Постанова № 32170131, 20.06.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. Справа № 914/331/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Бірюза» м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2013 р.

у справі № 914/331/13-г

за позовом приватного підприємства «Бірюза» м.Львів

до відповідача Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» м.Львів

про зобов'язання до припинення дій, які порушують права споживача комунальних послуг

за участю представників сторін:

від позивача: Чирик А.І. - представник з довіреністю від 21.01.2013 р.

від відповідача: Грицай-Липська Н.С. - представник за довіреністю № 01-1690 від 12.04.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.04.2013 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в основному мотивовано тим, що у відповідності до вимог ст.ст. 1, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів діями відповідача, які виразилися у виставлянні рахунків відповідачу до оплати на підставі актів від 23.10.2012 р. та 24.10.2012 р. про безоблікове використання води внаслідок вводу у водопровід обвідної труби поза приладом обліку.

На думку суду першої інстанції, визначений позивачем спосіб захисту порушеного права (якщо таке існувало) чи охоронюваного законом інтересу не передбачено як ст. 20 Господарського кодексу України, так і ст. 16 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подано до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга крім іншого мотивована тим, що у відповідності до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачено такий спосіб захисту порушеного права як припинення дій , що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Тому, скаржник вважає, що звернення з позовом про припинення дій, які порушують права споживача комунальних послуг відповідає визначеним вище способам захисту порушеного права у судовому порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач в основному зазначив ті обставини та послався на ті норми чинного законодавства, що зазначені у оспорюваному рішенні місцевого суду.

Представники сторін підтримали у судовому засіданні доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на таку.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним судом 12.05.2003 р. між позивачем та відповідачем укладено договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі №300859 за умовами якого відповідач зобов'язувався надавати позивачу послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а позивач користується послугами і сплачує вартість наданих послуг на умовах договору та чинного законодавства.

Відповідно до пункту 2.1.1,3.4, 4.5 договору позивач має право на забезпечення йому постачання питної води та приймання стічних вод в розмірі встановлених лімітів.

Нарахування плати абоненту за надані послуги здійснюється Львівводоканалом згідно з Правилами користування з часу фактичного користування послугами водопостачання та водовідведення.

Недотримання встановлених актом Львівводоканалу термінів усунення виявлених порушень, згідно з Правилами користування, є підставою для розрахунків за водокористування за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м./сек. та дією її повним перерізом протягом 24 год. за добу.

23.10.2012 р. працівниками відповідача Леус І.В. та Менцак В.В. складено акт б/н до договору №300859, яким виявлено, що лічильник води UNIMEX-20 №18004612, пломба реєстрації ЛВК 0283443 (не пошкоджена), частково обліковує водопостачання об'єкта. Перед лічильником води виявлено врізку діаметром 40 мм., яка з'єднана з внутрішньою водопровідною мережею позивача. Абоненту необхідно переобладнати водопровідний вузол (ліквідувати врізку перед лічильником).

24.10.2012 р. цими ж працівниками відповідача складено ще один акт б/н до договору №300859, з якого вбачається, що на підставі акту від 23.10. 2012 р. б/н щодо без облікового вводу перед лічильником абоненту опломбовано необлікований ввід, проведено нарахування згідно пункту 3.3. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, та нараховано до сплати 11 389 грн. (належним чином завірені копі актів від 23.10.2012 року та від 24.10.2012 року долучені до матеріалів справи).

Відповідачем виписано позивачу рахунок від 24.10.2012 р. №502-ІІІ про сплату 11 389 грн., від підпису про отримання якого позивач відмовився (а.с. 16), а також аналогічний рахунок № №502-ІІІ-417 від 17.01.2013 р. на іншу суму, тобто про сплату 11 424,28 грн.(а.с.37).

Не погоджуючись із складеними актами від 23.10.2012 р. та 24.10.2012 р. і рахунком від 24.10.2012 р., позивач надіслав на адресу відповідача скаргу на дії працівників ЛМКП «Львівводоканал» від 31.10.2012 р.

Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, апеляційним судом враховується, що у відповідності до п 1.1, 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 190 від 27.06.2008 р., зареєстрованих у Міністерстві

юстиції України 07.10.2008 р. за N 936/15627, вказані Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Користування, відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні способи захисту порушеного права передбачено і ст. 20 ГК України, частиною 2 якої врегульовано, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення зроблено вірний висновок про те, що вказаний вище перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення.

Так, виставлення рахунків відповідачем здійснювалось на підставі п. 3.4 договору та п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, а відтак, відповідач діяв в межах договірних умов та підзаконного нормативно-правового акту.

Оскільки дії відповідача по наданню позивачу рахунків до оплати є законними, то відповідно законні дії сторони не можуть порушувати право та законний інтерес контрагента договірних відносин, тобто позивача.

Крім цього, навіть якщо і припустити, що дії відповідача порушують право чи охоронюваний законом інтерес позивача, то чинним законодавством України не передбачений обраний позивачем такий спосіб захисту як зобов'язання відповідача припинити виставляти рахунки.

Якщо ж позивач не погоджується із відомостями викладеними у спірних рахунках, він в межах норм чинного законодавства може їх не оплачувати, а у разі позовної вимоги відповідача щодо стягнення сум коштів, зазначених у них, у іншому судовому процесу має право їх не визнавати та надавати заперечення.

Згідно приписів ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржником належними та допустимими доказами не доведено існування обставин, які порушують його право та охоронюваний законом інтерес, тому апеляційна скарга є небгрунтованою та такою що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 09.04.2013 р. у справі № 914/331/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.07.2013 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.