Постанова № 32170846, 02.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 5024/2476/2011

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу малого комунального підприємства "Водограй", смт Білозерка Херсонської області,

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2013

зі справи № 5024/2476/2011

за позовом малого комунального підприємства "Водограй" (далі - Підприємство)

до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Херсон,

про визнання недійсним рішення,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Гладкої В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання нечинним акта позапланової перевірки від 25.07.2011 № А-23-1 та недійсним - розпорядження відповідача від 27.07.2011 № 52/р-1 "Про початок розгляду справи", а також просило скасувати рішення адміністративної колегії Відділення від 18.10.2011 № 68/П-1 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - Рішення АМК).

Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.09.2012 (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено частково: пункт 2 Рішення АМК визнано недійсним у частині визнання порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом встановлення точок розподілу, в яких послуга передається від виконавця послуги споживачеві, всупереч пункту 22 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Типовий договір); визнано недійсними пункти 3, 3.1 Рішення АМК; пункт 4 Рішення АМК визнано недійсним у частині приведення умов договорів про надання послуг у відповідність до Типового договору щодо точок розподілу, а також проведення перерахунку бюджетним установам та іншим споживачам за послуги водопостачання та водовідведення; в задоволенні решти позову відмовлено.

Прийняте місцевим судом рішення з посиланням на приписи статей 179, 184 Господарського кодексу України, статей 13, 50, 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210), статей 11, 12, 18, 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", статей 1, 7, 13, 16, 20, 21, 24, 28, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статей 19, 23, 48 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", пунктів 1.3, 1.6, 1.9 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627, пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, та пунктів 21, 35 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 959, мотивовано: правомірністю визначення Підприємством точок розподілу за договорами, укладеними з мешканцями багатоквартирних будинків; правомірністю застосування Підприємством чинних тарифів, затверджених у встановленому порядку рішенням виконавчого комітету Білозерської селищної ради від 26.03.2009 № 36; зловживанням Підприємством монопольним становищем при визначенні (розширенні) переліку підстав для припинення надання послуг споживачам.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2013 (колегія суддів у складі: Картере В.І. - головуючий суддя, судді Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.) зазначене рішення місцевого суду зі справи змінено та в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено повністю.

Постанову апеляційного господарського суду зі справи мотивовано відсутністю передбачених Законом № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним через те, що: Типовим договором не передбачено права Підприємства припиняти надання послуг у разі невиконання споживачем умов договору; визначення Підприємством точок розподілу відповідальності із споживачами-мешканцями багатоквартирних будинків не відповідає встановленому законодавством порядку та призводить до порушення прав цих споживачів; Підприємство з 01.06.2009 по 01.12.2010 надавало послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за завищеними тарифами (без врахування змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 № 400 "Про внесення змін до Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води та Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення", опублікованої 15.05.2009 в Офіційному віснику України та в газеті "Урядовий кур'єр", щодо обмеження рівня рентабельності для певних категорій споживачів).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати в частині, що стосується застосування згаданих тарифів і визначення точок розподілу, внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що Рішенням АМК:

- визнано, що Підприємство займає монопольне становище на ринках централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в межах власних діючих мереж у смт Білозерка з часткою 100 % (пункт 1);

- визнано, що Підприємство, надаючи населенню послуги централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до договорів, умовами яких встановлено точки розподілу, в яких послуги передаються від виконавця споживачеві (для багатоквартирних будинків), всупереч пункту 22 Типового договору, та, надаючи іншим споживачам послуги централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до договорів, положення яких передбачають право Підприємства припиняти надання послуг у разі невиконання споживачем умов договору, що суперечить вимогам чинних законів та галузевих нормативно-правових актів, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом вчинення дій, які можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 2);

- за вчинення порушення, зазначеного в пункті 2 резолютивної частини Рішення АМК, на Підприємство накладено штраф у розмірі 12 000 грн. (пункт 2.1);

- визнано, що Підприємство, надаючи бюджетним установам та іншим споживачам послуги централізованого водопостачання за тарифами, завищеними за рахунок включення рентабельності на рівні 117 відсотків і 221,4 відсотка та послуги централізованого водовідведення за рахунок включення рентабельності на рівні 63 відсотка і 171,5 відсотка замість 15 та 50 відсотків, як то передбачено пунктом 21 Порядку, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною першою і пунктом 1 частини другої статті 13 Закону № 2210, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом вчинення дій, які призвели до ущемлення інтересів споживачів, зокрема, встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 3);

- за вчинення порушення, зазначеного в пункті 3 резолютивної частини Рішення АМК, на Підприємство накладено штраф у розмірі 20 000 грн. (пункт 3.1);

- зобов'язано Підприємство в двомісячний строк з дня отримання Рішення АМК вжити заходів щодо припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та усунення наслідків порушення шляхом:

приведення умов договорів про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення у відповідність до Типового договору та інших чинних галузевих актів;

проведення перерахунку бюджетним установам та іншим споживачам за послуги централізованого водопостачання і водовідведення (пункт 4).

Відповідно до пункту 2 статті 50 Закону № 2210 зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 2210 зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Пунктом 1 частини другої цієї ж статті Закону передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За приписами частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, беручи до уваги підстави заявленого позову, з наведенням у оскаржуваному судовому рішенні необхідного мотивування, давши ретельну оцінку доводам сторін і наявним доказам, встановивши невідповідність чинному законодавству дій Підприємства не лише щодо підстав для припинення надання послуг, але й стосовно визначення точок розподілу, що свідчить про обмеження позивачем прав споживачів, дійшов обґрунтованих висновків щодо правомірності Рішення АМК у цій частині.

Водночас стосовно надання Підприємством послуг централізованого водопостачання і водовідведення за тарифами, завищеними за рахунок включення понаднормативної рентабельності, апеляційний господарський суд не врахував того, що позивач застосовував тарифи, затверджені у встановленому порядку рішенням виконавчого комітету Білозерської селищної ради від 26.03.2009 № 36, яке, будучи чинним і обов'язковим до виконання, діяло протягом усього спірного періоду, а тому дійшов помилкового висновку щодо причинного зв'язку між зазначеними діями позивача (як це наведено в Рішенні АМК) та порушенням прав споживачів, а, отже, й помилково (з огляду на невідповідність висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи) скасував законне і обґрунтоване в цій частині рішення суду першої інстанції зі справи.

У свою чергу, касаційна інстанція погоджується з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог Підприємства стосовно акта позапланової перевірки від 25.07.2011 № А-23-1 та розпорядження від 27.07.2011 № 52/р-1, беручи до уваги те, що зазначені акти безпосередньо прав Підприємства не порушують, оскільки наслідки їх прийняття/складання мають ймовірний характер, а належною позовною вимогою в даному випадку є визнання Рішення АМК недійсним.

З огляду на наведене оскаржуване судове рішення на підставі частини першої статті 11110 ГПК України підлягає зміні внаслідок його прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 1115, 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу малого комунального підприємства "Водограй" задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2013 зі справи № 5024/2476/2011 змінити, скасувавши її в частині відмови малому комунальному підприємству "Водограй" у задоволенні позову стосовно визнання недійсними пунктів 3, 3.1 та частково - щодо проведення перерахунку - пункту 4 рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.10.2011 № 68/П-1.

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2012 зі справи № 5024/2476/2011 стосовно задоволення зазначеної частини позовних вимог та стягнення 470,50 грн. судового збору залишити в силі.

3. У решті рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.01.2013 зі справи № 5024/2476/2011 залишити без змін.

4. Стягнути з Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь малого комунального підприємства "Водограй" 401 (чотириста одну) грн. 45 коп. судового збору з касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Херсонської області.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Бенедисюк

Суддя В.Харченко