194/2012

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2), м. Херсон,

до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення),

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3), м. Херсон,

приватна фірма "Аспект" (далі - Фірма), м. Херсон,

про визнання рішень частково недійсними,

за участю представників:

ФОП ОСОБА_2 - ОСОБА_4,

Відділення - Гладкої В.В.,

ФОП ОСОБА_3 - не з'явився,

Фірми - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання недійсними пунктів 1 та 1.1 рішень адміністративної колегії Відділення від 29.05.2012 № 62/П-2, № 63/П-2 та № 64/П-2 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.10.2012 (суддя Задорожна Н.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 (колегія суддів у складі: Лавриненко Л.В. - головуючий суддя, судді Картере В.І., Пироговський В.Т.), позов задоволено.

Прийняті судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано: неповним з'ясуванням Відділенням обставин, які мають значення для справи; недоведенням відповідачем обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідністю висновків, викладених у Рішеннях АМК, обставинам справи. При цьому місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що: спірні торги відбулися; Відділенням не з'ясовано та не доведено наявності негативних наслідків або можливості їх настання внаслідок вчинення відповідних дій учасниками торгів; будь-які збіги в оформленні та зовнішньому вигляді пропозицій учасників конкурсних торгів не мають правового значення, якщо документація відповідає вимогам замовника торгів.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України та додаткових обґрунтуваннях до неї Відділення просить зазначені рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального права.

ФОП ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Інші відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників ФОП ОСОБА_2 та Відділення, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами в справі встановлено, що Рішеннями АМК:

- визнано, що ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та Фірма, узгодивши свої пропозиції для участі в конкурсних торгах, що проводились управлінням освіти Херсонської міської ради в жовтні 2011 року по закупівлі яєць птиці (Рішення АМК № 62/П-2), фруктів (Рішення АМК № 63/П-2) та овочевих культур (Рішення АМК № 64/П-2), вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 1);

- за вчинення кожного з трьох зазначених порушень на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 20 000 грн. (пункт 1.1).

Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності підстав для визнання Рішень АМК недійсними.

Статтею 1 Закону № 2210 передбачено, що економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку; монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону № 2210 порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2210 антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

За приписами статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:

- розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення розслідувань за цими заявами і справами;

- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами, надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України.

Частиною першою статті 59 Закону № 2210 встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У свою чергу, обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Таку правову позицію викладено і в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі".

Водночас, приймаючи оскаржувані судові рішення, попередні судові інстанції не врахували того, що антиконкурентна узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає самій суті конкурсу і, безпідставно ототожнивши формальну кількість учасників торгів та їх пропозиції із змагальністю, неправильно застосували пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2210, внаслідок чого помилково залишили поза увагою те, що в даному випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами), а докази такого спотворення Відділенням викладено в Рішеннях АМК і саме вони підлягали дослідженню та оцінці.

До того ж оскаржувані судові рішення не враховують обсягу виключних повноважень Відділення (зокрема, щодо правової кваліфікації наявної події) та не містять ні зазначення дійсних причин схожості оформлення документації ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 і Фірми (яку, за їх твердженнями, вони готували самостійно), ані відомостей щодо дослідження доводів Відділення (наведених у Рішеннях АМК) стосовно системного характеру порушень (за висновками Відділення подібні дії згаданих осіб мали місце щонайменше тричі) та відсутності конкуренції між учасниками торгів (внаслідок фактичного розподілу лотів між ФОП ОСОБА_2 та Фірмою, які не виступили конкурентами, і номінальною участю ФОП ОСОБА_3).

Разом з тим посилання на збіги в оформленні документації як можливі наслідки застосування електронних перекладачів не є конкретизованими, мають характер імовірності та не спростовують наведеного в цій постанові.

Отже, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 18.10.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.12.2012 зі справи № 5024/1194/2012 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Бенедисюк

Суддя В.Харченко