Постанова № 32170459, 07.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 травня 2013 року Справа № 810/1279/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Луценко К.Ю., за участю:

представника позивача - Козакова Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Облагротехсервіс» до проДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Облагротехсервіс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2012 № 00000462301 та 26.10.2012 № 00000472301 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.05.2013).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Публічному акціонерному товариству «Облагротехсервіс» донараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 250601 грн. 00 коп. і податку на додану вартість у сумі 200481 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 2 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 26 квітня 2013 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Судом, з метою забезпечення всебічного та об`єктивного вирішення справи, на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено у справі перерву до 7 травня 2013 року о 13 год. 30 хв.

У судове засідання, призначене на 7 травня 2013 року, з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка про вручення йому судової повістки (а.с. 177).

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення судового засідання або повідомлень про причини неприбуття від відповідача до суду не надходило.

Частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи викладене, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Облагротехсервіс» (ідентифікаційний код 00913545, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8) зареєстроване державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 27.09.1995, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 1 339 120 0000 001421 (копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 990684 (а.с. 45).

Як платник податку позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з наданням в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці Головного управління статистики у Київській області серії АА № 808515, копія якої наявна в матеріалах справи ( а.с. 26).

У жовтні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання Публічним акціонерним товариством «Облагротехсервіс» податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 12.10.2012 № 377/22-2/00913545 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Публічним акціонерним товариством «Облагротехсервіс» не дотримано вимог частини п'ятої статті 203, частин першої та другої статті 215, статей 216, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, що виявилось у вчиненні правочину з Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест», який не був спрямований на реальне настання наслідків, ним обумовлених.

На думку податкового органу вказані вище порушення призвели до безпідставного формування позивачем валових витрат за І квартал 2011 року на суму 1002405 грн. 00 коп. та податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 200481 грн. 00 коп., оскільки правочин з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» послуг фактично не відбувся та не створив жодних юридичних наслідків, а відтак включення позивачем вказаних операцій до об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість суперечить приписам підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 200481 грн. 00 коп. та податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року на суму 250601 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 26.10.2012 № 00000462301 та 26.10.2012 № 00000472301, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежами: податок на додану вартість у розмірі 200482 грн. 00 коп., з яких: 200481 грн. 00 коп. - за основним платежем; 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на прибуток підприємств у розмірі 250602 грн. 00 коп., з яких: 250601 грн. 00 коп. - за основним платежем; 1 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Київській області та Державної податкової служби України, проте рішеннями контролюючих органів вищого рівня скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 26.10.2012 № 00000462301 та 26.10.2012 № 00000472301- без змін.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок адміністрування податком на прибуток підприємств визначено розділом ІІІ Податкового кодексу України, положення якого в силу приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» цього Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

У свою чергу, законодавче регулювання оподаткування податком на прибуток підприємств за операціями, що були проведені та задекларовані у I кварталі 2011 року, було закріплено положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон України № 334/94-ВР), який діяв до 01.04.2011.

Так, в силу приписів пункту 3.1 статті 3 Закону України № 334/94-ВР (у редакції, що була чинна до 01.04.2011), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При цьому, валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР).

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що підставою для донарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 200481 грн. 00 коп. та податку на прибуток підприємств за І квартал 2011 року у розмірі 250601 грн. 00 коп. є висновки податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест», що здійснювались ним як покупцем так і постачальником товарів (послуг).

Відповідач зазначає, що вказана юридична особа має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак її діяльність з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з позивачем, спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, під час перевірки податковим органом виявлено, що у січні 2011 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» договір про проведення ремонтно - будівельних робіт від 10.01.2011 № 100111, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання виконати доручені позивачем ремонтні роботи в нежитловому приміщенні (ДЦ «Чайка») за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172, а позивач зобов`язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

У лютому 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» та позивачем підписано акт приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, відповідно до якого позивач прийняв виконані Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» ремонтно - будівельні роботи в нежитловому приміщенні ДЦ «Чайка», та оцінив їх вартість за узгодженими з контрагентом локальним кошторисом № 2-1-1, протоколом-погодженням про договірну ціну та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми № КБ-3 на загальну суму 1202883 грн. 90 коп., у тому числі ПДВ - 200480 грн. 65 коп.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена позивачем у складі ціни виконаних робіт, Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» виписано податкову накладну № 10 від 24.02.2011 на суму 1202883 грн. 90 коп., у тому числі ПДВ - 200480 грн. 65 коп.

На момент проведення перевірки кредиторська заборгованість позивача за отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» роботи (послуги) складає 1202883 грн. 90 коп.

Витрати у сумі 1002403 грн. 25 коп., понесені Публічним акціонерним товариством «Облагротехсервіс» на придбання робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест», та податок на додану вартість у сумі 200480 грн. 65 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до валових витрат за І квартал 2011 року та до податкового кредиту підприємства за лютий 2011 року.

Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що складені позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податкова накладна, акт приймання виконаних будівельних робіт, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, протокол - погодження про договірну ціну, локальний кошторис тощо відповідали вимогам законодавства.

Разом з тим, висновок податкового органу про нікчемність правочину позивача з його контрагентом ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово-господарської діяльності постачальника послуг.

Зокрема, під час перевірки податковим органом виявлено, що послуги придбано позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест», з аналізу податкової звітності якого вбачається декларування господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дефінансгруп».

Відповідач зазначає, що саме відносини Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дефінансгруп» ставляться податковим органом під сумнів, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Дефінансгруп» має усі ознаки фіктивного підприємства, а відтак діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» спрямована виключно на отримання податкової вигоди шляхом вчинення фіктивних правочинів.

Так, податковим органом отримано висновок спеціаліста сектору техніко - криміналістичного забезпечення роботи органів внутрішніх справ від 07.11.2011 № 332, згідно з даними якого підписи на податковій, бухгалтерській та іншій звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефінансгруп» вчинені не директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефінансгруп» Рубанчиковим В.П., а іншою невідомою особою.

Відповідачем також отримано інформацію про те, що відносно громадянина ОСОБА_3, який у 2011 році перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Аутсорсингова компанія "Фарм Рост", порушено кримінальну справу за фактом ухилення від сплати податків та ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, а саме: за фактом створення фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), у тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю «Дефінансгруп», з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дефінансгруп» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» за юридичними адресами не знаходяться та не мають достатніх виробничих потужностей, трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту, торгівельного обладнання, сировини та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ними показників.

Зважаючи на вказані вище обставини, відповідачем зроблено висновок про те, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» була направлена виключно на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, правочини, укладені зазначеним суб`єктом господарювання з його контрагентом - постачальником, не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже, є нікчемними.

За таких обставин, на думку відповідача, нікчемними є також усі правочини за ланцюгом постачання, у тому числі й укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» та позивачем.

Відтак, відповідач вважає, що валові витрати у сумі 1002405 грн. 00 коп. та податковий кредит у розмірі 200481 грн. 00 коп. сформовано позивачем за правочином, що фактично не здійснювався, а відтак позивач не мав на меті використовувати виконані на його користь ремонтно - будівельні роботи в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Таким чином, податкові зобов`язання Публічного акціонерного товариства «Облагротехсервіс» з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за вказані звітні періоди, на думку податкового органу, підлягають коригуванню у сторону збільшення.

Оцінюючи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час визначення об`єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за результатами здійснення фінансово-господарської операції з вказаним вище контрагентом, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 334/94-ВР (який був чинний до 01.04.2011), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до валових витрат підприємства для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт здійснення позивачем господарської операції з його контрагентом підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: актом приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми № КБ-3, протоколом - погодження про договірну ціну, локальним кошторисом, податковою накладною, які відповідають вимогам чинного законодавства та мають усі необхідні реквізити, необхідні для надання їм юридичної сили і доказовості.

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Враховуючи, що у період виконання господарського зобов`язання за договором про проведення ремонтно - будівельних робіт від 10.01.2011 № 100111 Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» було зареєстроване як платник податку на додану вартість, контрагент позивача у лютому 2011 року не був позбавлений права на складання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних.

Суд звертає увагу на те, що наявність у суб`єкта господарської діяльності первинних документів бухгалтерського обліку, зокрема, податкової накладної, акту приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми № КБ-3, протоколу - погодження про договірну ціну, локального кошторису тощо є підставою для відображення показників валових витрат та податкового кредиту підприємства за звітні періоди у регістрах бухгалтерського обліку та податковій звітності, якщо податковий орган не доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

При цьому, обов'язок доведення таких фактів покладається на податковий орган у спосіб проведення перевірки та оформлення її результатів шляхом складення акту, який є носієм доказової інформації та повинен містити усі відомості про виявлені порушення законодавства, у тому числі, аналіз товарності правочинів та реальності настання їх умов.

В силу приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 228 цього Кодексу, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалося судом вище, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарських операцій позивача та його контрагента, відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою фінансово - господарської діяльності постачальника робіт (послуг).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту надання робіт (послуг) за господарською операцією, вчиненою позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест», за результатами здійснення якої Публічним акціонерним товариством «Облагротехсервіс» сформовано валові витрати та податковий кредит.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» на користь позивача ремонтно - будівельних робіт підтверджується документально, господарську операцію належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

Про отримання позивачем виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» ремонтно - будівельних робіт свідчить також складений сторонами правочину акт виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, якій містить повну інформацію про надані послуги, їх кількісне та вартісне вираження.

Крім того, судом під час дослідження зв'язку між фактом придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» ремонтно - будівельних робіт із господарською діяльністю позивача, встановлено, що надання контрагентом позивача вказаних вище послуг проводилось на замовлення Публічного акціонерного товариства «Облагротехсервіс» на об'єктах нерухомого майна (нежитлові приміщення), які належать позивачу на праві власності, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями договору купівлі-продажу нерухомості від 25.12.2003, акту прийому-передачі від 07.07.2004 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Наведені вище обставини свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» ремонтно - будівельних робіт, що у свою чергу підтверджує товарність операцій з його контрагентом.

Крім того, як вже зазначалося судом вище, до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Водночас, судом встановлено, що до видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» відносяться, зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель, виготовлення виробів із бетону для будівництва, виробництво інших виробів із бетону гіпсу та цементу, будівництво трубопроводів, інші спеціалізовані будівельні роботи тощо.

Зазначені обставини підтверджують можливість здійснення позивачем операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» послуг, пов`язаних з виконанням ремонтно - будівельних робіт, з урахуванням видів їх економічної діяльності, та використання вказаних матеріальних активів безпосередньо у господарській діяльності платника податку на додану вартість.

Посилання відповідача як на підставу для зменшення позивачу суми валових витрат та податкового кредиту на нікчемність правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дефінансгруп», судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.

Відсутність у суб'єктів господарювання достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, транспортних та інших основних засобів не може однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядні договори, договори поставки, оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Суд звертає увагу на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На час прийняття рішення у даній справі відомостей щодо наявності вироку суду у кримінальній справі, що набрав законної сили, стосовно вчинення злочинів під час створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» та провадження ним фіктивного підприємництва, представником відповідача суду не надано.

Крім того, судом встановлено, що постанову про порушення кримінальної справи відносно посадової особи ТОВ "Аутсорсингова компанія "Фарм Рост" - громадянина ОСОБА_3, на яку як на доказ вчинення позивачем податкового правопорушення посилається податковий орган, на момент проведення контролюючого заходу було скасовано постановою Дарницького районного суду м. Києва від 16.07.2012 у справі № 2602/1248/12.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач в силу покладеного на нього обов`язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв`язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту виконання на користь позивача ремонтно-будівельних робіт у судовому засіданні були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму валових витрат та податкового кредиту, заявлену позивачем, відповідно, за І квартал 2011 року та лютий 2011 року, суд дійшов висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог законодавства про оподаткування під час визначення ним податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за вказані вище звітні періоди.

За таких обставин, податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 26.10.2012 № 00000462301 та 26.10.2012 № 00000472301, якими позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у сумі 250601 грн. 00 коп. і податку на додану вартість у сумі 200481 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 2 грн. 00 коп., є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками сторін, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 2294 грн. 00 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 26.10.2012 № 00000462301 та 26.10.2012 № 00000472301, - визнати протиправними та скасувати.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Облагротехсервіс» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев`яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 23 травня 2013 року.