Постанова № 32170125, 01.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. Справа № 914/625/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Желіка М.Б.

Малех І.Б.

Представники сторін - не з'явилися;

Розглядаються матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА", смт. Красне, Буський район, Львівська область

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.13

у справі № 914/625/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лако Преміум", м. Васильків, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА", смт. Красне, Буський район, Львівська область

про стягнення на суму 960 782,97 грн.

Відповідно до протоколу від 11.04.13 розподілу справ КП «Документообіг господарських судів», справу № 914/625/13-г розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.13 у склад колегії для розгляду справи № 914/625/13-г господарського суду Львівської області введено суддів - Желіка М.Б. та Малех І.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.13 апеляційну скаргу у справі № 914/625/13-г прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 21.05.13.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.13 розгляд апеляційної скарги у даній справі відкладено на 17.06.13.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.13 продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі № 625/914/13-г в порядку ч.3.ст.69 ГПК України та відкладено розгляд справи на 01.07.13.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.03.13 у справі № 914/625/13-г (суддя Яворський Б.І.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Лендком ЮА» на користь ТОВ «Лако Преміум» 157 570,31 грн. - 3 % річних за користування чужими коштами, 788 516,38 грн. - пені та 18 921,73 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Лендком ЮА" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.13 у справі № 914/625/13-г в частині стягнення 788 516,38 грн. - пені та 18 921,73 грн. судового збору та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 790 620,23 грн. пені.

Скаржник зазначає про те, що місцевий господарський суд під час прийняття оскаржуваного рішення допустив порушення, які стосуються тривалості та порядку перебігу строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, зазначивши при цьому, що строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені за період сплинув.

В процесі розгляду справи Львівським апеляційним господарським судом представником позивача було подано клопотання - заперечення за вих. № 19/01/13 від 19.04.13, доповнення до клопотання - заперечення та повторне доповнення до клопотання - заперечення, в яких він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, зважаючи на правомірність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду.

Крім того у вищевказаних клопотаннях, позивач просить здійснювати розгляд справи без його участі.

Відповідач участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні 01.07.13 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 17.06.13 участь представників сторін обов'язковою не визнавалась, розгляд справи відкладався за клопотанням скаржника, у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для вирішення спору по суті, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України в судовому засіданні 01.07.13 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.13 у справі № 914/625/13-г відсутні, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом між ТзОВ «Лако Преміум» та ТзОВ «Лендком ЮА» був укладений договір купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу №17-03/ЛД від 17.03.11 (а.с.17-19).

Відповідно до умов договору продавець зобов'язаний поставити покупцю товар до 01.06.11. Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Пунктами 8.2 та 8.3 даного договору передбачено, що за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Сторони відповідно до ст.259 ЦК України домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони відповідно до п.6 ст.232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором здійснюється без обмеження строку.

Відповідач не виконав зобов'язань за даним договором, що стало причиною звернення позивача до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Лендком ЮА» про стягнення 7 026 287,35 грн., з яких 6 083 410,56 грн. - основного боргу, 485 196,91 грн. - пені, 93 925,48 грн. - 3 % річних, 59 583,87 грн. - інфляційних витрат, 304 170,53 грн. - штрафу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.06.12 яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.12.12 у справі №5015/1402/12 позов задоволено повністю.

Як вбачається з матеріалів справи дане рішення господарського суду Львівської області від 14.06.12 у справі №5015/1402/12 відповідачем виконано повністю лише 25.01.13, що підтверджується випискою по рахунку №26002226329 (а.с.37).

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

ТОВ «Лако преміум» у лютому 2013 року звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Лендком ЮА» про стягнення донарахованих сум штрафних санкцій за період із 15.03.12 по 24.01.13, оскільки на момент винесення рішення у справі №5015/1402/12 від 14.06.12, розрахунок 3% річних, пені та індексу інфляції здійснювався лише за період до 14.03.12.

В матеріалах справи не міститься доказів сплати відповідачем заборгованості за цей період.

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, як встановлено місцевим господарським судом у даному випадку, строк передбачений у ст.232 ГК України не застосовується, оскільки згідно з п. 8.3 договору купівлі продажу № 17-03/ЛД від 17.03.11 сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором здійснюється без обмеження строку.

Доводи скаржника про пропуск позивачем строку позовної давності спростовуються наявними матеріалами справи, оскільки пеня нарахована за період з 15.03.12, а позов поданий в лютому 2013 року (надійшов в суд першої інстанції згідно відмітки вхідної кореспонденції - 12.02.13), тобто в межах річного строку позовної давності.

Посилання скаржника на ст.260 ЦК України за якою порядок обчислення позовної давності не може бути змінений на домовленістю сторін, є несуттєвими, оскільки позов подано в межах строку позовної давності, встановленого частиною другою ст.. 258 ЦК України.

А відтак колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо підставності нарахування позивачем пені в розмірі 788 516,38 грн.

Крім того, місцевим господарським судом задоволено вимогу позивача, щодо нарахування 3 % річних за користування чужими коштами за період з 15.03.12 по 24.01.13 на суму 157 570,31 грн., що, як вбачається з тексту апеляційної скарги, відповідачем не заперечується.

Також, як вбачається з матеріалів справи, господарським судом першої інстанції відмовлено у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 12 160,73 грн. за період з 01.09.12 по 01.01.13.

Разом з тим колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за доцільне зазначити про те, що частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі №07/238-10).

Крім того, відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.12 №01-06/928/2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Натомість позивач при обчисленні розміру інфляційних втрат до уваги взяв тільки місяці, в яких була інфляція.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

А відтак, судом першої інстанції правомірно здійснено перерахунок інфляційних втрат та встановлено, що з урахуванням індексів інфляції та дефляції за період наявності простроченого виконання зобов'язання з березня 2012 року по січень 2013року, інфляційних втрат у позивача не було, а тому вимога щодо такого стягнення є безпідставною.

Крім того, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що Господарським судом Львівської області правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення адвокатських витрат, оскільки п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Пунктом 1 статті 1 та п.1. ст.6 ЗУ « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Позивачем не доведено, що послуги, які були надані фізичною особою-підприємцем Бонтлаб В.В. згідно договору № 22/2013 (а.с.38-41), були саме адвокатськими послугами.

Крім того колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що вимога про зменшення судового збору пропорційно до розміру пені за своєю правовою природою є перерозподілом судових витрат, правове регулювання якої здійснюється ст.49 ГПК України. Частиною четвертою цієї статті встановлено, що при частковому скасуванні рішення, судова колегія проводить новий розподіл судових витрат та відносить їх на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з вищенаведеного, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду, а отже не підлягає зменшенню розмір судових витрат.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відповідність рішення Господарського Львівської області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.13 у справі № 914/625/13-г залишити без змін.

3. Судові витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 03.07.13

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Малех І.Б.