Ухвала суду № 3217021, 12.03.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2008 року № К- 29559/06 м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого- судді: Бутенка В.І.

суддів: Лиски Т.О., Сороки М.О., Панченка О.І. Штульмана І.В.,-

розглянувши в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції (далі-ДПІ) у Шевченківському районі м.Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2006 року у справі №33/665 за позовом ДПІ у Шевченківському районі м.Києва до приватного підприємства (далі-ПП) «Барк», м.Київ (Відповідач №1), Підприємства «Спец» салону «Спецвузавтоматика», м.Харків (Відповідач №2) про визнання угоди недійсною,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2003 року ДПІ у Шевченківському районі м.Києва звернулась до господарського суду м.Києва із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що нею була проведена перевірка Відповідача №1 з питання дотримання вимог податкового законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податків (Акт №1820/23-3/0302/30930250 від 08.08.2003р.) в ході якої встановлено, що він шляхом обміну документів уклав угоду з Відповідачем №2, зобов'язавшись реалізувати комп'ютерні комплектуючі, про що свідчить рахунок №116 від 01.09.2000р. на загальну суму 49920грн. (в т.ч. ПДВ 8320грн.). На виконання усної угоди ПП «Барк» була надана підприємству «Спец» салон «Спецвузавтоматика» накладна №116 від 01.09.2000р. на загальну суму 49920грн. (в т.ч. ПДВ 6980грн.) та виписана податкова накладна №140 від 01.09.2000р. на загальну суму 49920грн. (в т.ч. ПДВ 8320грн.). Факт оплати підтверджується платіжним дорученням №1713 від 14.09.2000р. на суму 49920грн. (в т.ч. ПДВ 8320грн.). ДПІ у Шевченківському районі м.Києва вважає, що угода між ПП «Барк» та підприємством «Спец» салон «Спецвузавтоматика» є такою, що укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства зі сторони ПП «Барк». Зазначене підтверджується тим, що: ПП «Барк» зареєстровано Радянською районною державною адміністрацією м.Києва, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи та про що зроблено запис 30.05.2000р. в журналі обліку реєстрації за номером 12702. Відповідно до відомостей, що зазначені в статуті ПП «Барк», власником і засновником цього підприємства є громадянин ОСОБА_1.

Позивач вважає встановленим факт порушення податкового законодавства зі сторони ПП «Барк» при укладанні Договору з підприємством «Спец» салону «Спецвузавтоматика», оскільки він був укладений з метою першого з них на ухилення від сплати податків, так як згідно рішення Радянського районного суду міста Києва № 2-2010/2001 від 23.05.2001р. установчі документи визнані недійсними з моменту реєстрації - 30.05.2000р., реєстрація установчих документів здійснювалась іншою особою, ніж засновником та останній раз податкова звітність подавалась в серпні 2000 року. Також, позивач зазначив, що за результатами перевірки діяльності ПП «Барк» було встановлено заниження сплати податку на додану вартість (надалі - ПДВ), у тому числі по укладеним угодам з Підприємством «Спец» салону «Спецвузавтоматика», що входить до загальної суми заниженого ПДВ. ДПІ у Шевченківському районі м.Києва просить суд визнати усну угоду, укладену між відповідачами шляхом обміну документами недійсною на підставі ст.49 ЦК України, зобов'язати ПП «Барк» повернути Підприємству «Спец» салону «Спецвузавтоматика» грошові кошти на загальну суму 49920грн., а також стягнути з останнього в доход держави вартість комп'ютерних комплектуючих, що отримані згідно накладної №116 від 01.09.2000р., платіжне доручення №1713 від 14.09.2000р., на загальну суму 49920грн. При цьому позивач посилається на роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійними» №02-5\111 від 12.03.1999р., Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. №1056 «Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки», Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №740, ст.2 Закону України «Про підприємства в Україні», ст.8 Закону України «Про підприємництво», ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст.4, 29, 41, 44, 49 Цивільного кодексу УРСР, ст.67 Конституції України та ст.ст.1, 35, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою господарського суду м.Києва від 30.01.2006р. позов задоволено. Визнано угоду, укладену між ПП «Барк» та Підприємством «Спец» салон «Спецвузавтоматика» шляхом обміну документами, а саме: накладною №116 від 01.09.2000р. на загальну суму 49920грн. (в т.ч. ПДВ - 8320грн.), рахунком №116 від 01.09.2000р. на загальну суму 49920грн. (в т.ч. ПДВ - 8320грн.) та податковою накладною №140 від 01.09.2000р. на загальну суму 49920грн. (в т.ч. ПДВ - 8320грн.), недійсною з підстав, передбачених ст.49 Цивільного кодексу УРСР, при наявності умислу у однієї із сторін - ПП «Барк». Зобов'язано ПП «Барк» (03055, м.Київ, вул.Борщагівська, 4, кім. 55 рахунок №2600601587 в АБ «Синтез», МФО 322711, код ЄДРПОУ 30930250) повернути Підприємству «Спец» салон «Спецвузавтоматика» (61012, м.Харків, вул.Полтавський шлях, 4 рахунок №26001017310000 в АКІБ «Укрсиббанк» м.Харкова, МФО 351641, код ЄДРПОУ 05837085) грошові кошти у сумі 49920грн. Стягнуто з Підприємства «Спец» салон «Спецвузавтоматика» (61012, м.Харків, вул.Полтавський шлях, 4 рахунок №26001017310000 в АКІБ «Укрсиббанк» м.Харкова, МФО 351641, код ЄДРПОУ 05837085) до Державного бюджету України вартість комп'ютерних комплектуючих отриманих згідно податкової накладної №140 від 01.09.2000р. на загальну суму 49920грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2006р. рішення суду першої інстанції скасовано повністю, прийнято нову постанову, якою у позові відмовлено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь підприємства «Спец» (61012, м.Харків, вул.Полтавський шлях, 4, р\р 26002825136050 в ТВБВ №825 ХОФ АКДБ Укрсоцбанк, МФО 351016, код ЄДРПОУ 05837085) 1,70грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі м.Києва подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2006р. та залишити в силі постанову господарського суду м.Києва від 30.01.2006р.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.12.2007р.  касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства мало бути предметом дослідження в цій справі. Наявність такого умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише рішенням районного суду про визнання недійсними установчих документів ПП «Барк», оскільки предметом дослідження в такій справі є відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність умислу при укладенні угоди при здійсненні ним підприємницької діяльності. Рішення районного суду не звільняло господарський суд від обов'язку встановлення наявності умислу у ПП «Барк» на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

У рішенні суду першої інстанції відсутні посилання на обставини, які б підтверджували те, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

Отже, висновок судів про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково грунтується на обставинах, які не мали правового значення для справи. Він є наслідком порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Крім того, суд першої інстанції не мав правових підстав для застосування ст.49 ЦК УРСР на момент постановлення рішення у справі.

01.01.2004р. згідно з пунктами 1 та 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Цивільний кодекс УРСР (1540-06) від 18.07.1963р. втратив чинність.

Цивільний кодекс України, який набрав чинності, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст.49 ЦК УРСР. Цим кодексом скасовано відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст.228 ЦК України), не є адміністративно-правова конфіскація.

За змістом ч.2 ст.5 ЦК України, кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Таким чином, застосування судом при вирішенні спору публічно-правових санкцій, встановлених законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутніх у Цивільному кодексі України на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є помилковим.

Крім того, встановлені ч.1 ст.208 ГК України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених ст.250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову господарського суду м.Києва від 30.01.2006р. прийшов до правильного висновку, що останній постановив його в порушення норм діючого законодавства та законодавства, що діяло на момент укладення спірного Договору, при прийнятті оскаржуваної постанови невірно дійшов висновку про відсутність у Відповідача №1 правоздатності відповідно до цивільного та податкового законодавства на укладення Договору та про наявність підстав для визнання такої угоди недійсною, порушивши порядок здійснення провадження в адміністративній справі, належним чином не з'ясувавши обставини, що мають значення у справі, а також невірно встановивши факти та зробивши висновки на підставі наявних у справі доказів у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст.156 КАС України, здійснив розгляд даної справи по суті та прийняв постанову, не поновивши провадження у даній справі, яке було зупинено ухвалою господарського суду м.Києва від 24.11.2003р. в порядку ГПК України до закінчення перегляду за нововиявленими обставинами рішення Радянського районного суду м.Києва від 23.05.2001р. у справі №2-2010/2001. Так, за результатами перегляду за нововиявленими обставинами вказаного рішення Радянського районного суду м.Києва, яке та встановлені факти в якому згідно позовної заяви ДПІ у Шевченківському районі м.Києва покладені в основу обгрунтування позовних вимог, постановою Святошинського районного суду м.Києва від 09.06.2006р. скасоване за нововиявленими обставинами, а в задоволені позову Інспекції до ПП «Барк» та ОСОБА_1 про визнання недійсними установчих документів відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 08.08.2006р. апеляційну скаргу Інспекції на вказану постанову Святошинського районного суду м.Києва від 09.06.2006р. залишено без задоволення, а постанову - без змін, вона набрала законної сили.

 На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції правильно прийняв, оцінив та дослідив у якості доказів, відповідно до ст.ст.70, 71, 195 КАС України, зазначену вище постанову Святошинського районного суду м.Києва від 09.06.2006р. та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 08.08.2006р., які були прийняті після прийняття судом першої інстанції згаданої постанови від 30.01.2006р., оскільки ненадання сторонами у справі таких доказів була обгрунтована неможливістю їх надання через об'єктивні, незалежні від них причини у зв'язку із розглядом даної справи та прийняття оскаржуваної постанови без поновлення провадження у даній справі, зупиненого до закінчення перегляду за нововиявленими обставинами рішення Радянського районного суду м.Києва від 23.05.2001р.

При розгляді даної справи до правовідносин між відповідачами застосовуються положення ЦК УРСР відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, оскільки Договір був укладений та виконаний до набрання чинності Цивільним кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи та тексту постанови господарського суду м.Києва від 30.01.2006р., позивачем в основу своїх вимог, а місцевим судом в основу прийняття постанови, покладений факт визнання рішенням Радянського районного суду м.Києва від 23.05.2001р. недійсними статутних документів ПП «Барк» з моменту їх державної реєстрації -з 30.05.2000р.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у Відповідача №1 на час укладення Договору (серпень 2000 року), як у юридичної особи право- та дієздатності, у тому числі на укладення спірного Договору та права набуття через свої органи прав та обов'язків відповідно до ст.41 ЦК України.

Згідно наданих суду представником ДПІ у Шевченківському районі м.Києва пояснень, при укладенні та виконанні Договору Відповідачем №2 жодної норми цивільного або податкового законодавства порушено не було.

За таких обставин, на думку колегії суддів, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що позивач не надав суду належних доказів, які б засвідчували наявність умислу у сторін за Договором на укладення угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За правилами ч.1 ст.224 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва -  відхилити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2006 року по справі №33/665- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст.236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

С у д д і : підписи

З оригіналом згідно: Відповідальний секретар Н.А.Сторчоус